Ухвала суду № 41939823, 17.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2381/14-ц 17.12.2014 17.12.2014 17.12.2014

Провадження №22-ц/784/3243/14

Провадження № 22ц/784/3243/14 Головуючий у 1-ї інстанції Агєєва Л.І.

Категорія 58 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Орельській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року

за її позовом

до ОСОБА_3,

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва)

про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом та його уточненням до ОСОБА_3, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про виключення з опису належного їй майна: човна металевого №УНА-210 типу «Казанка-5м»; 2 штук металевих весел; мотора марки «Yamaha-autolube 30», 1999 року випуску, двохконтактного; ехолота марки «Humminberdfishfinder 535», серії 8060508-0069; акумулятора марки «Істок» 60Ам.

Позивачка зазначала, що вона є власником вищезазначеного майна, яке без її дозволу взяв відповідач ОСОБА_3 для риболовлі.

24 травня 2011 року ОСОБА_3 був затриманий за незаконний вилов риби, та у нього було вилучено належне позивачці майно, яке за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2011 року як знаряддя злочину конфісковано в дохід держави.

Посилаючись на це, позивачка просила виключити належне їй майно з опису та передати його їй як власнику.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 року розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивачкою ОСОБА_2 не надані належні докази на підтвердження її права власності на майно, яке визнано знаряддям злочину, та конфісковано за вироком суду у засудженого ОСОБА_3.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони відповідають нормам процесуального та матеріального права, та підтверджені обставинами справи.

При вирішенні справи судом установлено, що 24 травня 2011 року відповідача ОСОБА_3 було затримано представниками органів рибоохорони за незаконний вилов риби цінних порід. При затриманні у нього вилучено та описано майно, в тому числі, що вказано в акті опису №1: човен металевий «Крим» кольору хакі; 2 штуки металевих весел; вагон алюмінієвий; мотор марки «Yamaha-autolube 30», 1999 року випуску, двохконтактний; ехолот марки «Humminberdfishfinder 535», серії 8060508-0069; акумулятор марки «Істок» 60Ам (кримінальна справа №1-556/11 а.с.9,16-17).

За вказаним фактом відносно ОСОБА_3 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

За постановою слідчого по кримінальної справі від 20 червня 2011 року вилучене у ОСОБА_3 майно визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання державному інспектору з охорони навколишнього середовища (кримінальна справа №1-556/11 а.с.53-54).

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2011 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та призначено покарання. Майно, що було визнано речовими доказами, передано в дохід держави як конфісковане.

З матеріалів кримінальної справи, що була досліджена судом, убачається, що у процесі досудового і судового слідства не засуджений ОСОБА_3, не позивачка ОСОБА_2 із заявами до органів дізнання, слідства та суду з приводу належності майна не зверталися.

При затриманні, вилученні майна та складанні протоколу про адміністративне правопорушення (кримінальна справа №1-556/11 а.с.9) відповідач ОСОБА_3 видав майно, що в подальшому було описано в акті №1, як таке що належить йому, та не яких зауважень з приводу його належності позивачці при підписанні протоколу не заявив.

Окрім цього, в процесі досудового та судового слідства відповідач ОСОБА_3 не міг визначитися з назвою та належністю човна, який у нього було вилучено, визначаючи його назву то як «Крим», то як «Казанка», то як такий, що належить його сусіду, то як такий, що належить йому, але оформлений на його пасербицю. З приводу іншого майна, яке вказане в опису №1, відповідач його приналежність собі не заперечував.

Водночас, звертаючись із позовом до суду про виключення майна із опису, позивачка ОСОБА_4 не надала жодного правовстановлюючого документу або іншого належного доказу стосовно належності їй майна, що було вилучено у відповідача ОСОБА_3, а саме: 2 штук металевих весел; мотору марки «Yamaha-autolube 30», 1999 року випуску, двохконтактного; ехолоту марки «Humminberdfishfinder 535», серії 8060508-0069; та акумулятору марки «Істок» 60Ам.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо безпідставності зазначених вимог позивачки ОСОБА_2 є обґрунтованим.

Посилання апелянта на акт огляду малого судна (а.с.33) як документ, що підтверджує її право власності на мотор, який конфіскований за вироком суду, є помилковим, так як вказаний акт не є належним доказом, що містить інформацію про її як власника зазначеної речі, а також вказані в цьому акті індивідуальні ознаки мотору не відповідають тим ознакам, які перелічені в акту опису майна №1.

Разом з тим, стосовно виключення човна металевого із акту опису майна та звільнення з під арешту, то з наданих позивачкою документів вбачається, що їй належить човен прогулянковий №УНА-210 типу «Казанка-5м», довжиною 4,9м, шириною 1,65м та висотою 0,72м (а.с.33-36).

В той же час, за протоколом виїмки від 20 червня 2011 року (кримінальна справа №1-556/11 а.с.49-50) у ОСОБА_3 було вилучено човен кольору хакі без номерних знаків та назви, довжиною 4,5м, шириною 1,6м та висотою 1,2м. При ознайомленні з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_3 зауважень з приводу опису човна та його належності іншій особі не зроблено (кримінальна справа №1-556/11 а.с.109).

Отже, за індивідуально визначеними ознаками індентифіцировать належний позивачці човен «Казанка» як човен, що було вилучено у відповідача ОСОБА_3 та конфісковано у дохід держави, не можливо.

За такого, суд дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження її права власності на майно, яке описане в акті №1, а тому немає підстав для виключення цього майна з акту описи та звільнення з-під арешту.

При з'ясуванні та встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Що стосується посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано наявність помилки в назві майна, що описано в акті №1, то воно вірно не прийнято судом до уваги, так як законом передбачено порядок внесення зауважень при складання таких документів, а також передбачено право звинуваченого або підсудного на внесення зауважень та клопотань в процесі попереднього та судового слідства.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права. В зв'язку з чим, апеляційна скарга в силу ч. 1 ст. 308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді