Рішення № 41924957, 16.12.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" грудня 2014 р. Справа № 906/1535/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Лабунець М.В.- дов. від 10.11.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)

про стягнення 13775,16 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 13775,16грн, з яких: 5595,66грн. основного боргу, 1911,60 грн. пені, 4919,20грн. штрафу, 1088,04грн. інфляційних нарахувань, 260,33 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.12.2014р.

Ухвалою суду від 02.12.2014р. розгляд справи відкладено на 16.12.2014р.

Представник позивача підтримала позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомила, що заборгованість відповідача за основним боргом погашена 26.11.2014р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 11.12.2014р. на адресу суду повернулась ухвала від 02.12.2014, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 84-86).

Вимоги суду від 25.11.2014р. відповідач не виконав, письмовий відзив не подав.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайгу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справ, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

За даними позивача, 12.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (кредитор,позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (новий боржник, відповідач) було укладено договір про переведення боргу № 12-07/10 (11-12).

За умовами ст.1 Договору, ТОВ "Арістон Термо Україна" (кредитор) у зобов'язанні здійснюється переведення частини боргу (заміна боржника). Сторони погодили, що з дня підписання сторонами цього договору, боржником у зобов'язанні щодо сплати на користь ТОВ "Арістон Термо Україна" вартості отриманого товару в сумі 88795,99 грн. за договором поставки № 31/09 від 06.02.2009р. є ФОП ОСОБА_3 (новий боржник).

Відповідно до ст. 2 Договору, відповідач зобов'язався виконати зобов'язання наступним чином:

- суму в розмірі 15000,00 грн. перерахувати позивачу протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання сторонами цього договору;

- суму в розмірі 24600,00 грн. перерахувати позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання сторонами цього договору;

- суму в розмірі 24600,00 грн. перерахувати позивачу протягом 60 (шістдесяти ) календарних днів з дня підписання сторонами цього договору;

- суму в розмірі 24595,99 грн. перерахувати позивачу протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня підписання сторонами цього договору.

Зобов'язання нового кредитора вважається виконаним належним чином з моменту надходження відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитора (п.2 ст. 2 Договору).

Згідно ст. 4 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до повного виконання новим боржником зобов'язання.

Однак в порушення умов договору відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо сплати позивачу коштів згідно договору про переведення боргу на загальну суму 83200,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 13-34).

16.10.2014р. за № 31 відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості в сумі 5595,99грн. в строк до 23.10.2014р. (а.с. 35).

Оскільки відповідач вимоги претензії від 16.10.2014р. не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 5595,99 грн.

За умовами ст. 5 Договору, у випадку прострочення відповідачем виконання зобов'язання, позивач має право стягнути з відповідача борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню в подвійному розмірі облікової ставки НБУ, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, а також відповідач зобов'язався сплатити кредитору штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від несвоєчасно сплаченої суми грошових коштів.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивач заявив до стягнення 1911,60грн. пені та 4919,20 грн. штрафу.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 1088,04 грн. та 3% річних на суму 260,33 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про переведення боргу № 12-07/10 від 12.07.2010р.

За правилами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Заміна боржника в зобов'язанні (переведення боргу) передбачає перехід від первісного боржника до нового боржника зобов'язання (обов'язків, що складають його зміст) і відповідальності за його виконання.

Відповідно до статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 Цивільного кодексу України.

За умовами договору про переведення боргу № 12-07/10 від 12.07.2010р. новий боржник (відповідач) зобов'язався сплатити на користь позивача вартість отриманого товару в сумі 88795,99грн. за Договором поставки № 31/09 від 06.02.2009р.

Як зазначалось вище, статтею 2 Договору сторони передбачили порядок та строки виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно матеріалів справи, відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором про переведення боргу, оплативши заборгованість в сумі 83200,00грн.

Згідно матеріалів справи, відповідач провів часткову оплату вартості отриманого товару до пред'явлення позову до суду на суму 83200,00грн. та під час розгляду справи в суді на загальну суму 5595,99 грн.

Оскільки відповідач провів розрахунки по основному боргу на суму 5595,99грн. під час розгляду справи в суді - в цій частині позовні вимоги підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо заявленої вимоги про стягнення 1911,60 грн. пені та 4919,20 грн. штрафу, то суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З розрахунку пені, здійсненого позивачем, вбачається, що пеня нарахована за період з 10.10.2010р. по 10.04.2011р. на суму заборгованості 24595,99грн.

Перевіривши нарахування пені, суд встановив, що вказаний розрахунок є правомірним, арифметично вірним, а тому заявлена до стягнення пеня в розмірі 1911,60 грн. підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого за період з 10.10.2010р. по 10.04.2011р. на суму заборгованості 24595,99грн., суд вважає його правильними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 1088,04грн. інфляційних та 260,33грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 24.04.2013р. по 10.11.2014р. на суму заборгованості 5595,99 грн.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд встановив, що вказаний розрахунок є правомірним, арифметично вірним, а тому заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 260,33 грн.. підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіривши, здійснений позивачем, розрахунок інфляційних в сумі 1088,04 грн., господарський суд встановив, що зазначена вимога також є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати штрафних санкцій не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 7918,84грн., з яких: 1911,60грн.- пеня; 4919,20грн.- штраф, 260,33 грн. - 3 % річних;1088,04грн. - інфляційні нарахування.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" , (03150, м.Київ, вул. Боженка,86Е, ідентифікаційний код 32918130 )

- 1911,60грн. пені;

- 4919,20 грн. штрафу;

- 1088,04 грн. інфляційних;

- 260,33грн. 3% річних;

-1827,00 грн. судового збору

3. В частині стягнення 5595,99 грн. основного боргу припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек.)

3- відповідачу (рек. з повід.)