Ухвала суду № 41933952, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18112/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Бистрик Г.М.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 03» лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова фірма «Сова» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків у якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0000704310 та № 0000694310.

Постановою Окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 03.02.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ «Креді Агріколь Банк» з питання взаємовідносин з ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова» за серпень та листопад 2012 року. За наслідком перевірки було складено акт № 1289/43-10/14361575 від 24.10.2013.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова» на загальну суму 13 734,97 грн.,

- п.п.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 254 127,31 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0000694310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 17 168,71 грн. (13 734,97 грн. за основним платежем та 3 433,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0000704310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 317 659,14 грн. (254 127,31 грн. за основним платежем та 63 531,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Так, на підтвердження власної правової позиції позивачем надано копії первинних документів:

- договору аутсорсінгу №01-12-2009/01 від 01.12.2009, згідно з умовами якого виконавець (ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова») зобов'язується надавати, згідно заявок замовника (ПАТ «Індустріально-експортний банк»), послуги з направлення працівників виконавця для надання ними послуг з прибирання приміщень (об'єктів) замовника, на умовах, передбачених цим договором, з додатковими угодами;

- договору аутсорсінгу №04/11 від 28.02.2011, згідно з умовами якого виконавець (ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова») зобов'язується надавати послуги з направлення працівників виконавця для надання ними послуг з адміністративно-господарського обслуговування замовника (ПАТ «Індустріально-експортний банк») та, у разі необхідності, послуги з моніторингу ринку праці та підбору працівників, на умовах, визначених даним договором, з додатковими угодами

- рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних.

А також до матеріалів справи долучено копії заявок до договору аутсорсінгу №04/11 від 28.02.2011, розрахункових відомостей, форми №1 ДФ контрагента за третій квартал 2012 року та за четвертий квартал 2012 року, наказів контрагента про прийняття на посаду працівників, копії трудових книжок працівників.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, висновку про відсутність реальності операцій між позивачем та контрагентом контролюючий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №574/26-55-22-08/36757468 від 29.07.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Вергус» та ТОВ «Айпі Сервіс» за серпень 2012 року та листопад 2012 року.

Зокрема, Акт перевірки посилається на те, що під час здійснення перевірки ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві доведена нереальність операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

У відповідності до положень п. 73.5. ст. 43 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Поряд з цим, згідно п.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №574/26-55-22-08/36757468 від 29.07.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Вергус» та ТОВ «Айпі Сервіс» за серпень 2012 року та листопад 2012 року є документом, який засвідчує саме факт неможливості проведення зустрічної звірки. Іншими словами, відповідна зустрічна звірка не була проведена, а її результати не оформлені довідкою, що унеможливлює їх використання під час документальної перевірки. А тому посилання на обставини, встановлені зазначеним актом відносно господарської діяльності ТОВ «Аутсорсінгова фірма «Сова», є необґрунтованими і безпідставними, оскільки зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, у чому і полягає суть зустрічної звірки, не відбулося.

Разом з тим, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 24.04.2013 у справі №2а-4668/12/2670).

Посилання у Акті перевірки на норми Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочину стосуються контрагента та не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків для позивача, тому не потребують оцінки судом.

Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував доводи позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України належним доказами.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 11.11.2013 № 0000704310 та № 0000694310, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Шостак О.О.,

Судді: Мамчур Я.С.,

Бистрик Г.М.

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Бистрик Г.М.

Мамчур Я.С