Ухвала суду № 41933944, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18619/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Бистрик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАСапеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 16» січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «АІС-Столиця» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Автозапчастин» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 року №0002932230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 16.01.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Іноземного підприємства «АІС-Столиця» по взаємовідносинам з ТОВ «Центр Автозапчастини» за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.07.2013 № 315/22-30/34486224. Як зазначається в Акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Центр Автозапчастини» встановлено його завищення ІП «АІС-Столиця» на загальну суму 72 631 грн.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

ТОВ «Центр Автозапчастини» (Орендатор) та ІП «АІС-Столиця» (Суборендатор) уклали договір суборенди № ЦЗ/А005-08 від 01.06.2011. Згідно умов зазначеного договору Орендатор передає, а Суборендатор приймає в поворотне платне користування нежитлове приміщення загальною площею 702,0 кв.м. та асфальтовану площадку загальною площею 2500 кв.м., розміщені за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20 для використання в господарській діяльності.

За користування орендованим майном суборендатор сплачує місячну орендну плату в сумі 307200 грн., у т.ч. ПДВ 51200 грн. Пунктом 3.3 Договору також визначено, що крім орендної плати суборендатор зобов'язаний компенсувати витрати на комунальні послуги пов'язані з використанням об'єкту оренди.

У додатковій угоді від 01.06.2011 р. зазначається, що договір суборенди укладений орендатором на підставі договору оренди нерухомого майна, між ВАТ «Плодоовоч» та ТОВ «Центр Автозапчастин» № 45 від 31.12.2010 р.

Згідно додаткової угоди до договору від 01.12.2012 змінено п. 1.1 договору та викладено в наступній редакції: Орендатор передає, а Суборендатор приймає в поворотне платне користування нежитлове приміщення загальною площею 895,3 кв.м. та асфальтовану площадку загальною площею 2500 кв.м., розміщені за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20 для використання в господарській діяльності.

Окрім того, в ході перевірки та під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Центр Автозапчастини» (Орендатор) та ІП «АІС-Столиця» (Суборендатор) уклали договір суборенди № ЦЗ/А005-07 від 01.06.2011. Згідно умов зазначеного договору Орендатор передає, а Суборендатор приймає в поворотне платне користування нежитлове приміщення загальною площею 379,04 кв.м. та асфальтовану площадку загальною площею 5993,10 кв.м., розміщені за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20 для використання в господарській діяльності.

За користування орендованим майном суборендатор сплачує місячну орендну плату в сумі 127442 грн., у т.ч. ПДВ 21240,33 грн. Пунктом 3,3 Договору також визначено, що крім орендної плати суборендатор зобов'язаний компенсувати витрати на комунальні послуги пов'язані з використанням об'єкту оренди.

У додатковій угоді від 01.06.2011 р. при цьому зазначається, що договір суборенди укладений орендатором на підставі договору оренди нерухомого майна, між ВАТ «Плодоовоч» та ТОВ «Центр Автозапчастин» № 45 від 31.12.2010 р.

Згідно додаткової угоди до договору від 01.12.2012 змінено п. 1.1 договору та викладено в наступній редакції: Орендатор передає, а Суборендатор приймає в поворотне платне користування нежитлове приміщення загальною площею 585,22 кв.м. та асфальтовану площадку загальною площею 5993,10 кв.м., розміщені за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20 для використання в господарській діяльності.

Передача об'єктів оренди оформлена актами прийому-передачі нерухомого майна від 01.06.2011.

Між сторонами зазначених договорів складені акти надання послуг від 31.03.2013 № 129, №138, №128, №137 на загальну суму 449 500,30 грн., у т.ч. ПДВ 74 916,80 грн.

В Акті перевірки зазначається, що позивачу виписано податкові накладні за період оренди приміщень у березні 2013 року на загальну суму 449 500,30 грн., у т.ч. ПДВ 74 916,80 грн. Перелік та реквізити податкових накладних зазначений на стор. 7 Акту перевірки.

ДПІ зазначено також, що розрахунки між сторонами договору проводились у безготівковій формі.

