Ухвала суду № 41924298, 04.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

04 грудня 2014 р. Справа № 821/2614/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод",

Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Чаплинський комбікормовий завод", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Скадовська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2014 №№ 0000612200, 0000622200, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 200720,00 грн., у тому числі за основним платежем на 133817,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 66909,00 грн., та з податку на додану вартість на 144499,00 грн., у тому числі за основним платежем на 96333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 48166,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) від 15 травня 2014 року № 0000612200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 83551,64 грн. (вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят одна гривня шістдесят чотири копійки), в тому числі за основним платежем на 66841,31 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот сорок одна гривня тридцять одна копійка) та за штрафними (фінансовими) санкціями на 16710,33 грн. (шістнадцять тисяч сімсот десять гривень тридцять три копійки).

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) від 15 травня 2014 року № 0000622200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 90518,84 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень вісімдесят чотири копійки), в тому числі за основним платежем на 72415,07 грн. (сімдесят дві тисячі чотириста п'ятнадцять гривень сім копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями на 18103,77 грн. (вісімнадцять тисяч сто три гривні сімдесят сім копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, "Чаплинський комбікормовий завод", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 19.09.2014 року -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі, Скадовська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 19.09.2014 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 138-146, 198-200 Податкового кодексу України для обчислення оподатковуваного прибутку платника податку приймаються документально підтверджені витрати платника, які пов'язані з отриманням оподатковуваного прибутку. Для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом перевірки позивача однією із підстав для збільшення його зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ за спірними податковими повідомленнями-рішеннями було виключення із складу витрат та податкового кредиту результатів господарських операцій позивача з придбання товарів та послуг у ПНВКП "Атон", ТОВ ПО "Енергоремонт", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс". Відповідач, посилаючись на матеріали перевірки інших податкових органів стверджує, що ці постачальники у публічній звітності не декларували наявність трудових ресурсів, складських приміщень, обладнання та інших основних фондів, необхідних для здійснення господарської діяльності. ТОВ ПО "Енергоремонт" відсутнє за місцезнаходженням. Крім того, відповідач вказує на ненадання до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, в яких повинно було вказуватись найменування та кількість товару, що перевозився, пункт навантаження та розвантаження товару, підписи матеріально-відповідальних осіб.

Враховуючи наведені обставини, відповідач робить висновок про відсутність реальності вчинення господарських операцій ТОВ "Чаплинський комбікормовий завод" (позивачем) з названими контрагентами, вважає, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Відповідач не приймає до уваги наявні бухгалтерські та податкові документи позивача по вказаним операціям і, відповідно, виключає ці операції із складу витрат та податкового кредиту позивача.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання безтоварними господарських операцій позивача з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Зогляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що немає підстав вважати безтоварними (нереальними) господарські операції позивача з ПНВКП "Атон", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс". Здійснення цих операцій підтверджується, зокрема, такими документами: договорами поставки, купівлі-продажу, звітами з використання палива, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, доказами використання придбаних товарів в господарській діяльності.

Разом з тим, суд доречно звернув увагу на обставини документування господарських операцій позивача з придбання транспортних послуг у ТОВ ПО "Енергоремонт". Як стверджує відповідач та не спростовує позивач, документи щодо надання-отримання транспортних послуг не конкретизують їх зміст, а саме відомості про вантаж, пункти навантаження та вивантаження товарів, тобто позивач не може документально довести зв'язок цих послуг з напрямами власної діяльності та з отриманням оподатковуваних доходів протягом звітного податкового періоду.

Тому суд вірно зазначив, що бухгалтерські та податкові накладні платників податків, які підтверджують придбання товарів та послуг мають бути складені у такий спосіб, який дозволяв би встановити зв'язок цього придбання з отриманням оподатковуваних доходів такого платника податків.

Враховуючи, що згідно з приписами Податкового кодексу України право на віднесення вартості придбаних товарів та послуг до складу витрат, а сплаченого при цьому ПДВ - до складу податкового кредиту, надається платникам податків лише у разі, коли таке придбання підтверджується належним чином складеними податковими та бухгалтерськими накладними, а це придбання пов'язане із здійсненням платником податків оподатковуваної господарської діяльності, колегія суддів також вважає, що позивач необґрунтовано відобразив господарські операції з ТОВ ПО "Енергоремонт" в податковому обліку.

