Рішення № 41924905, 08.12.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2014р. Справа № 907/1035/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МАНГО-ТРЕЙД", м. Київ

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево

ПРО стягнення суми 91021,52грн., в тому числі 61645,50грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар згідно договору №СК-28 від 27.07.2012р., 9254,93грн. інфляційних втрат, 6164,55грн. штрафу, 5702,69грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 8253,85грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх зменшення)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Кочмазов В.В. - представник за довіреністю від 28.10.2014р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МАНГО-ТРЕЙД", м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево про стягнення суми 92199,66грн., в тому числі 61645,50грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар згідно договору №СК-28 від 27.07.2012р., 9254,93грн. інфляційних втрат, 6164,55грн. штрафу, 6880,83грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 8253,85грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.10.2014р. порушено провадження у справі №907/1035/14 та призначено справу до розгляду на 10.11.2014р.

Ухвалою суду від 10.11.2014р. розгляд справи було відкладено на 24.11.2014р.

Ухвалою суду від 24.11.2014р. судом у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України повторно відкладено розгляд справи на 08.12.2014р.

Позивач в засіданні суду подав суду клопотання в порядку вимог ст. 22 ГПК України щодо уточнення заявлених позовних вимог в частині порядку нарахування пені за прострочку платежу та решту вимог підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.), в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Враховуючи, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам статті 22 ГПК України, суд прийняв її до розгляду.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 81021,52грн., в тому числі 51645,50грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар згідно договору №СК-28 від 27.07.2012р., 9254,93грн. інфляційних втрат, 6164,55грн. штрафу, 5702,69грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 8253,85грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, поважні причини неявки суду не повідомили, витребувані судом документи не надали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З адреси відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду поверталась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНГО-ТРЕЙД» (надалі - «Продавець») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - «Покупець») було укладено Договір №СК-28 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт з відстрочкою оплати (надалі - «Договір»), відповідно до положень якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю паливно-мастильні матеріали (товари) в мережі автозаправних станцій, визначеної в Додатку №2 до Договору, з використанням пластикових смарт-карт, а Покупець зобов'язується приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

У відповідності до п.2.5 Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент його передачі, підтвердженням чому виступають дані Операційного центру Продавця, або видаткові документи, або чеки терміналів разом з чеками касових апаратів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів на АЗС. Підтвердженням отримання товару Покупцем є чек терміналу АЗС з підписом Покупця або дані операційного Центру Продавця

Згідно п. 2.6. Договору за результатами місячного обороту товару та грошових коштів. в останній робочий день поточного місяця сторони підписують акт приймання-передачі товару за поточний місяць. У випадку не підписання або не отримання Продавцем підписаних Покупцем акту приймання-передачі товару сторони домовились вважати, що зі сторони Покупця будь-які претензії відсутні і акт приймання-передачі товару вважається дійним та обов'язковим для сторін і не потребує підпису Покупця.

У відповідності до п.8.1 Договору пластикова смарт-карта є власністю Продавця.

На виконання взятих на себе зобов'язання по Договору в день його підписання Покупцю згідно Акту приймання-передачі смарт-карт було передано у користування 4 (чотири) пластикових смарт-карти та встановлено місячні ліміти на кожну з них на рівні 20000грн. (Додаток №1 до Договору).

Так, Продавцем у період з дати укладення Договору, тобто з 27.07.2012 року, по 13.10.2014 року було проведено поставку узгодженого сторонами асортименту товару, а саме: дизельного палива на суму 513214,50грн., за даними Операційного центру Продавця, що додаються. Остання поставка товару мала місце 27 січня 2014 року.

Позивачем надано суду відомості про те, що Покупцем у період з дати укладення Договору, тобто з 27.07.2012р. по день звернення з позовом 461569грн. вартості придбаного товару. Останню оплату проведено 24 листопада 2014 року в сумі 10000грн., про що суду подано відповідну заяву щодо зменшення суми заявлених позовних вимог.

Відтак, в порушення положень Договору станом на 13 жовтня 2014 року Покупцем не проведено повної оплати за отриманий товар. Таким чином, загальний розмір заборгованості Покупця перед Продавцем за товар, поставку якого проведено за Договором складає суму 51645,50грн.

Позивач зазначає, що розрахунки за придбаний товар проводяться Покупцем у відповідності до розділу 5 Договору на умовах відстрочки платежу з допустимим лімітом боргу Покупця незалежно від отриманої кількості смарт-карт - 30000грн. (п. 5.3 Договору).

У відповідності до п. 6.1. Договору сплата вартості товарів за лімітною схемою здійснюється на підставі Договору в строк не пізніше З (трьох) банківських днів з моменту досягнення Покупцем залишку суми на особовому рахунку, визначеному в п.5.3; 5.4. цього Договору, але в будь-якому випадку з відстрочкою платежу за отриманий товар, але не більше ніж за попередні 15 календарних днів - оплата наступного банківського дня за останнім календарним днем строку на який надано відстрочку оплати.

Таким чином кінцевий термін оплати товару, придбаного Покупцем, настав 16 лютого 2014 року. З цієї дати Покупець вважається таким, що прострочив оплату товару. На жодні звернення представників Продавця щодо погашення суми простроченого боргу Покупець не реагує та жодних дій, що засвідчували б бажання погасити борг та виконати взяті на себе зобов'язання перед Продавцем не вчиняє, що дає підстави звернутись до суду з даною позовною заявою.

У відповідності до п.7.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання та є чинним до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. У разі, якщо за 2 (два) тижні до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін письмового не заявить про своє бажання щодо припинення строку дії Договору, цей Договір вважається автоматично продовженим ще на 365 календарних днів на таких самих умовах. Враховуючи, що жодної з сторін Договору жодної заяви про його припинення не робилось та не подавалось, Договір є чинним для сторін до сьогоднішнього дня.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму 81021,52грн., в тому числі 51645,50грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар згідно договору №СК-28 від 27.07.2012р., 9254,93грн. інфляційних втрат, 6164,55грн. штрафу, 5702,69грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 8253,85грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами в порядку вимог ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки товарів за смарт - картами № 05/11 СК від 05.12.2013 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „МАНГО-Трейд" у розмірі 51645,50грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.

Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.

Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.

Водночас частиною 1 статі 625 Цивільного кодексу України встановлено виняток зі загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, саме стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною відносно до статті 614 Цивільного кодексу України та підлягає переважному застосуванню в даному випадку.

Таким чином відсутність фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за укладеним Договором.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 51645,50грн. належним чином доведений, документально підтверджений, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „МАНГО-Трейд" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 про стягнення 51645,50грн. заборгованості за договором поставки товарів за смарт - картами №СК-28 від 27.07.2012 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5702,69грн. пені, нарахованої за загальний період з 16.02.2014 року по 16.08.2014 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, 6164,55грн. штрафу, а також 8253,85грн. 20 відсотків процентів річних, 9254,93грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за загальний період з 16.02.2014 року по 30.09.2014 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем.

Згідно п. 11.4 Договору у випадку не оплати/прострочення оплати товару Покупцем, останній зобов'язаний виплатити Продавцю - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, штраф у розмірі 10 відсотків від суми боргу. Суму процентів за користування грошовими коштами Продавця на суму боргу, виходячи із розміру ставки - двадцяти відсотків річних.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відтак, суд перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню у розмірі 5702,69грн. за загальний період з 16.02.2014 року по 16.08.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Пунктом 11.4 Договору передбачено сплату Покупцем 20 % річних за прострочення виконання зобов'язання, тому сума річних на день подання позовної заяви складає 8253,85грн. за період з 16.02.2014р. по 13.10.2014р.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 51645,50грн. суд погоджується з розрахунком 20 відсотків річних у розмірі 8253,85грн. та витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 9254,93грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось вище, згідно п. 11.4 Договору у випадку не оплати/прострочення оплати товару Покупцем, останній зобов'язаний виплатити Продавцю - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, штраф у розмірі 10 відсотків від суми боргу. Суму процентів за користування грошовими коштами Продавця на суму боргу, виходячи із розміру ставки - двадцяти відсотків річних.

Відтак, поданий позивачем розрахунок суми штрафу у відповідності до умов договору, перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, вимоги про стягнення суми 6164,55грн. штрафу підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (89600,

Закарпатська, область, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНГО-ТРЕЙД» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 72, код ЄДРПОУ 37817103) суму 81021,52грн., в тому числі 51645,50грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар згідно договору №СК-28 від 27.07.2012р., 9254,93грн. інфляційних втрат, 6164,55грн. штрафу, 5702,69грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 8253,85грн. відсотків, а також суму 1844грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.12.2014 р.

Суддя О.Ф. Ремецькі