Ухвала суду № 41933948, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3472/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від « 01» вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 № 0000031503 та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 01.09.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, 11 січня 2013 року посадовою особою Тетіївської ОДПІ проведено камеральну перевірку КП КОР «Тетіївтепломережа» з питань своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, термін сплати 16.02.2012, 27.02.2012, 01.03.2012, 30.03.2012, 30.04.2012, 30.05.2012, 30.06.2012, 30.07.2012, 30.08.2012, 30.09.2012, 30.10.2012, 30.11.2012, 07.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 11.01.2013 № 11/152/24879282, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу).

За результатами перевірки, на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, визначених позивачем у податковій звітності, Тетіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000031503, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 97669,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги частково.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2012 році позивачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість, зокрема, за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад місяці 2012 року від 20.02.2012 № 9006782315, від 20.03.2012 № 9013404427, від 19.04.2012 № 9020361934, від 18.05.2012 № 9027535562, від 18.06.2012 № 9034114596, від 16.07.2012 № 9040699812, від 16.08.2012 № 9049528993, від 19.09.2012 № 9056803639, від 18.10.2012 № 9064154308, від 15.11.2012 № 9071784315, відповідно, та уточнюючі розрахунки від 16.02.2012 № 1270 та від 27.02.2012 № 9008161566, якими позивач самостійно визначив суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В силу положень підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом врегульовано статтею 203 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог вказаної статті, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що оплату зазначених податкових зобов'язань позивач здійснив наступними платіжними дорученнями: від 22.03.2012 №63 сплачено суму у розмірі 36726,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за лютий 2012 року; від 19.04.2012 №115 сплачено суму у розмірі 10000,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за березень 2012 року; від 24.04.2012 №120 сплачено суму у розмірі 45000,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за березень 2012 року; від 18.05.2012 №63 сплачено суму у розмірі 35000,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за квітень 2012 року; від 18.05.2012 №169 сплачено суму у розмірі 33416,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за квітень 2012 року; від 08.06.2012 №205 сплачено суму у розмірі 15000,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за травень 2012 року; від 15.06.2012 №218 сплачено суму у розмірі 1000,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за травень 2012 року; від 26.06.2012 №239 сплачено суму у розмірі 30739,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за травень 2012 року; від 17.07.2012 №283 сплачено суму у розмірі 11428,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за червень 2012 року; від 15.08.2012 №333 сплачено суму у розмірі 9046,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за липень 2012 року; від 20.09.2012 №32 сплачено суму у розмірі 9636,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за серпень 2012 року; від 19.10.2012 №430 сплачено суму у розмірі 4817,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за вересень 2012 року; від 19.11.2012 №493 сплачено суму у розмірі 7573,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за жовтень 2012 року; від 25.12.2012 №565 сплачено суму у розмірі 996,00 грн., призначення платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за листопад 2012 року.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що позивачем не заперечується факт наявності у нього заборгованості зі сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, який, як стверджує позивач, утворився у період з 2005 року по 2008 рік включно.

Разом з цим, як стверджує позивач, починаючи з 2009 року позивачем систематично та у повному обсязі сплачувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих декларацій.

Однак, відповідачем вказані платежі зараховувались в рахунок погашення боргів минулих років, при цьому, провадилось нарахування пені та штрафних санкцій, що призводило до збільшення основного боргу.

Судом встановлено, що Тетіївською ОДПІ протягом 2012 року неодноразово приймались податкові повідомлення-рішення, щодо застосування до КП КОР «Тетіївтепломережа» штрафних санкцій, у зв'язку із порушенням останнім строків сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, КП КОР «Тетіївтепломережа» оскаржувало їх у судовому порядку.

Так, за результатами розгляду адміністративних позовів КП КОР «Тетіївтепломережа» Київським окружним адміністративним судом, постановами від 30.11.2012 у справі № 2а-5195/12/1070, від 04.12.2012 № 2а-5195/12/1070, від 17.12.2012 № 2а-5202/12/1070, від 02.01.2012 № 2а-5204/12/1070, від 25.01.2013 № 2а-5199/12/1070, від 17.01.2013 № 2а-5196/12/1070 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тетіївської ОДПІ від 17.02.2012 № 0000041503, від 17.04.2012 № 0000141503, від 20.09.2012 № 0000311503, від 11.05.2012 № 0000191503, від 06.06.2012 № 0000201503, від 14.03.2012 № 0000091503, відповідно, та зобов'язано Тетіївську ОДПІ відобразити у картці особового рахунку КП КОР «Тетіївтепломережа» сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за лютий, березень, травень, червень, липень місяці 2009 року, січень, лютий, березень, травень місяці 2010 року .

Як вбачається із змісту вказаних рішень суду, у ході розгляду справ була встановлена протиправність дій Тетіївської ОДПІ, які полягали у зміні призначення платежів, які сплачувались КП КОР «Тетіївтепломережа» у 2009 році та 2010 році, оскільки на той час у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежів.

Суду не надано жодного доказу щодо виконання даних рішень судів.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру нарахованих зобов'язань, здійснювати їх повторний розрахунок замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. При цьому, законодавець не ставить обов'язковість виконання рішення суду в залежність від будь - яких об'єктивних чи суб'єктивних причин, у тому числі і тієї обставини, що нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій відбувається електронною системою, яка не допускає людського втручання. А отже, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо неможливості виконання зазначених рішень Київського окружного адміністративного суду.

Водночас, у суду не викликає сумніву, що приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення та розраховуючи суму штрафних санкцій, відповідач керувався даними власної електронної системи, які згідно рішень Київського окружного адміністративного суду не є достовірними та підлягають коригуванню.

А відтак, при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем порушені вимоги пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, оскільки означена сума розрахована не у встановленому порядку та розмірі.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до карток особових рахунків платника податку, шляхом відображення сплати податкових зобов'язань відповідно до призначених платежів, вказаних у платіжних дорученнях за період з січня 2012 року по листопад 2012 року, суд зазначає наступне.

Облік, контроль і складення звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби у відповідності з пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.05 № 276, з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби відкриваються особові рахунки за кожним платником податків та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись таким платником. У картках особових рахунків платників податків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, стан розрахунків платника з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до пункту 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Саме на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків засобами програмного забезпечення формуються податкові вимоги на суми податкового боргу та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо (пункт 11.3 Інструкції).

Відтак суд зазначає, що відображення податковим органом в особових картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірному розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Зазначене свідчить про наявність такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Разом з цим, суду не наданого жодного доказу, що відповідач, після набрання даним рішенням законної сили буде ухилятись від здійснення коригування у картці особового рахунку позивача його показників у зв'язку із скасуванням оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, предметом спору по адміністративній справі можуть бути лише існуючі правовідносини, а не ті, які можуть виникнути в майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому та без наявності спірних правовідносин, є передчасним і безпідставним.

За наведених обставин, така вимога не підлягає задоволенню з огляду на її передчасність, спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими у зв'язку з чим, адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити - без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.