Постанова № 41925429, 22.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2014 рокусправа № 804/1021/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В.

суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросс» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСС» 17.01.2013 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000162301 від 15.02.2012 року, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 507 238 грн., в тому числі 405 790 грн. - за основним зобов'язанням, 101 448 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з ПП «Вікторія-2007» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агросс» просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, які зокрема були встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 у справі №2а/0470/11230/11. Також, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження якості придбаного зерна. Врахування ж судом першої інстанції постанови про закриття провадження в адміністративній справі є безпідставним, оскільки, вказана постанова не є доказом в даній справі та стосується виключно головного бухгалтера, а не юридичної особи ТОВ «АГРОСС». Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі №2а/0470/3650/2012 було визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ, на підставі якого було здійснено спірну перевірку, що є підставою для задоволення даного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.01.2012 року по 31.01.2012 року повноважними особами ДПІ у м.Дніпродзержинську проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АГРОСС» з питань нарахування податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Аксіома», ПП «Вікторія-2007» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010р., за результатами якої складено Акт №445/28/23-206/25013096 від 01.02.2011р. (т.1 а.с.17-57) (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним у періоді, що перевірявся), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 405 790 грн.(за 4 квартал 2010 року).

На підставі висновку Акту перевірки №445/28/23-206/25013096 від 01.02.2011р., ДПІ у м.Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року:

№0000162301, яким ТОВ «АГРОСС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 507238грн., в тому числі за основним платежем 405790грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 101448грн. (т.1 а.с.16)

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що документів, які б підтверджували показники якості зерна пшениці, отриманого від постачальників ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007», відповідно до ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», а також документів, які б підтверджували факт його відвантаження, транспортування та приймання-передачі відповідно до умов договорів купівлі-продажу (зокрема, актів зважування, актів приймання-передачі, складених обома сторонами, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, тощо), позивачем не було надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи. З огляду на ненадання позивачем на вимогу суду документів, які б підтверджували факт відвантаження, транспортування (перевезення) та передачі придбаного товару з оформленням документів щодо його кількості та якості, суд дійшов висновку, що реальність поставки зерна пшениці від ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007» на адресу ТОВ «Агросс» документально не підтверджена. При розгляді даної справи, суд також врахував постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.02.2012 р. по справі №415/122912 про закриття провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 Суд зазначив, що факт порушення ведення податкового обліку головним бухгалтером ТОВ «Агросс» ОСОБА_1, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. на суму 405 790 грн., встановлений судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, та поряд з іншими обставинами, встановленими під час розгляду даної адміністративної справи, підтверджує висновок суду про законність податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновки податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлені взаємовідносини між ТОВ «АГРОСС» та ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», а саме: встановлено, що у листопаді 2010 року та у грудні 2010 року на підставі укладених договорів, ТОВ «АГРОСС» отримало пшеницю.

ДПІ вказує на порушення ТОВ «АГРОСС» вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме зроблено висновок про заниження ТОВ «АГРОСС» доходів і такі висновки ґрунтуються на наступному. Оскільки ДПІ встановлено факт оприбуткування ТОВ «АГРОСС» товарів (пшениці), які надійшли від ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома» (стор.32-38 Акту перевірки) та враховуючи висновки перевіряючих осіб про нікчемність укладених правочинів, що встановлено актами перевірок контрагентів позивача, ДПІ зроблено висновок про те, що отримані підприємством товари є безоплатно наданими товарами, у зв'язку з чим ТОВ «АГРОСС», враховуючи приписи п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було зобов'язано збільшити доходи на суму безоплатно отриманих товарів.

Враховуючи, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. не встановлено їх завищення або заниження, податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток на суму 405 790грн. з огляду на заниження доходів.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ТОВ «АГРОСС вимог податкового законодавства, Акт перевірки №445/28/23-206/25013096 від 01.02.2011р. не містить.

Суд першої інстанції дійшов висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема, фактичного виконання умов договору купівлі-продажу зерна пшениці № 117 від 06.12.2010 р., укладеного з ТОВ «Аксіома», та договору купівлі-продажу зерна пшениці № 95 від 15.10.2010 р., укладеного з ПП «Вікторія-2007». Суд першої інстанції зазначив, що відсутність у податкового органу права на визнання недійсними господарських угод не скасовує обов'язку платника податків відображати у податковому обліку лише ті господарські операції, які були реально виконані, та відносити до валових витрат та податкового кредиту суми лише на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проте, згідно Акту перевірки, податковий орган зазначив про фактичне отримання позивачем товару (пшениці) та використання його у власній господарській діяльності. Перевіркою валових витрат за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. не встановлено їх завищення або заниження. Правомірність формування ж позивачем податкового кредиту взагалі не було предметом перевірки.

Таким чином, посилаючись на ненадання позивачем документів, які б підтверджували показники якості зерна пшениці, а також документів, які б підтверджували факт його відвантаження, транспортування та приймання-передачі відповідно до умов договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції, фактично, визначив нові підстави для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, чим вийшов за межі своїх повноважень, оскільки суд повинен перевіряти правомірність ППР враховуючи висновки Акту перевірки, який став підставою для його прийняття.

Вказані обставини є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового.