Таким чином відповідач правомірно виключив із складу витрат позивача вартість згаданих послуг у сумі 66666,65 грн. та із складу податкового кредиту - нарахований при цьому ПДВ у сумі 13333,33 грн.

За актом перевірки № 109 відповідач також встановив, що позивач у 2013 році завищив витрати на розмір надмірно нарахованої амортизації на суму 26695,94 грн. у зв'язку із обчисленням позивачем амортизації за прискореним методом. У акті перевірки відповідач фактично не обґрунтовує свою позицію по даному питанню, пояснення зводиться до констатування норм податкового законодавства України. У той же час приписи ст. 145 ПК України передбачають визначення строку корисного використання основних засобів безпосередньо платником податку і, відповідно, рішення про застосування прискореної амортизації приймає безпосередньо платник податку.

З цих причин суд зробив правильний висновок, що відповідач не підтвердив власних висновків про надмірне нарахування позивачем амортизації у сумі 26695,94 грн. і тому це порушення не може бути використане для обчислення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток.

Крім того, під час перевірки відповідачем із складу витрат та податкового кредиту позивача виключено вартість послуг у сумі 36057,50 грн. та нарахований при цьому ПДВ у сумі 3835,50 грн., наданих ДП "АПК Інформ" ТОВ ІА "АПК-Інформ" за участь у конференціях у м. Ялті та у м. Стамбулі (Туреччина), оскільки відповідач вважає, що ці витрати не відносяться до господарської діяльності позивача. Доказом висновків акта перевірки є те, що у позивача відсутній наказ на відрядження, авансові звіти працівників, проїзні білети, документи на проживання в готелях, відсутня програма роботи конференцій.

Колегія суддів також погоджується з цим висновком відповідача, оскільки, як вже зазначалось вище, відповідно до приписів ст. 138-140 ПК України головним критерієм віднесення вартості придбаних товарів та послуг до складу витрат звітного податкового періоду є зв'язок такого придбання з отриманням оподатковуваних доходів у цьому звітному податковому періоді. Аналогічна норма покладена за основу при формуванні податкового кредиту платника податків для обчислення ПДВ за ст. 198 ПК України.

Під час перевірки та в ході розгляду справи позивач не підтвердив документально зв'язку понесених витрат з участі в конференціях у м. Ялті та у м. Стамбулі (Туреччина) з отриманням оподатковуваних доходів і тому суд обґрунтовано вважає, що ці витрати та ПДВ були правомірно виключені відповідачем із складу витрат та податкового кредиту позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що за актом № 109 відповідач, виходячи із даних бухгалтерського обліку позивача, встановив, що за перевірені податкові періоди позивач не підтвердив документально витрати у сумі 826 759,00 грн. та не врахував у складі витрат документально підтверджені витрати у сумі 594 027,00 грн. Позивач вважає, що податковий орган під час перевірки висновки про завищення, заниження показників витрат мав підтверджувати відповідними доказами, а не керуватись даними бухгалтерського обліку.

Оцінюючи спосіб перевірки показників звітності позивача з податку на прибуток, який обрав відповідач за актом № 109, суд зазначив, що чинним у 2011-2013 роках податковим законодавством України не передбачалось чіткої регламентації щодо організації та ведення податкового обліку для визначення об'єктів оподаткування та обчислення податку на прибуток. З цих причин суд правильно вважає, що для визначення об'єктів оподаткування для обчислення податку на прибуток платник податків мав використовувати показники бухгалтерського обліку з урахуванням специфіки їх включення до складу доходів та витрат, що передбачені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

Однак, позивач, вважаючи неправомірними висновки відповідача, в свою чергу, не спростував їх та не підтвердив свої дані даними бухгалтерського обліку та не довів існування власного податкового обліку доходів та витрат для складання декларації з податку на прибуток та обчислення податкових зобов'язань з цього податку.

Таким чином, колегія суддів також погоджується з висновками відповідача про заниження та завищення витрат позивача за перевірені податкові періоди 2011-2013 років, які податковий орган склав виходячи з даних бухгалтерського обліку позивача.

Так само суд обґрунтовано погодився з висновком відповідача, що позивачем безпідставно двічі включено до складу витрат вартість електроматеріалів, придбаних у постачальника ПП "Трамп", в сумі 1922,75 грн., оскільки повторне включення цих витрат не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що є порушенням приписів ст.ст. 138, 139 ПК України.

Відповідно до акта перевірки № 109 відповідачем також було встановлено, що позивач у вересні 2012 року занизив податкові зобов'язання з ПДВ шляхом подвійного зменшення податкового зобов'язання згідно розрахунку коригування № 1 від 28.08.2012 р., отриманого від ТОВ "Агро-корм" у серпні 2012 року та відображеного позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

Статтею 192 ПК України передбачено можливість здійснення коригування раніше задекларованих податкових зобов'язань у зв'язку із зменшенням компенсації вартості раніше поставлених товарів (робіт, послуг). При цьому кожен випадок такого коригування має бути підтверджений відповідним розрахунком коригування до раніше складеної податкової накладної.

Розрахунок коригування дає право платникові ПДВ зменшити показники задекларовані у межах сум коригування, визначених у розрахунку коригування. За розрахунком від 28.08.2012 № 1 коригувались показники податкової накладної від 07.08.2012 № 232 у бік зменшення податкових зобов'язань на 3333,33 грн. у серпні 2012 року, і тому суд вірно зазначив, що позивач протиправно використав розрахунок коригування від 28.08.2012 № 1 у вересні 2012 року.

За актом № 109 податковий кредит позивача зменшено на 1098,53 грн. у зв'язку з тим, що позивач не зменшив податковий кредит згідно розрахунку коригування від 24.09.2012 № 2, наданого СТОВ "Восход" у зв'язку з зменшенням ваги реалізованого соняшника.

Згідно з пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

З цих підстав суд правильно вважає, що позивач у разі отримання розрахунку коригування, який зменшує вартість придбаних товарів та нарахований при цьому ПДВ, зобов'язаний зменшити задекларований податковий кредит, оскільки вказаний розрахунок зменшує податкові зобов'язання постачальника.

Згідно з актом перевірки № 109 податковий кредит позивача зменшено у зв'язку із тим, що до складу податкового кредиту двічі віднесено податкові накладні від ТОВ "Херсонагрохім" на суму ПДВ 1461,67 грн. та 470,84 грн. та податкову накладну з придбання товарів у ПП "Трамп" на суму ПДВ 384,55 грн.

Виходячи із системного тлумачення ст. 198 ПК України, яка регулює порядок формування податкового кредиту платника ПДВ, колегія суддів також вважає, що податковий кредит - це сума ПДВ, яку платникові податку визначили постачальники у податкових накладних або інших подібних документах, тобто податковий кредит - це загальна сума ПДВ, обчисленого у податкових накладних.

За змістом п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У зв'язку з цим, складена податкова накладна відображає лише одну господарську операцію і тому може лише один раз використовуватись для формування податкового кредиту платника податку. Тому правомірним є виключення відповідачем із складу податкового кредиту позивача ПДВ за податковими накладними, які двічі приймали участь у його формуванні.

Крім того, за актом № 109 із складу податкового кредиту за вересень 2013 року виключено ПДВ у сумі 18702,67 грн., сформованого за податковою накладною № 146/2, складеною ТОВ "Славута-Юг", в якій вказано номер анульованого свідоцтва платника ПДВ постачальника.

Вимоги щодо обов'язкових реквізитів, які мають бути обов'язково визначені постачальником у податковій накладній, встановлені у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Ця норма не містить обов'язкової вимоги щодо наявності у податковій накладній номеру свідоцтва платника ПДВ постачальника. Крім того, позивачем надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію податкової накладної № 146/2 в цьому реєстрі та чинності свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Славута-Юг", вказаного у податковій накладній № 146/2, на момент складання цієї податкової накладної.

З цих підстав колегія суддів також вважає протиправним виключення із складу податкового кредиту позивача ПДВ у сумі 18702,67 грн., сформованого за податковою накладною № 146/2, складеною ТОВ "Славута-Юг".

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод", Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області- залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: