Рішення № 41922143, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21097/14 03.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення заборгованості в розмірі 202 693,90 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Ступак Т.О., за довіреністю

від відповідача: Шуман С.І., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (далі - позивач) до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 202 693,90 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/21097/14, розгляд справи призначено на 05.11.2014 р.

04.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

05.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21097/14 позивач виконав.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21097/14 відповідач виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 05.11.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 03.12.2014 р

01.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2014 р. з'явився, надав суду клопотання про зменшення розміру пені та штрафу та усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (далі - позивач, постачальник) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів № 211607 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ціна на природний газ становить 3 509,0000 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ - 4 210,8000 грн. за 1000 (тисячу) м. куб.

До ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ в розмірі 2%, який становить 70,1800 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 84,2160 грн. за 1000 (тисячу) м. куб.

- тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, який становить 235,40 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 282,48 грн. за 1000 (тисячу) м. куб.

- тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами, який становить 70,20 грн., крім, того ПДВ 20%, разом з ПДВ 84,24 грн. за 1000 (тисячу) м. куб.

- тариф на постачання газу за регульованим тарифом газу, який становить 21,40 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 25,68 грн. за 1000 (тисячу) м. куб

Загальна ціна за 1000 м .куб. газу за цим договором становить 3 906,1800 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 4 687,4160 грн.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100% вартості послуг з постачання, передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20-го числа наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

Позивач зазначає суду, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, в свою чергу, відповідач порушив умови Договору в частині оплати за спожитий природний газ, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 156 499,54 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови Договору, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В якості доказу наявності у відповідача заборгованості за Договором, позивачем були надані суду копії Актів прийому-передачі послуг з газопостачання за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року.

Відповідач зазначає суду про те, що позивачем не було дооведено суду належними та допустимими доказами розмір заборованості відповідача, так як в акті прийому-передачі за жовтень 2013 року на суму 40 702,00 грн. не зазначено дату.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Умовами Договору, а саме, п. 4.6, передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100% вартості послуг з постачання, передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20-го числа наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

Таким чином, відповідач зобов'язаний в будь-якому випадку здійснити остаточний розрахунок за поставлений позивачем газ не пізніше 20-го числа наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць, як це передбачено умовами Договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що статтями 628 та 629 Цивільного кодексу України передбачено обов'язковість виконання договору, відповідач зобов'язаний оплачувати поставлений позивачем газ відповідно до умов Договору.

Таким чином, позивачем було належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, наявність у останнього заборгованості за поставлений позивачем газ в розмірі 156 499,54 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 156 499,54 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 11 816,72 грн., штраф в розмірі 11 052,97 грн., 3% річних в розмірі 3 894,47 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19 430,20 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживчем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% вид суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором відбулося з причин, які від нього не залежали (відсутність бюджетного фінансування), що, при цьому, не звільняє його від відповідальності за невиконання умов Договору, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 50,00 грн. та штрафу до 50,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, та встановлено, що позивачем вірно розраховані зазначені суми.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 202 693,90 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 179 924,21 грн.

Згідно з абз. 4 п. 3.17.4 Постанови у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр-т. Миру, будинок 6-А; ідентифікаційний код: 37397216) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 4 Б; ідентифікаційний код: 03346331) основний борг в розмірі 156 499 (сто п'ятдесят шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 54 коп., пеню в розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп., штраф в розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 3 894 (три тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 47 коп. та інфляційні втрати в розмірі 19 430 (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр-т. Миру, будинок 6-А; ідентифікаційний код: 37397216) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 4 Б; ідентифікаційний код: 03346331) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 054 (чотири тисячі п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя О.В. Нечай