Ухвала суду № 41921831, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/54491/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011

у справі № 2-а-702/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 01.03.2010 № 0010741601/3 та № 0010751601/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 801,46 грн. та в сумі 54358,99 грн. відповідно.

Луцька ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, наголошуючи на тому, що погашення податкових зобов'язань, що мають більш ранні терміни виникнення, здійснюється попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

ТОВ «Вопак-Трейд» в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податковими деклараціями за листопад та грудень 2008 року позивачем самостійно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 542615 грн. та в сумі 704871 грн. відповідно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання складено акт від 20.08.2009 № 2940/15-115/34745403, в якому зафіксовано порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-III), яке полягало у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад та грудень 2008 року.

Вказані порушення, викладені в акті від 20.08.2009 № 2940/15 115/34745403, слугували підставою для складання Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 07.09.2009 № 0005901601/0 та № 0005891601/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 108620,49 грн. та в сумі 4224,89 грн. відповідно.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.09.2009 № 0005901601/0 та № 0005891601/0 податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010:

- № 0010741601/3 про нарахування штрафних санкцій в сумі 801,46 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в розмірі 20 % від простроченого податкового зобов'язання, в сумі 4007,3 грн.;

- № 0010751601/3 про нарахування штрафних санкцій в сумі 54358,99 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в розмірі 10 % від простроченого податкового зобов'язання, в сумі 543589,9 грн.

Податкова інспекція визначала кількість прострочених днів сплати узгоджених податкових зобов'язань, виходячи з дати їх погашення, яке, на думку податкової інспекції, відбулося шляхом перерахування позивачем коштів відповідними платіжним дорученням, здійсненим у рахунок сплати податкового зобов'язання за інший визначений позивачем період.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 ІІІ.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні питання щодо своєчасності погашення податкових зобов'язань за спірний період достовірно встановлено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі ініційовано сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2008 року, що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2008 № 2141810755, та за грудень 2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.01.2009 № 1231351, № 1231352.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення відповідачем податкових зобов'язань за інші періоди, є помилковим.

Встановивши відсутність з боку позивача порушень норм вказаного закону щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничного строку, визначеного п.п. 5.3.1 п.п. 5.3 ст. 5 цього Закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність застосування до позивача за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Т.М. Шипуліна