Ухвала суду № 41924444, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9244/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Мироновської А. О., представника відповідача Декань М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0002472201, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0002472201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2014 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Каліон", товариством з обмеженою відповідальністю "Чізар компані", товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір компані" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 225 725,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 11.03.2014 р. № 85/1-22-01-34180688 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0002472201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 282156,25 грн. у тому числі: 225725,00 грн. - основний платіж, 56431,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Каліон" (виконавець) укладено типові договори про виконання ремонтних робіт від 23.04.2013 р. № 23-2/04, від 29.05.2013 р. № 24-1/05, від 04.03.2013 р. № 04-2/03, від 23.04.2013 р. № 23-1/04, від 30.05.2013 р. № 25-1/05, від 22.04.2013 р. № 22-1/04, від 25.04.2013 р. № 15, а також ряд інших договорів, які в акті перевірки контролюючого органу не відображені, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи в приміщенні замовника. Роботи виконуються виконавцем, відповідно до проектно-кошторисної документації, яка додається до договорів.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів про виконання ремонтних робіт від 23.04.2013 №23-2/04, від 29.05.2013 №24-1/05, від 04.03.2013 №04-2/03, від 23.04.2013 №23-1/04, від 30.05.2013 №25-1/05, від 22.04.2013 №22-1/04, від 25.04.2013 №15; договірних цін за відповідні періоди; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чізар компані" (постачальник) укладено типові договори поставок від 22.07.2013 р. № 36-1/13, від 24.07.2013 р. № 37-1/13, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів поставок від 22.07.2013 р. № 36-1/13, від 24.07.2013 р. № 37-1/13; податкових накладних за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; рахунків-факур за відповідні періоди.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір компані" (виконавець) укладено типові договори про виконання ремонтних робіт від 30.08.2013 №19/08/13, від 08.07.2013 №17/07/13, від 26.08.2013 №18/08/13, від 27.08.2013 №18-2/08/13, від 20.09.2013 №25-1/09/13, від 19.09.2013 №25/09/13, від 02.09.2013 №21-1/09/13, від 02.09.2013 №21-1/09/13, від 30.08.2013 №20/08/13, від 05.09.2013 №22/09/13, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи в приміщенні замовника. Роботи виконуються виконавцем, відповідно до проектно-кошторисної документації, яка додається до договорів.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій в матеріалах справи наявні копії: договорів про виконання ремонтних робіт від 30.08.2013 р. № 19/08/13, від 08.07.2013 р. № 17/07/13, від 26.08.2013 р. № 18/08/13, від 27.08.2013 р. № 18-2/08/13, від 20.09.2013 р. № 25-1/09/13, від 19.09.2013 р. № 25/09/13, від 02.09.2013 р. № 21-1/09/13, від 02.09.2013 р. № 21-1/09/13, від 30.08.2013 р. № 20/08/13, від 05.09.2013 р. №22/09/13; договірних цін за відповідні періоди; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Ретельно вивчивши матеріали справи, підстав для сумнівів у належному оформленні первинних документів та їх взаємозв'язку з реальністю господарських операцій, що у них відображені, колегією суддів не виявлено.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що контрагенти позивача не мають відповідних ліцензій на здійснення електромонтажних робіт, а тому такі роботи відображалися в актах виконаних робіт, але не здійснювалися.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні копії ліцензій ТОВ «Каліон» № 180224 та ТОВ «Альтаїр Компані» № 262274, з яких вбачається що у ТОВ «Альтаїр Компані» в переліку видів робіт, що дозволено здійснювати за ліцензію, наявний вид робіт з електропостачання, електрообладнання та електроосвітлення.

У ТОВ «Каліон» ліцензія на такі види робіт відсутня.

Незважаючи на це, колегія суддів зауважує, що предметом розгляду даної справи не є перевірка дотримання вимог діючого законодавства щодо здійснення певних видів діяльності, що носять дозвільний характер.

Натомість, факт відсутності у контрагента позивача ліцензії на певні види діяльності у причинному зв'язку з нереальністю здійснення господарської діяльності не перебуває.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності з боку відповідача дій, що полягали у винесенні спірного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з недоведеністю відсутності реального здійснення господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "Укрбудкомплект" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014 № 0002472201 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2014 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.