Ухвала суду № 41926033, 18.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2233/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Джабурії О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представників товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтаж": Муляр І.І., Овчаренко Р.А.; представника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - Кочина І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтаж" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтаж" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Гідромонтаж" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2014 року:

- №0001082201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 40 512 грн.;

- №0001092201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 29 356,25 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування товариством валових витрат і податкового кредиту по безтоварним господарським операціям з ПП "Алексгрупп", у зв'язку з чим, були прийняті оскаржувані рішення. На думку позивача, ці висновки суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність оскаржуваних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Гідромонтаж" відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Гідромонтаж" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Гідромонтаж", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

13 березня 2014 року посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України та постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 15 лютого 2014 року слідчого з СУ УМВС України в Херсонській області старшого лейтенанта міліції Боляновського Д.І. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Гідромонтаж" по взаємовідносинам з ПП "Алексгрупп" за період з 22 березня 2010 року по 01 січня 2013 року, за результатами якої складено акт №521/15-54-22-0121023241 від 13 березня 2014 року.

Актом перевірки встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 23 485 грн., у т.ч. серпень 2011 року - 19 286 грн.; жовтень 2012 року - 4 199 грн.

- п.138.1.1, п.138.1, п.138.2 пп.138.8.1 п.138.3 п.138.4 п.138.8 ст. 138, п.139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 27 008 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року - 22 179 грн.; за 4 квартал 2011 року в сумі 4 829 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Суворовському районі міста Одеси прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

30 серпня 2011 року між ТОВ "Гідромонтаж" (Покупець) та ПП "Алексгрупп" (Постачальник) укладено договір поставки №9, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця труби стальні в асортименті, вставки металічні, а Покупець зобов'язується прийняти и оплатити товар відповідно до умов даного договору.

На виконання Договору позивачем отримано податкові накладні №21 від 30 серпня 2011 року; №30 від 30 серпня 2011 року; №8 від 10 жовтня 2011 року.

Окрім того, на виконання зазначеного Договору позивачем надано Специфікації, рахунок на оплату №№78, 79 від 30 серпня 2011 року, видаткові накладні №№75, 77 від 30 серпня 2011 року №179 від 10 жовтня 2011 року, ТТН, банківські виписки по рахунку.

Як вбачається з наданих позивачем на виконання договору видаткових накладних №№75,77 від 30 серпня 2011 року №179 від 10 жовтня 2011 року, останні з боку постачальника підписані невстановленою особою, без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові, біля графи "постачальник" не зазначено посаду особи, відповідальну за складання документа, зазначені накладні не містять місце складання, у зв'язку з чим останні не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та не можливо встановити місце постачання товару.

Згідно зазначених видаткових накладних, останні з боку Покупця підписані Овчаренко Р.А. за довіреністю, проте позивачем не надано довіреностей на зазначену особу.

Надані на виконання договорів укладених позивачем з ПП "Алексгрупп", ТТН серії ААБ №0045075 від 30 серпня 2011 року, серії ААБ №0045074 від 10 жовтня 2011 року не містять адреси пункту розвантаження, що не дає можливості встановити де саме відбувалась передача товару, здійснення поставки, проміжок часу, момент оприбуткування даного товару позивачем, вид товару, його кількість тощо.

Позивачем не надано доказів наявності складських приміщень, що не дає можливості встановити куди-саме поставлявся товар та де зберігався.

Щодо відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ПП "Алексгрупп", відповідач посилався на висновки акта перевірки ДПІ у м. Херсоні №75/15-2/35788359 від 23 листопада 2011 року "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП "Алексгрупп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків у вересні 2011 року", відповідно до висновків якого: "…. У зв'язку з вищевикладеним та те, що гр. ОСОБА_7 постійно ухиляється від надання пояснень щодо фінансово-господарської діяльності ПП "Алексгрупп" можливо зробити висновок, що ПП "Алексгруп" ОСОБА_7 формально виконує обов'язки директора.

Особою, яка мала право вчиняти дії від імені ПП "Алексгруп" є ОСОБА_7

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 показав, що після перереєстрації на його ім'я вказаних підприємств він фактично ніякої участі у фінансово-господарській діяльності зазначених підприємств не брав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що договори, видаткові та податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат, не були підписані уповноваженими посадовими особами і, тому, вони не мають юридичної сили, відповідно, податковий кредит позивача і валові витрати сформовані неправомірно, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 138, 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ТОВ "Гідромонтаж" вказується, що валові витрати та податковий кредит товариства по операціям з ПП "Алексгруп" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що згідно з нормами ПК України, вказує на правомірність формування цих витрат і податкового кредиту.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст. 138 ПК Україні витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійсненню платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 13 ПК України не включаються до складу витрат витрати, ш підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та інтимі-первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахуванні податку.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи: договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівні звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, те складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів те незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою правомірності формування валових витрат і податкового кредиту є, в першу чергу, факт придбання товарів, а без доведеності цього факту первинні документи не можуть бути прийняти до уваги як такі, що складені формально.

Отже, довід апелянта, що правомірність формування податкового кредиту і валових витрат достатньо підтверджують лише первинні документи є необґрунтованим.

Згідно з договорами поставки №9 від 30 серпня 2011 року (а.с.34-36), №7 від 11 травня 2011 року (а.с.58, 59), ПП "Алексгрупп" зобов'язалося поставити ТОВ "Гідромонтаж" труби стальні в асортименті, вставки металічні.

На підтвердження руху товарів позивач представив суду ТТН (а.с.47, 55). Однак, в цих накладних не конкретизовано місце навантаження товару, відповідно, неможливо встановити, з якого саме складу стальні труби відправлялися позивачеві і яке відношення до цього складу має ПП "Алексгрупп".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з податковою звітністю, у ПП "Алексгрупп" відсутні транспортні засоби, наймані працівники, власні або орендовані складські приміщення.

Таким чином, не вбачається як за таких умов ПП "Алексгрупп" могло виконувати свої зобов'язання за договорами поставки.

Сукупність наведених обставин вказує на те, що найголовніша підстава правомірності формування податкового кредиту і валових витрат - товарність господарських операцій між позивачем і ПП "Алексгрупп" є недоведеною, відповідно, висновки суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтаж" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 листопада 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: