Ухвала суду № 41933798, 10.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790//7479/14 Головуючий 1 - інстанції - Єрмак Н.В.

Справа № 643/12361/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - скарга на дії ДВС

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.

- МІНЕНКОВОЇ О.В.

за участю секретаря - Пруднікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України і Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_4 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука Володимира Васильовича, заінтересована особа (стягувач): Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Московського районного суду міста Харкова зі скаргою, в якій просив поновити йому строк звернення до суду і визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Сіщука В.В. щодо винесення постанови про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження від 02.07.2014 року неправомірними та скасувати вищевказану постанову.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2014 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.

В апеляційних скаргах:

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України просить ухвалу суду першої інстанції від 29.09.2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4; стягнути зі скаржника ОСОБА_4 на користь Головного управління юстиції у Харківській області судові витрати у розмірі 121,80 грн.

В обгрунтування скарги посилається на те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавче провадження №33923825 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Московським районним судом міста Харкова по справі №2-4935/11 від 03.05.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_6та на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 223 920,95 грн.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив накласти арешт на майно боржника у відповідності до ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон).

Виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця від 15.08.2012 року боржнику надано семиденний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання рішення суду.

Боржник у добровільному порядку рішення суду не виконав, тому 11.10.2012 року державним виконавцем у відповідності до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 722 392,09 грн.

Вважає, що висновок суду по неповну відповідність вимогам ч.ч.2-4 ст.52 Закону дій державного виконавця з винесення постанови від 02.07.2014 року, у зв"язку з порушенням порядку звернення стягнення на майно, не відповідає вимогам матеріального права, оскільки державним виконавцем 02.07.2014 року відповідно до ст. 57 Закону було винесено постанову, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення у розмірі 18824813,04 грн., з урахуванням стягнення виконавчого збору та часткового погашення суми боргу.

Наголошує, що відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника - це сукупність дій державного виконавця, що полягає в арешті, вилученні та примусовій реалізації майна, тому арешт майна боржника є лише першою складовою цього процесу та не може окремо вважатися ним. А в даному випадку арешт на майно боржника наклався для забезпечення реального виконання рішення суду.

Крім того, районний суд вважав, що постанова винесена без урахування всієї суми погашення боржником в розмірі 461500 грн., що підтверджено квитанціями, проте, постанова державним виконавцем винесена з урахуванням суми стягнення виконавчого збору та часткового погашення суми боргу. Крім того, п.6 ст. 52 Закону не передбачає зменшення суми арешту майна боржника у зв'язку з частковим погашенням суми боргу.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в апеляційній скарзі з аналогічних підстав просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 Вказує також, що арешт на майно боржника, накладений в рамках виконавчого провадження, надасть йому, як стягувачу, можливість задовольнити свої фінансові інтереси та повернути кошти, надані боржникові за кредитним договором.

ОСОБА_4, за підписом представника за довіреністю ОСОБА_7, на апеляційні скарги подані заперечення, в яких він просить про їх відхилення та залишення ухвали суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність викладених у скаргах доводів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг, заперечень на скарги і матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що скарга ПАТ "Дельта Банк" підлягає задоволенню , а скарга Відділу примусового виконання рішень ДВС України - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_4,суд першої інстанції виходив з того, що дії головного державного виконавця Сіщука В.В. з винесення постанови від 02.07.2014 року про накладення арешту на все майно , що належить боржнику ОСОБА_4 і заборону його відчуження не в повній мірі відповідають вимогам ч.ч. 2-4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»у зв"язку з порушенням черговості звернення стягнення на майно боржника і ненаданням державним виконавцем, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, доказів вчинення дій щодо виявлення коштів боржника, тобто майна, на яке в першу чергу має бути звернуто стягненення. Крім того, вважав, що вказана постанова винесена державним виконавцем без урахування всієї суми погашення боржником заборгованості в розмірі 461500 грн., що підтверджено квитанціями.

З вказаними висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не грунтуються на законі, не відповідають обставинам справи.

За роз"ясненнями, які містяться в п.3 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Частиною 1 ст.52 Закону України " Про виконавче провадження" визначено , що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності до частини п"ятої вказаної статті у разу відсутності у боржника коштів та інши-х цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке за законом не може бути звернуто стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Сіщука В.В. винесена в рамках виконавчого провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на користь ПАТ " Дельта Банк" 17 223 920,95 грн. з урахуванням стягнутого виконавчого збору в розмірі 1 722 392,09 грн. та добровільно внесених боржником коштів в сумі 461500 грн.

Будь-яких заяв про звернення стягнення на його кошти у гривнях чи іноземній валюті, інші цінності, у тому числі на рахунках у банках чи інших фінансових установах, достатніх для виконання рішення, ОСОБА_4 до виконавчої служби не подавав, на наявність у нього таких коштів у поданій до суду скарзі не посилався. Доказів того, що вартість його майна , на яке державним виконавцем накладено арешт, перевищує розмір стягнення, ОСОБА_4 не надано ані до суду першої інстанції ані до апеляційного суду.

Дій з реалізації арештованого майна ОСОБА_4 на час звернення останнього зі скргою до суду, державний виконавець не здійснював і на такі дії ОСОБА_4 у скарзі та у запереченнях на апеляційну скаргу не посилається.

За таких обставин дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Сіщука В.В. з накладення арешту на майно боржника та заборони його відчуження не можна вважати діями зі звернення стягнення на це майно у розумінні ч.ч.2-4 ст.52 ЗУ " Про виконавче провадження" і законних підстав для визнання цих дій неправомірними і скасування постанови від 02.07.2014 року суд першої інстанції не мав , у зв"язку з чим ухвала від 29.09.2014 року підлягає скасуванню з відмовою у задоволленні скарги ОСОБА_4

Надані до заперечень на скаргу платіжні доручення, які свідчать про сплату на користь ПАТ "Дельта Банк" у період з квітня 2013 року по жовтень 2014 року солідарним боржником ОСОБА_6 476 500,00 грн. , а ОСОБА_4 після розгляду судом першої інстанції його скарги - 15 000,00 грн. на вказаний висновок судової колегії не впливають, оскільки загальна сума стягнення з урахуванням виконавчого збору на час накладення арешту на майно ОСОБА_4, навіть з урахуванням сплачених станом на 02.07.2014 року ОСОБА_6 421 500,00 грн. перевищувала 18 мільонів грн.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне у порядку ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" 121,80 грн. витрат зі сплати судового збору за апеляційну скаргу. Вимоги відділу примусового виконання рішень ДВС України про стягнення судового збору задоволенню не підлягають, оскільки докази його сплати у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст.307, ст.ст.312,313,314,317,319, 324 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити частково, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк" задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2014 року скасувати.У задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовити.

Стяґнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає в АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товарства "Дельта Банк" , місцезнаходження якого є місто Київ вул. Фрунзе,39 , код ЄДРПОУ 34047020 121 ( сто двадцять одну) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя - підпис

Судді колегії - підписи

Копія вірна. Суддя -