У той же час, в акті перевірки зазначається про отримання акту Харківської ОДПІ Харківської області ДПС від 29.05.2013 № 228/220/37023683 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр Автозапчастини» щодо підтвердження відносин з суб'єктами господарювання за березень 2013 року. В даному акті контрагента вказано, що ТОВ «Центр Автозапчастини» не знаходиться за своєю юридичною адресою. Також зазначається, що керівник підприємства до ДПІ не з'явився та пояснень з приводу здійснення господарської діяльності не надав. При цьому в акті контрагента встановлено, що ТОВ «Центр Автозапчастини» задекларовано двох найманих працівників. Наявності транспортних засобів у ТОВ «Центр Автозапчастини» не встановлено.

За таких обставин, як зазначає ДПІ в Акті перевірки позивача, перевіркою встановлено факт взаємодії ІП «АІС-Столиця» з суб'єктом господарювання ТОВ «Центр Автозапчастини» за період березня 2013 року, однак не встановлено факту реального здійснення господарської операції при придбання товарів (послуг) від постачальника ТОВ «Центр Автозапчастини».

Проте, податковим органом не зазначено на підставі чого останній прийшов до наведених висновків.

З урахуванням наведеного ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем п. 198,1, 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України та про завищення позивачем залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 631 грн.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п.п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п.п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п.п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п.п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п.п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної ) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі податкової накладної на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі податкової накладної), п. 201.10 ПК України (щодо видачі податкової накладної платником податку та статусу податкової накладної як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п.п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; 4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; 5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

У той же час, сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, наявні у матеріалах справи: договори суборенди, акти передачі приміщень в оренду, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2013 р., податкові накладні від 31.03.2013 року №25, №16, №15, №24; платіжні документи, підтверджують фактичне виконання операцій з оренди та правомірність формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Більш того, у п. 2.9 Акту перевірки відповідач підтверджує, що позивач фактично знаходиться в одному із орендованих приміщень на підставі вищезгаданого договору суборенди № ЦЗ/А005-07 від 01.06.2011 р., чим по суті підтверджує фактичне придбання позивачем послуг з оренди.

Слід додати, що на підтвердження фактичного придбання позивачем послуг з оренди та фактичного використання об'єктів оренди у власній господарській діяльності, позивачем до матеріалів справи надано: 1) торговий патент, виданий ДПІ у Оболонському районі м. Києва, на право здійснення ІП «АІС-Столиця» діяльності з надання побутових послуг за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20 у період з 01.02.2011 по 31.01.2016; 2) докази здійснення позивачем оплати за патент; 3) договір укладений позивачем із ТОВ «Венбест» щодо здійснення охорони нежитлового приміщення за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20, а також докази щодо здійснення приймання-передачі послуг за вказаним договором та здійснення розрахунків за ним;4) акт вводу в експлуатацію охоронної та тривожної сигналізації на об'єкті за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20; 5) договір зберігання, що укладений позивачем із ТОВ «Глобал Автогруп» та умовами якого є приймання позивачем у відповідальне зберігання за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20 транспортних засобів, а також докази щодо здійснення приймання-передачі послуг за вказаним договором та здійснення розрахунків за ним; 6) договір укладений позивачем із ЗАТ «Датагруп» щодо надання телекомунікаційних послуг за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20, а також докази щодо здійснення приймання-передачі послуг за вказаним договором та здійснення розрахунків за ним; 7) договір укладений позивачем із ТОВ «Євроспецсервіс» щодо надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів (сміття) за адресою м. Київ, пер. Балтійський, 20.

Тобто, наведені вище докази підтверджують фактичне перебування позивача у приміщеннях, які є об'єктами оренди, а також здійснення ним власної господарської діяльності у цих приміщеннях, що в свою чергу спростовує викладені в акті перевірки доводи ДПІ.

Виходячи з наведеного, колегія судів приходить до висновку, що сукупність наведених документів, підтверджує факт надання позивачу його контрагентом послуг, за операціями із оренди приміщень.

Відносно первинних документів, слід зазначити, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

З урахуванням наведеного суд констатує, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01.08.2013 року №0002932230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Шостак О.О.,

Судді: Мамчур Я.С.,

Бистрик Г.М.

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.