Постанова № 41924257, 09.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 915/1238/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10 вересня 2014 року

у справі № 915/1238/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3

про повернення безпідставно набутого майна,

встановив:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Руский Стандарт» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.08.2014р., до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення з останнього безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 13118,52 грн., у тому числі 11000 грн. - сума помилкового переказу кошів, 1100 грн. - пеня за неповернення суми помилкового переказу кошів; 105,78 грн. - три відсотка річних за прострочення повернення суми помилкового переказу кошів, 912,74 грн. - сума, на яку збільшилася сума помилково перерахованих грошових коштів з урахуванням індексу інфляції та грошових коштів на відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1827 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10 вересня 2014 року (суддя КовальЮ.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 13114,90 грн., із яких 11000 грн. - безпідставно набуті грошові кошти (помилковий переказ коштів); 1100 грн. - пеня за прострочення повернення суми помилкового переказу кошів; 102,16 грн. - три відсотка річних за прострочення повернення суми помилкового переказу кошів; 912,74 грн. - сума, на яку збільшилася сума помилкового переказу грошей з урахуванням індексу інфляції; а також судовий збір в сумі 1827 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог та підтвердженням останніх належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Як стверджує скаржник, ним було надано до суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з тим, що 13.08.2014р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 Однак, в задоволенні вказаного клопотання господарським судом було відмовлено.

Також, скаржник не погоджується з твердженнями суду про те, що кредит ОСОБА_3 не було оформлено, оскільки дії банку щодо перерахування коштів ФОП ОСОБА_2 відповідно до заявки ОСОБА_3 свідчать про те, що банк надав ОСОБА_3 кредит.

На думку скаржника, судом невірно визначено характер спірних правовідносин, оскільки, на його думку, в даному випадку має місце судовий спір з приводу кредитних правовідносин між Банком та Позичальником - ОСОБА_3, а не з приводу безпідставно отриманих коштів відповідачем від Банку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача її не визнав, вважаючи що остання не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, викладені в скарзі є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року було здійснено заміну публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» його правонаступником - публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД».

Також, цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3.

Скаржник та третя особа в судові засідання не з'являлися та не повідомляли суд про причини неявки їх представників.

Представник позивача в засіданнях суду 11.11.2014р. та 27.11.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідачів та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, меморіальним ордером №5078073 від 21.02.2014р. позивачем перераховано зі свого розрахункового рахунку НОМЕР_2 відповідачу на розрахунковий рахунок №26006302257800, відкритий в АТ «Укрсиббанк», ідентифікаційний код НОМЕР_1, МФО351005, грошові кошти в сумі 11000 грн. з призначенням платежу « 1890/оплата за товар/185562159/ від 19.02.2014/112280361/ ОСОБА_3/ ИНН НОМЕР_3/ в т.ч. ПДВ/0.».

Із тверджень Банку випливає, що вказаний у призначені платежу кредит на ім'я ОСОБА_3 не було оформлено, внаслідок чого у Банку не виникло зобов'язання перерахувати кошти підприємцю. Банком перераховано грошові кошти у вказаній вище сумі ОСОБА_2. без продажу останнім ОСОБА_3 товару, тобто, помилково.

ОСОБА_2 не надав доказів того, що ним було передано ОСОБА_3 товар відповідно до отриманої від банку суми коштів. В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 також не зазначає про продаж товару ОСОБА_3 за рахунок перерахованих банком коштів.

Надані ОСОБА_2 ксерокопії документів, які, на його думку, свідчать про укладення кредитного договору між Банком та ОСОБА_3, не приймаються до уваги, оскільки не містять підписів сторін та не завірені належним чином.

Згідно укладеного Банком з підприємцем ОСОБА_2 договору про організацію безготівкових розрахунків від 27.06.2012 №и4-8-0000169842 випливає, зокрема, що Банк здійснює в рахунок кредиту часткову оплату вартості придбаних іншим його клієнтом товарів у підприємця ОСОБА_2

За своєю правовою природою цей договір є договором банківського рахунку.

У відповідності з цивільним законодавством України за договором банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір між сторонами у даній справі виник не на підставі виконання договірних зобов'язань Банком у рамках вказаного договору банківського рахунку, а внаслідок безпідставного помилкового переказу коштів Банку зі свого рахунку на розрахунковий рахунок підприємця ОСОБА_2, відкритий в іншому банку - АТ «Укрсиббанк».

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з відповідними змінами і доповненнями до нього визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, зокрема поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлено відповідальність при здійсненні переказу грошових коштів, тощо.

Згідно п.п.1.23, 1.24 ст.1 указаного Закону неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 35.1 статті 35 цього ж Закону передбачено, що неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банка-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Банком, у відповідності до вимог указаного Закону, направлено на адресу підприємця ОСОБА_2 повідомлення від 31.03.2014р. вих. №6/4/1-05-1685 про помилковий переказ грошових коштів у сумі 11000 грн. за вказаним вище меморіальним ордером, яке відділенням поштового зв'язку вручено особисто ОСОБА_2 05.04.2014 р., що випливає із повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно потерпілому.

Згідно п.35.2 ст.35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням проведеного судом перерахунку трьох відсотків річних. Позивачем рішення не оскаржувалось.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення провадження у справі, з огляду на те, що на момент подання позову відповідач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 здійснена 13.08.2014р.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції скаржником не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які скаржник посилався, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10 вересня 2014 року у справі №915/1238/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.