Рішення № 41934526, 12.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1434/14-ц Провадження № 22-ц/772/3453/2014Головуючий в суді першої інстанції Король О. П.Категорія 27 Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Оніщука В.В., Чуприни В.О..

при секретарі : Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» (надалі- Банк) звернулося в суд із позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 січня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (зараз ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в іноземній валюті в сумі 60 000 швейцарських франків зі строком повернення до 24.01.2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,99 % річних в порядку та на умовах, визначених договором. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 січня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 90385 та 25 січня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 90386, за якими поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань. Посилаючись на те, що позичальник, всупереч умов кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе зобов'язання, станом на 04.06.2013 року утворилася заборгованість в сумі 58 771,76 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 490 580,66 грн., з яких 51 207,77 швейцарських франків - заборгованість за простроченим кредитом; 7 550,43 швейцарських франків - заборгованість по процентах за користування кредитом; 13,56 швейцарських франків - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. У зв'язку з цим Банк просив стягнути зазначену заборгованість з відповідачів у солідарному порядку.

ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист прав споживача та припинення договору поруки.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист прав споживача та припинення договору поруки припиненим залишено без розгляду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 25.01.2007 року в сумі 58 771,76 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 490 580,66 грн., з яких 51 207,77 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України станом на 04.06.2013 року становить 427442,42 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 7550,43 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України становить 63025,09 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 13,56 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України становить 113,15 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом, а також 3441 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в солідарному стягненні зі ОСОБА_3, ОСОБА_4 боргу скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги Банку задовольнити, а також стягнути з відповідачів 1827 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку та відмовляючи в солідарному стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з відсутності згоди поручителів на застосування банком збільшеної відсоткової ставки за кредитним договором, внаслідок чого збільшилася відповідальність поручителів, а укладені додаткові угоди до договорів поруки, на думку суду, не мають значення для вирішення справи, оскільки укладені після припинення з 01.08.2008 року договорів поруки.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 січня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, № 11111304000, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті в сумі 60 000 швейцарських франків зі строком повернення до 24.01.2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,99% річних. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно п. 1.3.4. кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця наступного за тим, за які були нараховані проценти.

Додатковою угодою № 3 від 30.01.2009 року до кредитного договору було змінено схему погашення кредиту та погоджено сторонами, що для ідентифікації договору в системі обліку банку може використовуватися № 11111304000. Додатковою угодою № 3 від 29.11.2010 року до кредитного договору № 11111304000 було проведено реструктуризацію та погоджено сторонами, що для ідентифікації договору в системі обліку банку може використовуватися № 11111304000.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 90385 від 25.01.2007 року, а також між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 90386 від 25.01.2007 року.

За умовами вказаних договорів поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору за використання кредитних коштів на перший місяць встановленого строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 7,99 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2. кредитного договору.

Згідно п. 1.3.2. кредитного договору сторони домовилися, що у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч. 1 п. 9.2. кредитного договору, банк може встановити новий розмір процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно п. 9.2. кредитного договору та відповідно до вимог ст. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії кредитного договору банк відповідно до умов п. 1.3.1 кредитного договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої передбаченої кредитним договором обставини, в тому числі за порушення позичальником кредитної дисципліни в наступному порядку: банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника; такий новий розмір процентної ставки починає застосовуватися з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладання сторонами відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору.

Отже, зміна розміру процентної ставки за користування кредитними коштами охоплюється і є частиною зобов'язання, яке виникло між Банком та позичальником на підставі та у зв'язку з укладенням кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що боржник свої зобов'язання за умовами зазначеного кредитного договору не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.06.2008 року за вих. № 43458 ДР АТ «УкрСиббанк» направив рекомендований лист ОСОБА_2 щодо порушення ним кредитної дисципліни, повідомивши про зміну процентної ставки в сторону збільшення на 2 відсотка з 07.07.2008 року.

Відповідно до рекомендованого листа за вих. № 82971 ДР від 27.07.2008 року банком було направлено повідомлення про зміну відсоткової ставки в сторону збільшення на 2 відсотка річних.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника. Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до п.1.1., 1.3. договорів поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору, укладеного між кредитором та позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, та і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і позичальник за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.

Згідно п. 1.2. договорів поруки сторони підтвердили, що поручителям добре відомі всі умови кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. договорів поруки під згодою поручителя сторони розуміють, зокрема, та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до договору поруки щодо внесення відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, листами банку від 16.06.2008 року за № 61557 ДР та від 27.07.2008 року № 83037 ДР поручителів повідомлено про збільшення відсоткової ставки з липня 2008 року.

В подальшому, 30.01.2009 року між поручителями та Банком було укладено додаткові угоди до № 1 до договорів поруки від 25.01.2007 року за № 90385 та № 90386 щодо надання згоди на зміну основного зобов'язання, що забезпечується договорами поруки.

28 листопада 2010 року та 29.11.2010 року додатковими угодами до договорів поруки також було внесено зміни в умови основного зобов'язання та надана згода поручителів на такі зміни.

За умовами п. 2 ч. 2 додаткових угод від 30.01.2009 року поручителі у випадку зміни в подальшому умов кредитного договору підписанням цієї додаткової угоди підтвердили свою згоду на здійснення таких змін в майбутньому, сторони погодили, що зміни, які здійснюють відповідно до умов цього пункту додаткової угоди не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

Відповідно до п. 4 додаткових угод до договорів поруки, інші умови договорів поруки та додаткових угод до них, які не суперечать цим додатковим угодам, залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.

Таким чином, поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при укладенні договорів поруки були ознайомлені з умовами кредитного договору, зокрема з тим, що процентна ставка за договором не є постійною та незмінною, а підлягає перегляду, та висловили своє волевиявлення та згоду з можливістю такої зміни шляхом підписання договору поруки, а в подальшому й шляхом укладення додаткових угод до договорів поруки.

А тому, збільшення відсоткової ставки по кредиту не може вважатися збільшенням обсягу відповідальності поручителів, оскільки така зміна повністю охоплюється обов'язком позичальника згідно умов кредитного договору і відповідно обов'язком поручителів згідно умов договорів поруки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі та стягнення з відповідачів понесених та документально підтверджених витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 11111304000 від 25.01.2007 року в сумі 58771 швейцарських франків 76 сантимів, що за курсом НБУ становить у розмірі 490580,66 грн., з яких 51 207,77 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 427 442,42 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, у розмірі 7550, 43 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 63025,09 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, у розмірі 13,56 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 113, 15 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом та судовий збір у розмірі 5268 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.І.Чорний

Судді: (підпис) В.В.Оніщук

(підпис) В.О.Чуприна

З оригіналом вірно: