Рішення № 41922145, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20895/14 03.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення коштів в порядку регресу в розмірі 3 595,91 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Івасюк Х.С., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - відповідач) про стягнення коштів в порядку регресу в розмірі 3 595,91 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/20895/14, розгляд справи призначено на 05.11.2014 р.; зобов'язано сторін надати суду певні документи.

16.10.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке залучено до матеріалів справи.

20.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла інформація.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/20895/14 позивач виконав.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи; вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/20895/14 відповідач виконав частково.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 05.11.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із частковим виконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/20895/14, ухвалою від 05.11.2014 р. суд відклав розгляд справи на 03.12.2014 р.; повторно зобов'язав відповідача надати суду до 28.11.2014 р. відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують обставини, викладені у ньому, та докази направлення копій цих документів позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду не виконав.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2014 року між Козловим Сергієм Ігоревичем (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 90\14-Тз\Х\01 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «KIA Rio», державний номерний знак АХ 1761 СО.

21.03.2014 р. о 16 год. 40 хв. Сологуб В.О., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак АХ 9310 ЕС, в с. Васищево на перехресті вулиці Орешкова та вулиці Паркомуни (Харківська область), не вибрав безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «KIA Rio», державний номерний знак АХ 1761 СО, під керуванням водія Козлова С.І., що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 25.04.2014 р. Сологуба В.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 90/14-Тз/Х/01-1 від 28.03.2014 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «KIA Rio», державний номерний знак АХ 1761 СО, внаслідок ДТП, яка сталась 21.03.2014 р. о 16 год. 40 хв. в с. Васищево на перехресті вулиці Орешкова та вулиці Паркомуни (Харківська область), визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 3 595,91 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 90/14-Тз/Х/01-1 від 28.03.2014 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 3 595,91 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 6434 від 31.03.2014 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак АХ 9310 ЕС, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у відповідача, згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8622794.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АС/8622794 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак АХ 9310 ЕС.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак АХ 9310 ЕС, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АС/8622794, а винна у скоєнні ДТП особа законно керувала вказаним автомобілем, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з претензією на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу (вих. № 120614-8877/к від 12.06.2014 р.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначену претензію отримав, проте в порушення приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 3 595,91 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3; ідентифікаційний код: 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код: 33908322) страхове відшкодування в розмірі 3 595 (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя О.В. Нечай