Постанова № 41924280, 11.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 920/807/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Середюк П.М.

першої третьої особи - не з'явився

другої третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3715С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 06.10.14 у справі № 920/807/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Бердичів, Житомирської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "РТВ-Сервіс", м. Бердичів, Житомирської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Відділ Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції, м. Конотоп Сумської області

2) Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

про визнання права власності та стягнення 33 306 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Бердичів звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати за ним право спільної часткової власності із ТОВ "РТВ-Сервіс" на 26/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" - прибудови площею 133 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1, а також стягнути з ТОВ "РТВ-Сервіс" на свою користь 33.306 грн. надлишку, внесенного за інвестиційним договором від 01.06.2009р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.10.14р. по справі №920/807/14 (суддя Б.І.Лиховид) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ фірми "РТВ-Сервіс" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 33.306 грн. 94 коп. надлишково сплачених коштів, 713 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову щодо зупинення продажу арештованого майна - нежитлового приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, накладені ухвалою господарського суду Сумської області від 16.05.2014р. у справі №920/807/14.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, зазначає про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання за ним права власності на новостворене майно та звільнення частки майна позивача з-під арешту,тому що майно не здано в експлуатацію з вини відповідача та здання майна в експлуатацію можливо тільки після визнання права власності позивача на частину приміщення.

Представник першої третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01.06.2009р. між Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 (позивач, інвестор) та ТОВ фірмою «РТВ-Сервіс» (відповідач, забудовник) укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості, згідно умов якого етапи будівництва торгово-складського комплексу за адресою: АДРЕСА_1, складається з робіт по реконструкції та переплануванню основної будівлі площею 371 кв. м. та добудови: складських та господарських приміщень площею 133 кв.м. (п. 1.1).

У п.1.2 договору зазначено, що об`єкт інвестування - це визначена договором частка у комплексі, яку позивач отримує у власність після внесення інвестиції, завершення будівництва і введення комплексу в експлуатацію. Сторони домовились, що усі поліпшення, проведені в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за рахунок інвестицій переходять у власність відповідача, а прибудова площею 133 кв. м. переходить у власність позивача.

Пунктами 2.1, . 2.2 договору визначено, що предметом цього договору є участь сторін у будівництві комплексу з отриманням у власність сторін відповідних часток у комплексі на умовах і в порядку, передбачених договором. Будівництво комплексу здійснюється поетапно згідно з п. 1.1 договору, зі здачею в експлуатацію результату кожного етапу будівництва, отриманням документів про право власності сторін на відповідні, визначені цим договором, частки у комплексі .

У п. п. 1.3, 2.4 договору встановлено, інвестор (позивач) здійснює фінансування будівництва комплексу шляхом внесення інвестицій. інвестиційного договору; інвестиція - це грошові кошти у розмірі 200000 грн. 00 коп.

Пунктами 2.12, 2.14 договору передбачено, що зобов`язання відповідача вважаються виконаними з моменту здачі першої і другої черги комплексу в експлуатацію й оформлення свідоцтва про право власності позивача на об`єкт інвестування відповідно до цього договору; що об`єкт інвестування повинен бути прийнятий в експлуатацію.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що цей договір діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань, які встановлені договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 01.06.2009 року підписаний позивачем та директором відповідача, скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628 та 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Отже, даний договір є дійсним та діє між сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач виконав свої зобов`язання щодо інвестування будівельних робіт торгово-складського комплексу за вказаною адресою, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем перераховано 233306 грн. 94 коп., тобто сплачено відповідачу надлишок грошових коштів в сумі 33306 грн. 94 коп. та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині визнання права власності на частину новоствореного майна виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як свідчать матеріали справи, умовами інвестиційного договору від 01.06.2009р. чітко передбачено, що позивач отримує у власність частку у комплексі після завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкту інвестування (п.1.2., 2.12., 2.14 договору).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що доказів, які б свідчили про введення спірного об`єкту нерухомості (прибудови) в експлуатацію, позивачем не подано; у письмових поясненнях від 08.07.2014р. позивач зазначає, що спірна прибудова в експлуатацію не здана.

Отже, сторонами не дотримано умов інвестиційного договору від 01.06.2009р. щодо введення спірного майна в експлуатацію.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність у позивача доказів підтвердження факту введення в експлуатацію завершеного будівництва (прибудови до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1») по АДРЕСА_1, як умови для набуття позивачем права власності на спірне майно згідно умов укладеного між сторонами інвестиційного договору від 01.06.2009р. та відмовив у задоволенні позову в цієї частині.

Посилання позивача на те, що здання в експлуатацію прибудови можливо тільки після визнання права власності позивача на частину приміщення безпідставне та не відповідає вимога норм діючого законодавства та умовам договору(ст.331 ЦК України).

В зв'язку з відмовою в задоволені позовних вимог в частині визнання за позивачем права спільної часткової власності із відповідачем на 26/100 частини магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд першої інстанції правомірно скасував заходи забезпечення позову щодо зупинення продажу арештованого майна, накладені ухвалою господарського суду Сумської області.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його зміни, керуючись ст. ст. 328, 331, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 101- 105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 06.10.14 у справі №920/807/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.12.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.