Ухвала суду № 41921635, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/51902/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Кочана В.М.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоно Прапору виробничого підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоно Прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Мін доходів у Харківській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року позивачем подано позов до суду про скасування вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04 лютого 2014 року №Ю-14648-17 щодо сплати боргу (недоїмки), який виник, у зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 15579641,45 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в яких просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що у зв'язку із несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 15579641,45 грн. 04 лютого 2014 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-14648-17.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про законність оскаржуваної вимоги та необґрунтованість позивних вимог, посилаючись на не доведеність позивачем факту невиплати заробітної плати, а відтак відсутність обов'язку зі сплати єдиного внеску.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів в Україні від 09.09.2013р. за №455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 19.09.2013р. №1622/24154 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Абзацом 2 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

В той же час, пунктом 4.3.6 Інструкції передбачено, що нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

Таким чином, нарахування та виплата єдиного внеску не залежить від фактично виплаченої заробітної плати, а тому посилання позивача на звільнення його такої сплати є помилковим, а рішення судів - обґрунтованими.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ним повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоно Прапору виробничого підприємства залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоно Прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Мін доходів у Харківській області про скасування вимоги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: В.М. Кочан

Ю.К. Черпак