Ухвала суду № 41921578, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/44716/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 804/11128/13-а

за позовом Фермерського господарства «Ліон»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Ліон» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Ліон», на підставі якої був складений акт № 519/222-25530747 від 09.07.2013; скасування як незаконного (протиправного) наказу від 05.07.2013 № 623 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФГ «Ліон» по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт-2002» за червень 2012 року»; скасування податкового повідомлення-рішення № 0001302210 від 05.08.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 позов задоволено; визнано протиправними дії Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Ліон», на підставі якої був складений акт № 519/222-25530747 від 09.07.2013; визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 05.07.2013 № 623 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФГ «Ліон» по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт-2002» за червень 2012 року»; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001302210 від 05.08.2013.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001302210 від 05.08.2013; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2013 відповідачем був зроблений запит до позивача з приводу надання інформації щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансстандарт-2002» за червень 2012 року та її документальне підтвердження.

11.06.2013 позивач надав письмову відповідь відповідачу з приводу здійснення господарських операцій з ТОВ «Транстандарт-2002» за червень 2012 року та на її підтвердження надав ряд документів.

05.07.2013 наказом відповідача № 623 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.07.2013 по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Транстандарт-2002» за червень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки, 09.07.2013 податковим органом складено акт № 519/222-25530747, в якому зафіксовано порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 2 476,80 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 05.08.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001302210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 715,20 грн., в т.ч.: 2 476,80 грн. основного платежу та 1 238,40 грн.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган виходив з того, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Трансстандарт-2002» носить безтоварний характер.

В судовому порядку встановлено, що 09.04.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Трансстандарт-2002» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0000029-Д, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікації - дизельне паливо Євро марки Е.

Факт виконання зазначеного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, товарно-транспортною накладною, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, платіжним дорученням.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, оскільки позивач надав відповідачу письмові пояснення та їх документальне підтвердження; факт здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Трансстандарт-2002» підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість; позивачем не доведено порушення його прав при прийнятті відповідачем наказу на проведення перевірки; акт перевірки вручено та підписано директором без будь-яких зауважень.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та межі перегляду, передбачені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Таким чином, за встановленого в судовому порядку факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, позивачем правомірно включено суми сплаченого в ціні придбаного товару податку на додану вартість до податкового кредиту у спірному періоді відповідно до належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Трансстандарт-2002», а окремі недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, на які посилається податковий орган в касаційній скарзі, не можуть слугувати перешкодою для формування податкового кредиту платника податку - покупця в спірному періоді.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний