Ухвала суду № 41921577, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/7899/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Дутковського Б.В., Стасевича О.М.

відповідача - Скрипнікової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013

у справі № 826/14522/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013 № 0003612207, № 0003622207, № 0003632207, № 0003642207, № 248/1702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПАТ «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, складено акт № 511/22076/25274773 від 31.07.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 280 525 грн.; п. 198.1, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 379 982 грн.; пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а» п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 615 грн., абз. 1 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України накладається штраф у розмірі 510 грн.; п. 7.24 р. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ накладається штраф в розмірі 21 216,98 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.08.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003612207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 481 166 грн., в т.ч.: 1 280 525 грн. основного платежу та 200 641 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003622207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 667 774 грн., в т.ч.: 1 379 982 грн. основного платежу та 287 792 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003632207 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне користування води у розмірі 1 949,19 грн., в т.ч.: 309,97 грн. основного платежу та 1 639,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003642207 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21 216,98 грн.

- № 248/1702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5 028,75 грн., в т.ч.: 3 615 грн. основного платежу та 1 413,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ТОВ «МІКС», ТОВ «МІКСТОН», ТОВ «Унікум-2003», ТОВ «Майстер ТТ», ПП «Белвас», ПП «Гідросервіс М», ТОВ «Мостнік», ТОВ «Капітал-Н».

Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 укладено договори транспортно-експедиторського обслуговування від 01.01.2010.

На підставі кожного з цих договорів між позивачем та його контрагентами були укладені Договори-заявки на кожне окреме перевезення товару.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі послуг по кожному із договорів, наявними в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_9 були здійснені операції перевезення вантажу, що підтверджено актами-передачі виконаних робіт, які додані до матеріалів справи.

Також, позивачем з ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12 укладено договори перевезення № 48/10 від 24.10.2012, № 180/09 від 17.09.2012, 45 від 03.09.2012, відповідно, згідно яких останні зобов'язувалися виконати автотранспортні перевезення наданого позивачем вантажу.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується актами наданих послуг, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_13 був укладений договір надання транспортних послуг № 2 від 26.05.2012, на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 2 від 26.05.2012, та договір надання транспортних послуг № 17 від 14.08.2012, на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 17 від 14.08.2012.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_14 були укладені договори-заявки № 24 та № 28 від 21.12.2010, на виконання яких останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актами № 24 та № 28 від 23.12.2010.

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_15 також було укладено договір-заявку № 166 від 01.12.2010, на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 166 від 01.12.2010.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_16 був укладений Договір транспортного перевезення № 01/05/12 від 01.05.2012, на виконання якого останнім було надано позивачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними.

Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_17 був укладений договір перевезення вантажу від 28.12.2009, на виконання якого останнім було надано позивачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними, у періоді 2-4 кв. 2010 року на суму 167 627 грн. Додатково між позивачем та ФОП ОСОБА_17 був укладений договір перевезення вантажу від 10.01.2011 р. № 02 на виконання якого останнім було надано позивачу послуг з перевезення вантажу, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними, у періоді 1 кв. 2011 року на суму 82 431 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 року на суму 368 028 грн., у періоді 2012 року на суму 153 432 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як на підтвердження правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0003612207 посилається на ненадання позивачем первинної транспортної документації під час проведення перевірки на підтвердження отриманих транспортних, експедиційних послуг від вказаних вище фізичних осіб-підприємців, зокрема, ненадання цієї документації відповідачу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту перевірки в порушення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України. Додатково щодо господарських правовідносин із ФОП ОСОБА_17 та ФОП ОСОБА_16 відповідачем стверджується про порушення при складанні актів виконаних робіт із зазначенням переліку таких порушень.

Між позивачем та ТОВ «МІКС» було укладено договір № 145/12-05-04 від 12.05.2004 та договір № 03-12 від 03.01.2012, за умовами яких останній зобов'язується виготовити та передати позивачу «компонент пального спалюваного».

Передача позивачу ГСК підтверджується актами здачі-прийняття робіт протягом періодів 2-4 кв. 2010 року - 2012 року.

Між позивачем та ТОВ «МІКС» також було укладено договір № 01/08-06 від 01.08.2006 та договір № 04-12 від 03.01.2012, відповідно до умов яких останній повинен виготовити та передати позивачу «компонент рідкий ущільнюючий».

Обставина виконання договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт протягом періодів 2-4 кв. 2010 року - 2012 рік, які надані до матеріалів справи.

Також позивачем було отримано від ТОВ «МІКС» відповідно до договору № 01-1/11-09 від 01.11.2009 та договору № 02-12 від 03.01.2012 послуги з оренди транспортного засобу ЗІЛ-131, а також відповідно до договору № 04/01-10 від 04.01.2010 та договору № 01-12 від 03.01.2012 послуги з оренди транспортного засобу МАЗ 533605. Отримання зазначених послуг протягом періодів 2-4 кв. 2010 року та 2012 року підтверджується актами здачі-прийняття послуг.

Як встановлено судами, відповідачем не заперечується сам факт надання зазначених послуг із виготовлення компонентів ГСК та КЖУ, а лише зазначається про відсутність документації з надання та використання давальницької сировини для переробки та виготовлення вищевказаних компонентів. Проте, колегія суддів вважає, що зазначена обставина не спростовує факту виконання робіт ТОВ «МІКС» на користь позивача.

Також, між позивачем та ТОВ «МІКСТОН» укладено наступні договори: договір № 04/01-10 від 04.01.2010 відповідно до якого позивачем отримано послуги по технічному та сервісному обслуговуванню технологічного, інженерного та не стандартизованого обладнання, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; договір № 01/04-10 від 01.04.2010, відповідно до якого позивачем отримано послуги з оренди навантажувача, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; договір № 17/05-10 від 17.05.2010, відповідно до якого позивачем отримано послугу з виготовлення стенду для випробовування УПР, що підтверджується видатковою накладною № 553 від 17.06.2010; договір № 08/10-10 від 08.10.2010, відповідно до якого позивачем отримано послугу з виготовлення комплекту не стандартизованого обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 549 від 26.10.2010; договір № 15/11-10 від 15.11.2010, відповідно до якого позивачем отримано послугу з виготовлення комплекту не стандартизованого обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 561 від 24.01.2011; договір № 01/03-11 від 01.03.2011, відповідно до якого позивачем отримано послугу з виготовлення Конвеєру стрічкового пересувного, що підтверджується видатковою накладною № 579 від 30.06.2011; договір № 01/04-11 від 01.04.2011, відповідно до якого позивачем отримано послугу з виготовлення обладнання Живильник-змішувач шнековий та Комплект обладнання подачі рідкого компоненту, що підтверджується видатковою накладною № 582 від 19.08.2011 та видатковою накладною № 583 від 26.08.2011; договір № 02/11-11 від 02.11.2011, відповідно до якого позивачем отримано послугу з виготовлення Ємності металевої, що підтверджується видатковою накладною № 592 від 30.11.2011; договір № 02/01-12 від 03.01.2012, відповідно до якого позивачем отримано послуги з оренди навантажувача, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; договір № 04/01-12 від 04.01.2012, відповідно до якого позивачем отримано послуги по технічному та сервісному обслуговуванню технологічного, інженерного та не стандартизованого обладнання, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; договір № 10/01-12 від 10.01.2012, відповідно до якого позивачем отримано Змішувач для гасіння вапна, що підтверджується видатковою накладною № 598 від 29.02.2012 р.; договір № 07/05-12 від 07.05.2012, відповідно до якого позивачем отримано Лінію подрібнення вугілля, що підтверджується видатковою накладною № 632 від 21.11.2012 р.; договір № 30/05-12 від 30.05.2012, відповідно до якого позивачем отримано Механізм фіксації для комплекту розфасовки сумішевих продуктів, що підтверджується видатковою накладною № 622 від 06.09.2012.

В судовому порядку встановлено, що ТОВ «МІКСТОН» виконувались роботи відмінні від виконуваних робіт ТОВ «МІКС».

Відповідач, на підтвердження своїх доводів вказує на ненадання позивачем документів, що визначають шлях розрахунку вартості наданих послуг та виконаних робіт по зазначених суб'єктах господарської діяльності, а також ненадання первинної транспортної документації на підтвердження переміщення сировини, що передавалась для переробки на давальницьких умовах та відсутність підтвердження відвантаження готової продукції у господарських відносинах з ТОВ «МІКС» та ТОВ «МІКСТОН», які є пов'язаними особами позивача.

Однак, в судовому порядку встановлено, що податковий орган сам не заперечує факт виконання відповідних робіт ТОВ «МІКС» та ТОВ «МІКСТОН».

Водночас, відповідачем не доведено обґрунтованості застосування до господарських правовідносин позивача з ТОВ «МІКС» та ТОВ «МІКСТОН» пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 152 Податкового кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Унікум-2003» було укладено договори на поставку нафтопродуктів, а саме: договір № 21-02 від 22.02.2010, договір № 21-11 від 04.02.2011 та договір № 14-12 від 17.01.2012.

На виконання зазначених договорів ТОВ «Унікум-2003» було поставлено на користь позивача дизельне пальне, що підтверджується накладними на поставку пального та товарно-транспортними накладними.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування періодів 2-4 кв. 2010 року - 2012 рік, сум авторської винагороди виплаченої авторам за використання їх винаходів. Так, відповідач вказує на ненадання позивачем необхідних первинних документів (оформлених трудових договорів, посадових інструкцій) для віднесення нарахованої авторської винагороди до витрат підприємства, адже вважає використання таких винаходів у зв'язку з виконанням трудових зобов'язань працівників, а винагороду за створення вказаних об'єктів інтелектуальної власності складовою посадового окладу.

