Постанова № 41923649, 20.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. справа № 804/15266/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська до Публічного акціонерного товариства «Будівельні матеріали та будівництво» про стягнення заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

в с т а н о в и в:

19 вересня 2014 р. Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська на виконання своїх владних повноважень звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельні матеріали та будівництво» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 107 442,17 грн. за червень-серпень 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що чинним законодавством України на Публічне акціонерне товариство «Будівельні матеріали та будівництво» покладено обов'язок щомісячно до 25 числа в повному обсязі відшкодувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на підприємствах з особливо важкими умовами праці за списком № 1, до яких належить і відповідач, та списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на якому працювали громадяни, які у даний час отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та громадяни, які у даний час отримають пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, відповідач своєчасно не здійснює відповідні розрахунки з пенсійним фондом, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в сумі 107 442,17 грн., яка підтверджена розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 та за списком № 2, наданими управліннями ПФУ Дніпровського та Заводського районів м. Дніпродзержинська, а також Петриківського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 24.09.2014 р. за даним позовом відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду (а.с. 1).

З боку відповідача на адресу суду надійшло письмове заперечення на адміністративний позов від 05.11.2014 р., в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська та відсутність підстав для їх задоволення. Так, відповідач вважає, що положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть поширюватись на правовідносини у сфері пенсійних виплат підприємства, оскільки на момент набуття чинності даним законодавчим актом, підприємство вже не мало виробництва зі шкідливими та важкими умовами праці, посилаючись на неприпустимість зворотної дії нормативно-правових актів в часі. Крім того, відповідач стверджує, що у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій позивачем зазначено осіб, які досягли пенсійного віку до кінцевого періоду нарахування таких виплат, що виключає необхідність їх відшкодування підприємством в повному обсязі. Крім того, відповідач вважає, що збільшення мінімального розміру пенсії, яке здійснено на підставі відповідних законів про державний бюджет України, є підвищенням пенсійних виплат, яке здійснюється за ініціативи держави, а тому у відповідності до положень п. 6.6 Інструкції 21-1 не входить у склад фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, та не підлягає відшкодуванню з боку підприємства (а.с.42-44).

Від позивача на адресу суду 19.11.2014 р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також письмові пояснення до заперечень відповідача на адміністративний позов (а.с. 47).

В судове засідання 20.11.2014 р. сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 47-48).

Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.11.2014 р., не звертався.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Будівельні матеріали та будівництво» зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України в управлінні Пенсійного фонду в Баглійському районі м. Дніпродзержинська. Вказане підприємство є підприємством, на якому працювали громадяни, які у даний час отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації.

Відповідно до п. 1 ст.2, п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи сплачують також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, у розмірі 100%.

Таким чином, на відповідача покладено обов'язок в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими або важкими умовами праці за списком № 1 та за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Процедура відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій визначена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі за текстом - Інструкція).

Згідно п. 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суми відшкодувань, відповідно до п. 6.4 Інструкції, визначаються відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.9 Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Відповідач своєчасно не відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та за списком № 2.

За період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року за Публічним акціонерним товариством «Будівельні матеріали та будівництво» рахується несплачена заборгованість по пільговим пенсіям за списками № 1 та № 2 на суму 107 442 грн. 17 коп., яка складається з:

- заборгованості по фактичним витратам на виплату і доставку пенсій працівникам за списком № 1 - в сумі 83 381 грн. 67 коп.;

- заборгованості по фактичним витратам на виплату і доставку пенсій працівникам за списком № 2 - в сумі 24 060 грн. 50 коп.

На виконання вимог Інструкції, на адресу відповідача направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення», копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 7-23).

Матеріалами справи підтверджено отримання вказаних розрахунків уповноваженою особою відповідача (а.с. 11, 13, 21), та ним не оскаржено. Відповідно, визначені у розрахунках суми фактичних витрат є узгодженими.

Відповідач порушив порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, встановлений вищезазначеною Інструкцією, та не відшкодував вказані витрати, внаслідок чого за червень-серпень 2014 року у нього утворилась заборгованість в сумі 107 442, 17 грн. (а.с. 7).

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на адміністративний позов, з наступних підстав.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

При цьому, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, а також витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «б» - «з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-XII, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, доводи відповідача щодо протиправності вимог ПФУ стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п.п. «а», «б» - «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також, суд не погоджується з доводами відповідача щодо протиправності включення управлінням ПФУ до розрахунку витрат, які підлягають відшкодуванню Товариством, пенсій не у розмірах, визначених у протоколах про їх призначення, а у більших розмірах, встановлених після перерахунку пенсій на підставі ст. 42 Закону № 1058-IV, що, на думку відповідача, є нічим іншим як підвищенням пенсії, а таке підвищення пенсії відповідно до підпункту 6 Інструкції № 21-1 не включається до розміру фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Така позиція є помилковою та не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції (постанова від 29.05.2012 р. по справі № 21-294а12), яка полягає у тому, що збільшення розміру пенсії за рахунок надбавок та підвищень, які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788 ХІІ, відрізняється від збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку, визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788 ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена і колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при перегляді адміністративної справи № 21-471а13 з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Приватного акціонерного товариства «Росава»).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій позивачем необґрунтовано зазначено осіб, які досягли пенсійного віку до кінцевого періоду нарахування таких виплат, що виключає необхідність їх відшкодування підприємством в повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наданим Верховним Судом України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до п.3 вказаної постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Слід зазначити, що при зверненні до суду органів Пенсійного фонду України про стягнення заборгованості щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пп. «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", предметом позову є стягнення недоїмки, несплаченої платниками страхових внесків та інших обов'язкових платежів. У таких справах відповідачами є особи, які мають заборгованість перед органами Пенсійного фонду України, що призводить до захисту публічного інтересу, який полягає в отриманні останніми таких платежів. У такому випадку про захист прав та інтересів відповідачів не йдеться. Разом з тим, відповідач не був позбавлений можливості захищати свої права та законні інтереси у разі, якщо вважає їх порушеними, у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до частини 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», орган Пенсійного фонду України повідомляє підприємства про розмір сум до відшкодування на поточний рік, надіславши розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених до 20-го січня протягом року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно, у разі незгоди з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підприємство може оскаржити його в судовому порядку. За умови неоскарження в судовому порядку таких розрахунків презюмується, що вони є узгодженими, а відтак, спір у таких справах відсутній.

З урахуванням наведеного, суд не вважає можливим в межах спору про стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пп. «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", вирішувати питання щодо правильності призначення пільгової пенсії окремим громадянам.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження доводів щодо досягнення особами пенсійного віку, розмір витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо яких не визнається відповідачем у запереченнях на позов. За таких обставин, суд не має можливості надати оцінку таким доводам під час розгляду справи.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельні матеріали та будівництво» (код ЄДРПОУ 01235047) на користь Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська (р/р 25605040751294, МФО 305482) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, списком № 2 за червень-серпень 2014 року в сумі 107 442 грн. 17 копійок (сто сім тисяч чотириста сорок дві гривні сімнадцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна