Ухвала суду № 41931681, 10.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3701/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2417/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Я.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шишка А.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю апелянта ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» -Рокетської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року з позовом до суду звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 6439, 72 гривень за кредитним договором б/н від 07 листопада 2007 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач порушив Умови та правила надання банківських послуг, зобов'язання не виконав, а тому станом на 30 червня 2014 року має заборгованість 6439, 72 гривень, що складається з наступного: 1506, 84 гривень - заборгованість за кредитом; 2737, 71 - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1650, 42 гривень - заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250 гривень - штраф (фіксована частина), 294,75 гривень - штраф (процентна складова).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 жовтня 2014 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову Банку.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Суд не взяв до уваги клопотання про застосування строку позовної давності, мотивувавши тим, що відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з часу підписання, якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк. Умовами договору від 07 листопада 2007 року погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Апелянт перестала виконувати щомісячні зобов'язання у зв'язку з важким матеріальним становищем з 05 вересня 2009 року і саме з цього часу утворилась заборгованість. Банк звернувся до суду з позовом 11 серпня 2014 року, тому строк пропущено.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, тому початок перебігу позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними місячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не пропущено строк позовної давності для стягнення кредитної заборгованості. Відповідно до пункту 9.12. підписаних «Умов і правил надання банківських послуг» договір діє протягом 12 місяців з часу підписання, жодних заяв з приводу припинення строку дії договору сторони не подавали, тому він був продовженим.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07 листопада 2007 року між Банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу кредит у розмірі 2000 гривень зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається із заяви кредитора, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.3 ЦК України).

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем, мінімальний обов'язковий платіж це розмір боргових зобов'язань позичальника, які щомісячно підлягають сплаті позичальником на протязі строку дії картки.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил користування платіжною карткою (далі - Правила) строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Пунктом 3.1.3 Правил встановлено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операцій по картковому рахунку, та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Як встановлено в засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не зверталася з заявою щодо закриття карткового рахунку.

Зі змісту п.5.4 Правил вбачається, що строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «місяць».

Відповідно до п. 9.4 Умов обслуговування вбачається, що у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.

Судом першої інстанції також установлено, що заборгованість за кредитом станом на 30 червня 2014 року становить 6439, 72 гривень, що складається з наступного: 1506, 84 гривень - заборгованість за кредитом; 2737, 71 - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1650, 42 гривень - заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250 гривень - штраф (фіксована частина), 294,75 гривень - штраф (процентна складова).

Апелянт не заперечує правильності нарахування кредитної заборгованості.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність і, зокрема, до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Разом з тим, при вирішенні спору в судовому порядку позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заявляла про застосування позовної давності у судовому засіданні.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 р. у справі №6-14цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У засіданні апеляційного суду оглянуто кредитну картку відповідача і встановлено строк її дії до жовтня 2011 року. Відповідно до поданої довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» виготовив ОСОБА_2 кредитну картку за номером НОМЕР_1 з терміном дії до березня 2016 року, що відповідає пунктам 3.1.1. та 3.1.3. Правил.

Позивач звернувся з позовом до суду у вересні 2014 року, тому строк позовної давності для звернення до суду не пропущено.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Викладені доводи апеляційної скарги перевірені апеляційним судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Ю. Ковалюк

А.І. Шишко