Ухвала суду № 41939779, 10.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/8441/13-ц 10.12.2014 10.12.2014 10.12.2014

Провадження №22-ц/784/3257/14

Провадження номер 22-ц/784/3257/14 Головуючий у першій інстанції - Батченко О.В.

Категорія - 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Рябчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк або ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про розірвання кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

25 липня 2013 року ОСОБА_5 пред'явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

08 червня 2007 року між нею та Банком було укладено кредитний договір №145-kis-2007, відповідно до умов якого позивачка отримала кредит у сумі 50 000 доларів США зі сплатою 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 7 червня 2013 року.

Додатковою угодою до кредитного договору №1 від 19 березня 2008 року була збільшена сума кредиту до 113 721 долару США 96 центів та кінцевий термін повернення кредиту до 07 червня 2022 року.

У зв'язку з невиконанням позивачкою умов договору рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року з неї та поручителя ОСОБА_6 в солідарному порядку була стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 919 308 грн.74 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 826 138 грн.78 коп., прострочених відсотків в сумі 21 369 грн.26 коп., нарахованих відсотків в сумі 24 952 грн.01 коп. та пені в сумі 46 848 грн.

Позивачка вказувала, що ухвалою того ж суду від 10 вересня 2012 року розстрочено виконання вказаного рішення до березня 2022 року.

ОСОБА_5 зазначала, що 05 та 26 червня 2013 року нею було отримано довідки від Банку про наявність в неї заборгованості в сумі 4 050 915 грн.85 коп., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 104 748 доларів США 36 центів, прострочених відсотків в сумі 58 968 доларів США 40 центів та пені в сумі 2 775 830 грн.80 коп.

Позивачка зазначала, що зазначений в довідках Банку борг перевищує суму, яка підлягає стягненню за вищезазначеним судовим рішенням, а тому вважала подальше перебування у договірних відносинах може призвести до негативних фінансових результатів для неї. Крім того, ОСОБА_5 вказувала, що нарахування процентів та пені за користування кредитом після ухвалення рішення протирічить положенням ст. 61 Конституції України.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила розірвати кредитний договір №145-kis-2007 на підставі ст.ст.651, 652 ЦК України та зобов'язати Банк здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявність підстав, які передбачені цивільним законодавством, для розірвання вказаного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.1 ст.652 ЦК України договір може бути розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно усіх умов, зазначених у ч.2 цієї статті: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладені договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не виплаває, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором №145-kis-2007 від 08 червня 2007 року, укладеним між Банком та позивачкою, остання отримала кредит у сумі 50 000 доларів США зі сплатою 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 7 червня 2013 року (а.с.7-12).

Додатковою угодою до кредитного договору №1 від 19 березня 2008 року була збільшена сума кредиту до 113 721 долару США 96 центів та кінцевий термін повернення кредиту до 07 червня 2022 року (а.с.13-15).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору у неї виникла кредитна заборгованість перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 09 березня 2011 року з неї та поручителя ОСОБА_6 в солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 919 308 грн.74 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 826 138 грн.78 коп., прострочених відсотків в сумі 21 369 грн.26 коп., нарахованих відсотків в сумі 24 952 грн.01 коп. та пені станом на 14 травня 2009 року в сумі 46 848 грн. (а.с.16-20).

Ухвалою того ж суду від 10 вересня 2012 року розстрочено виконання вказаного рішення шляхом сплати щомісячно з липня 2012 року по червень 2013 року по 3 256 грн.; з липня 2013 року по червень 2014 року по 4 884 грн.; з липня 2014 року по червень 2016 року по 6 512 грн.; з липня 2016 року по червень 2017 року по 8 140 грн.; з липня 2017 року по лютий 2022 року по 8 954 грн., а в березні 2022 року - 3772 грн. (а.с.21-22).

З наданих позивачкою квитанцій вбачається, що вона здійснювала погашення заборгованості протягом 2012-2013 років (а.с.26-33).

Згідно з довідкою Банку станом на 05 червня 2013 року заборгованість позивачки по основному боргу становила 104 748,36 доларів США, по прострочених відсотках - 57 990,76 доларів США і по пені - 2 775 830,80 грн. (а.с.24).

Станом на 26 червня 2013 року заборгованість по відсотках вже становила 58 968,40 доларів США і по пені - 2 833 858,73 грн. (а.с.34).

Встановивши зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5

Позивачка на підтвердження заявлених нею вимог не надала суду належних та допустимих доказів щодо наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при наявності яких може бути розірваний договір.

Що ж стосується посилань позивачки на розірвання кредитного договору на підставі ст.651 ЦК України, то вони є необґрунтованими, оскільки несплата нею кредиту та процентів не є такою підставою, виходячи зі змісту цієї статті.

Нарахування Банком відсотків та пені після ухвалення рішення про стягнення з позивачки кредитної заборгованості не може бути підставою для розірвання кредитного договору, оскільки зазначене відповідає вимогам законодавства (ст.ст.599, 611, 1048, 1054 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді