Ухвала суду № 41921830, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/37279/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-2570/358/2011

за позовом Закритого акціонерного товариства «Промінь»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 22.12.2010 № 0007172320/1 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 15537,83 грн., в тому числі: 10358,55 грн. основного платежу та 5179,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у м. Чернігові подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ЗАТ «Промінь» є власником земельної ділянки, площею 0,1925 га, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Святомиколаївська, 19, цільовим призначенням якої згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку № 56/В визначено - для експлуатації будівель та споруд виробничого призначення.

Позивачем у 2007 та 2008 роках з ПП «Союз-С»та ПП «Союз Лідер» було укладено догори оренди від 01.03.2007, від 01.06.2007, від 14.01.2008 та від 01.06.2008 щодо надання в строкове користування частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Святомиколаївська, 19.

ЗАТ «Промінь» подало до податкового органу податкові розрахунки із земельного податку, згідно з якими:

- за 2007 рік нараховано земельного податку в сумі 5861,82 грн.;

- за 2008 рік нараховано земельного податку в сумі 6025,95 грн.;

- за 2009 рік нараховано земельного податку в сумі 6941,98 грн.;

- за 2010 рік нараховано земельного податку в сумі 7351,51 грн.

Вказані розрахунки обчислювались позивачем виходячи з визначеної Управлінням земельних ресурсів нормативної грошової оцінки під цільове призначення земельної ділянки - експлуатація будівель та споруд виробничого призначення.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 15537,83 грн., в тому числі: 10358,55 грн. основного платежу та 5179,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій, за податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2010 № 0007172320/1 слугували висновки виїзної планової перевірки, викладені в акті від 25.10.2010 № 772/23/03058589, про порушення вимог ст.ст. 2, 7, 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-ХІІ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 10358,55 грн.

В обґрунтування вчинення позивачем зафіксованих у акті від 25.10.2010 № 772/23/03058589 порушень податковий орган посилається на те, що позивач повинен обчислювати земельний податок щодо частини нежитлового приміщення, яка надавалась в оренду, виходячи із грошової оцінки для земель комерційного використання, оскільки, вказана частина земельної ділянки фактично використовувалась не за цільовим призначенням, а в комерційних цілях (надання в оренду).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 201 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII вбачається, що грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 20 цього Кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 96 цього Кодексу покладає на землекористувача обов'язок забезпечувати використання землі за цільовими призначенням.

Однак посилання відповідача на те, що у випадку використання земельної ділянки не за цільовим призначенням підприємство зобов'язане застосувати при нарахуванні земельного податку коефіцієнт, що характеризує нове функціональне використання земельної ділянки, не ґрунтується на чинному законодавстві.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Інших наслідків використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, в тому числі, застосування нового коефіцієнта грошової оцінки земельної ділянки, що характеризує її функціональне використання, Законом не передбачено.

Зі змісту ст.ст. 193, 194, 195 Земельного кодексу України випливає, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів.

Зважаючи на те, що визначення позивачем цільової оцінки землі та її призначення здійснювалося на підставі інформації, наданої державними органами, уповноваженими вести земельних кадастр, та на те, що розрахунки земельного податку, надані позивачем до податкового органу, відповідають такій інформації, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відповідність нарахованих позивачем податкових зобов'язань із податку на землю чинному законодавству.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв