Вирок № 41932216, 05.12.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

№ 622/1579/14-к

1-кп/622/196/2014

ВИРОК

іменем України

05.12.2014 року Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

з участю прокурора Маргаряна А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів Харківської області кримінальне провадження №12014220310000678 від 19.11.2014 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Золочів Золочівського району Харківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2,

- що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2014 року близько 16:30 години, ОСОБА_1, маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, взяв з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, де проживає інша особа, шприц, в якому знаходився наркотичний засіб - опій ацетильований, що у перерахунку на суху речовину склав 0,2361 грама, для власного вживання без мети збуту, який поклав у карман куртки і поїхав електропоїздом в смт Золочів Харківської області. Після чого 18.11.2014 року у період часу з 21.00 до 21.10 години на перехресті вулиць Вокзальна та Правди в смт Золочів у ОСОБА_1 працівниками міліції в ході огляду було виявлено вказаний медичний шприц.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту.

Допитаний у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду про обставини скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, як це викладено в обвинувальному актів, зазначивши, що дійсно вказаного числа він незаконно придбав, взявши у товарища вдома шприц у якому був опій ацетильований, який збирався зберігати при собі без мети збуту, бо хотів спробувати вжити цей наркотичний засіб.

Під час досудового розгляду між прокурором прокуратури Золочівського району Харківської області Маргаряном А.А., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, і обвинуваченим ОСОБА_1 28 листопада 2014 року укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_1 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та буде сприяти досудовому слідству. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обвинуваченому роз'яснені наслідки укладення угоди та наслідки її невиконання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні повідомив, що між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено вищевказану угоду про визнання винуватості, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Зміст угоди регламентований ст. 472 КПК України.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди можливе в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду у нарадчу кімнату для ухвалення вироку.

Частинами 2,3 ст.474 КПК України передбачено, що розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

В наданій суду угоді від 28 листопада 2014 року зазначено сторони, що її уклали та дату складання, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Угода скріплена підписами сторін.

26 листопада 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Згідно положень ст. 12 КК України, злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим є злочином середньої тяжкості. Потерпілих від злочину немає. Угода, сторонами укладена в період досудового слідства, про що заявлено в підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні, шляхом опитування сторін, судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом витребувані та досліджені матеріали (досудового) кримінального провадження. Встановлено відсутність скарг з боку обвинуваченого в період досудового слідства. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1, за місцем проживання характеризується формально, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має повну середню освіту, не одружений, не працюючий, раніше не судимий. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Зі змісту угоди вбачається, що сторонами, узгоджено покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи зміст угоди в частині обраного сторонами покарання, суд доходить висновку, що воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставину, яка пом'якшує покарання.

Таким чином, суд доходить висновку, що законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості за даним складом злочину. Угода укладена уповноваженими особами та своєчасно, про що сторонами заявлено у передбаченому законом порядку. Угода про визнання винуватості укладена добровільно, вона не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, а за своєю формою та змістом відповідає вимогам КПК та КК України.

В зв'язку з наведеним, суд, маючи правові підстави затверджує угоду і призначає обвинуваченому за ч. 1 ст. 309 КК України узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлений. Доля речових доказів має бути вирішена відповідно до положень ст. 100 КПК України. Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

угоду від 28 листопада 2014 року по кримінальному провадженню №12014220310000678 від 19.11.2014 року про визнання винуватості укладену між прокурором прокуратури Золочівського району Харківської області Маргаряном А.А. і обвинуваченим ОСОБА_1 - затвердити.

Визнати ОСОБА_1, винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити узгоджене покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 ( одна тисяча сімсот) гривень.

Речові докази по справі: полімерний пакет з паперовою біркою ЭКО УВД Харківська область, ВЕЩДОК №2426, де знаходиться опій ацетильований, що у перерахунку на суху речовину склав 0,2361 грама, що зберігається на складі речових доказів УМЗ ГУМВС України в Харківській області (м. Харків, вул. Кірова, 40) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення експертного дослідження наркотичних засобів у сумі 368 гривень 94 копійки.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Шабас О. С.