Ухвала суду № 41921997, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/11315/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012

у справі № 2-а-3253/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго"

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.10.2011. Прийнято нову постанову, якою визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0001712301, №0001702301, №0001722301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Південенерго» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «Монтажтехобстеження №1», ПП «Курс», ТОВ «Нікстройсервіс» за період з 01.01.2010 по 30.09.2010, за результатами якої складений акт №503/230-24951326 від 28.04.2011, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 945129,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 61769,00 грн.; завищення від'ємного значення по ПДВ в сумі 693733,00 грн.

Крім того, на думку перевіряючих, ТОВ «Південенерго» було допущено порушення ст.ст.203, 215, 228, 626, ,629, 662, 655, 656, 658, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними тому, що зустрічними перевірками було встановлено відсутність контрагентів за юридичною та фактичною адресою, відсутність у них працівників та основних засобів , що не дає можливості встановити фактичного здійснення будівель робіт.

На підставі акта перевірки, відповідачем 17.05.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001712301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2010 року на 663133,00 грн. та за жовтень 2010 року на 30600,00 грн.;

- № 0001722301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77211,00 грн., в тому числі за основним платежем - 61769,00 грн. та за штрафними санкціями - 15442,00 грн.;

- № 0001702301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1181411,00 грн., в тому числі за основним платежем - 945129,00 грн. та за штрафними санкціями - 236282,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ вірно встановлено відсутність підтвердження фактичного виконання будівельних робіт саме тими контрагентами, правовідносини з якими були предметом перевірки податкового органу.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Монтажтехобстеження №1», ПП «Курс», ТОВ «Нікстройсервіс», було укладено ряд договорів підряду, якими останні були зобов'язані здійснити будівельні роботи з використанням власного обладнання та з власних матеріалів.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Монтажтехобстеження №1», ПП «Курс», ТОВ «Нікстройсервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами виконаних робіт; свідоцтвами про відповідність збудованих об'єктів проектній документації; податковими накладними; платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Станом на час здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДПРОУ, мали повну податкову правосуб'єктність, знаходилися на податковому обліку.

Крім того, слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль