Рішення № 41925068, 15.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014 р. Справа № 914/3925/14

За позовом: Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс», м. Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 606 692,14 грн. за договором купівлі-продажу електричної енергії.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О..

Представники:

Від позивача: Горбунов С.О. - представник за довіреністю №14/155-01 від 03.11.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Доцірнім підприємством «Енерготранссервіс» подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення заборгованості в сумі 606 692,14 грн. за договором купівлі-продажу електричної енергії.

Ухвалою суду від 06.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24.11.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 24.11.2014р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2014р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позовні вимоги задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

В судове засіданні відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

07.06.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір №14/001 про купівлю - продаж електричної енергії (далі за текстом - Договір).

Відповідно п.1.1. Договору постачальник (позивач у справі) здійснює енергопостачання споживачу (відповідач у справі), а споживач оплачує за енергопостачання у відповідності до умов даного Договору та додатків до нього, що є йог невід'ємними частинами. Предметом енергопостачання є активна електрична енергія (п.1.3. Договору).

На виконання умов Договору позивачем у вересні 2014р. було здійснено енергопостачання відповідачу на загальну суму 1 706 692,14 грн., що підтверджується сторонами актом прийому-передачі електроенергії від 30.09.2014р. № 112.

Відповідно п.7.1. Договору, розрахунковий період за який визначається обсяг енергопостачання встановлюється з першого по останнє число календарного місяця.

Згідно п.7.2. Договору (в редакції додаткової угодою від 02.06.2011р. №1 про внесення змін до Договору) оплата за енергопостачання здійснюється споживачем за тарифами диференційованими за період часу, які погоджуються сторонами, додатковою Угодою до Договору №14/001 від 07.06.2007р., щомісячно до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду. При відсутності пропозиції від постачальника до 5 числа поточного розрахункового місяця, або не погодження тарифів споживачем до 10 числа поточного розрахункового місяця, встановлюються тарифи диференційовані за період часу як для споживачів ПАТ «Львівобленерго» в поточному розрахунковому місяці. Величина погоджених сторонами тарифів не повинна перевищувати величину роздрібних тарифів встановлених на поточний місяць НКРУ України для споживачів ПАТ «Львівобленерго».

Постачання здійснена за тарифами, встановленими постановами НКРЕ № 1149 від 27.08.2014р. та №1241 від 20.12.2001р., на підставі п.7.2. Договору та у зв'язку з відсутністю іншої погодженої сторонами ціни.

Відповідачем у вересні 2014р. здійснено передоплату у розмірі 350 000,00 грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Відповідачу було виставлено рахунок-фактуру від 30.09.2014р. № Е-00000423 на суму 1 356 692,14 грн. Однак вказаний рахунок був оплачений відповідачем частково, на суму 750 000,00 грн., що підтверджується платіжними доручення, копії яких в матеріалах справи.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати за енергопостачання за Договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 606 692,14 грн. (1 706 692,14 - 350 000,00-750 000,00).

Доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Крім цього, а матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 01.11.2014р. між сторонами по Договору, з якого вбачається, що станом на 01.11.2014р. у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 606 692,14 грн., що підписаний сторонами та скріплений печатками.

Доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення оплати вартості поставлено активної електричної енергії не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 606 692,14 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, зокрема підписаним між сторонами та скріпленими печатками Актом звірки взаєморозрахунків та первини документами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 599, 530, 610-612, 626, 629, 655, 714 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, Жидачівський район, місто Жидачів, вулиця Фабрична, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 00278801) на користь Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс» (79007, м. Львів, пр-т Свободи, 19/21; ідентифікаційний код юридичної особи34943698) 606 692,14 грн. - заборгованість за електричну енергію та 12 133,84 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.12.2014 року.

Суддя Коссак С.М.