Отже, встановлені обставини справи, які не спростовуються відповідачем, свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома»:

Так, між ТОВ «АГРОСС» (Покупець) та ПП «Вікторія-2007» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу зерна пшениці №95 від 15.10.2010р., за умовами якого Продавець зобов'язався продати Покупцю, належне йому на праві власності - зерно пшениці кількістю 1000 тонн за ціною 1700грн за одну тонну в т.ч. ПДВ, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар на умовах даного Договору (т.1 а.с.58).

Фактичне виконання сторонами умов договорів підтверджується рахунком-фактурою від 04.11.2010р. №СФ-0000103 (т.1 а.с.60); видатковою накладною від 04.11.2010р. №РН-0000092 (т.1 а.с.61); податковою накладною від 04.11.2010р. №77 (т.1. а.с.62).

Вказані видаткові та податкові накладні досліджувалися перевіряючими особами під час перевірки, що відображено в акті перевірки, при цьому будь-яких зауважень щодо їх складення, податковою службою висловлено не було

Розрахунки проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень №33031 від 25.11.2010р., №32994 від 16.11.2010р., №32938 від 04.11.2010р., №32907 від 01.11.2010р., №32025 від 23.11.2010р., №33007 від 22.11.2010р., №32963 від 11.11.2010р., №32957 від 10.11.2010р., які також надавалися до перевірки (стор.32-33 Акту перевірки).

Факт оприбуткування товару, згідно з Актом перевірки, не заперечувався податковою службою, оскільки посилаючись саме на ці обставини ДПІ зроблено висновок про заниження позивачем доходу, внаслідок не включення до складу доходу безоплатно наданого товару (стор.34 Акту), який використано для потреб власного виробництва.

Між ТОВ «АГРОСС» (Покупець) та ТОВ «Аксіома» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу зерна пшениці №117 від 06.12.2010р., за умовами якого Продавець зобов'язався продати Покупцю, належне йому на праві власності - зерно пшениці кількістю 1000 тонн за ціною 1700грн за одну тонну в т.ч. ПДВ, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар на умовах даного Договору (т.1 а.с.63).

Фактичне виконання сторонами умов договорів підтверджується рахунком-фактурою від 23.12.2010р. №СФ-625 (т.1 а.с.65); видатковою накладною від 23.12.2010р. №РН-625 (т.1 а.с.66); податковою накладною від 23.12.2010р. №625 (т.1. а.с.67).

Вказані видаткові та податкові накладні досліджувалися перевіряючими особами під час перевірки, що відображено в акті перевірки, при цьому будь-яких зауважень щодо їх складення, податковою службою висловлено не було

Розрахунки проводились в безготівковій формі про що податковим органом зазначено в Акті перевірки (стор.35 Акту перевірки).

Факт оприбуткування товару, згідно з Актом перевірки, не заперечувався податковою службою, оскільки посилаючись саме на ці обставини ДПІ зроблено висновок про заниження позивачем доходу, внаслідок не включення до складу доходу безоплатно наданого товару (стор.37 Акту), який використано для потреб власного виробництва.

Встановивши такі обставини справи, які свідчать про факт придбання товару, оприбуткування, оплату вартості товару, у тому числі і сплату ПДВ у його вартості, використання товару у власній господарській діяльності, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки податкового органу щодо заниження позивачем доходу.

Не заперечуючи обов'язок платника податків до складу доходу включати вартість безоплатно наданих товарів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

- товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

- роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Таким чином, зі змісту наведеної норми матеріального права вбачається, що безоплатні надані товари характеризується такими визначальними ознаками як, по-перше: товари передаються платнику податків у власність, по-друге: передача товарів платнику податків не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Встановлені обставини справи, свідчать про те, що позивачу передавались товари на платній основі, вартість товарів сплачена позивачем, про що свідчить Акт перевірки.

Таким чином, висновок ДПІ про те, що оприбутковані позивачем товари є безоплатно наданими, не узгоджуються з вимогами п. 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та спростовуються встановленими обставинами справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000162301 від 15.02.2012 року прийняте ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним на момент його прийняття податковим законодавством.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заслуговують на увагу й доводи заявника апеляційної скарги про те, що постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.02.2012 р. по справі №415/122912 про закриття провадження у адміністративній справі відносно головного бухгалтера ОСОБА_1 не може бути належним доказом в межах розгляду даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, лише обвинувальний вирок суду або постанова суду у справі про адміністративний проступок може свідчити про винність особи у інкримінуємому їй злочині (проступку). У спірному випадку судом не було винесено обвинувального вироку, або постанови про визнання особи винною в адміністративному проступку, а була прийнята постанова про закриття провадження у адміністративній справі.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на постанову суду, в якості правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань, є безпідставним.

Крім цього, саме по собі порушення головним бухгалтером ведення податкового обліку не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених ТОВ «АГРОСС», та не може розцінюватися як імперативна ознака нереальності господарських операцій. Тим більш, в межах розгляду даної справи, ДПІ не заперечує проти отримання ТОВ «АГРОСС» товару, визначеного договорами, укладених з ПП «Вікторія-2007» та ТОВ «Аксіома».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що в силу ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСС» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 15.02.2012 №0000162301, яким ТОВ «АГРОСС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 507238грн., в тому числі за основним платежем 405790грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 101448грн.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Згідно з оригіналом.

Помічник судді Д.В. Рябоченко