В судовому порядку встановлено, що позивачем протягом періодів 2-4 кв. 2010 року - 2012 рік здійснювались виплати авторської винагороди наступним авторам винаходів: ОСОБА_18 - патент на винахід НОМЕР_1 «спосіб формування свердловинного заряду і вибухова речовина для його здійснення»; патент на винахід НОМЕР_2 «пристрій для заповнення низхідних свердловин речовиною в рукав»; ОСОБА_19 - патент на винахід НОМЕР_1 «спосіб формування свердловинного заряду і вибухова речовина для його здійснення»; деклараційний патент на винахід 55774 «вибухова суміш»; ОСОБА_20 - патент на корисну модель НОМЕР_3 «водовмісний ущільнювальний компонент». Зазначені виплати були здійснені на підставі укладених між позивачем та авторами договорами № 01/25-06/2 про умови використання патенту на винахід від 25.06.2002, № 151/16-08 про умови використання патенту на винахід від 16.08.2004, № 139/1-02-01 про умови використання патенту на винахід від 02.01.2004, № А007-2007 про умови використання патенту на винахід від 30.04.2007; № А012-2007 про умови використання патенту на винахід від 01.12.2007 та підтверджені розрахунками авторської винагороди за ці періоди та відомостями на виплату грошей, що містяться у матеріалах справи.

Всього позивачем було виплачено ОСОБА_18 у періоді 2-4 кв. 2010 р. - 89 887,40 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. - 33 748,89 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. - 117 972,71 грн., у періоді 2012 р. - 150 271,97 грн.; ОСОБА_19 у періоді 2-4 кв. 2010 р. - 66 087,45 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. - 19 014,02 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. - 29 092,02 грн.; ОСОБА_20 у періоді 2-4 кв. 2010 р. - 177 179,13 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. - 88 324,77 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. - 265 130,75 грн., у періоді 2012 р. - 411 649,10 грн. Зазначені виплати позивач відніс до складу валових витрат та витрат, що враховують для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Таким чином, законодавство не обмежує право платника податку на віднесення до складу оподатковуваних витрат лише тієї винагороди за винаходи працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах, а й інших осіб на підставі цивільно-правового договору, за умови їх документального підтвердження.

Таким чином, з урахуванням всього обсягу первинної документації щодо виплат авторської винагороди, позивач правомірно сформував валові витрати та витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування відповідних періодів.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0003612207 також є невизнання відповідачем витрат позивача, понесених у зв'язку зі збільшенням його балансової вартості основних фондів без відповідних на те первинних документів, та відповідне включення до витрат позивача суми амортизаційних відрахувань по ремонтно-будівельних роботах, виконаних контрагентами позивача ТОВ «Майстер ТТ», ПП «Белвас», ПП «Гідросервіс М», ТОВ «Мостнік», ТОВ «Капітал-Н», зокрема, складення актів по контрагентах ПП «Гідросервіс» та ТОВ «Мостнік» з недотриманням форми № КБ-2 відповідно до Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 21.06.2002 № 237/5.

Так, між позивачем та ТОВ «Майстер ТТ» було укладено договір підряду № 29 від 02.12.2009, відповідно до умов якого останнім було виконано роботи з будівництва підпорної стіни виробничого майданчику, договір підряду № 1 від 12.01.2010, відповідно до умов якого ТОВ «Майстер ТТ» було виконано роботи з будівництва адміністративно-побутового приміщення; договір підряду № 12 від 18.11.2010, відповідно до умов якого ТОВ «Майстер ТТ» було виконано ремонтні роботи по благоустрою території; договір підряду № 17 від 17.03.2011, відповідно до умов якого ТОВ «Майстер ТТ» було виконано ремонт караульного приміщення. Виконання зазначених робіт підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт протягом періодів 2010 року - 1 квартал 2011 року.

Між позивачем та ПП «Белвас» було укладено договір № 892 від 05.09.2011, за умовами якого було виконано ремонт даху з профнастилу, що підтверджується актом № ОУ-000164 здачі-прийняття робіт від 07.09.2011. Проте, суд звертає увагу, що зазначені роботи були виконані на користь Позивача у періоді ІІІ кв. 2011 року, який не є періодом виключення амортизаційних відрахувань відповідно до акту перевірки.

Крім того, між позивачем та ПП «Гідросервіс М» було укладено договір № 144 від 15.09.2010, відповідно до умов якого було виконано ремонт бетонного майданчику площею 380 м2 та ремонт майданчику зі щебеню площею 280 м2, що підтверджується, зокрема, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт від 15.11.2010.

Між позивачем та ТОВ «Мостнік» також було укладено договір № 1256 від 16.11.2011, відповідно до умов якого було виконано улаштування металевого навісу і бетонної ділянки та Договір № 1 від 04.01.2012, відповідно до умов якого було виконано ремонт складського приміщення для зберігання вугілля, площею 120 м2.

Виконання зазначених робіт підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт протягом періодів 4 кв. 2011 року - 1 кв. 2012 р.

Зазначене дає підстави вважати, що виключення відповідачем амортизаційних відрахувань позивача по виконаних ремонтних роботах ТОВ «Мостнік» у періодах 2-4 кв. 2010 р. - 1 кв. 2011 р. не має належної правової підстави.

Між позивачем та ТОВ «Капітал-Н» було укладено договір № 144 від 18.06.2010, відповідно до умов якого ТОВ «Капітал-Н» було виконано ремонт бетонної ділянки та ділянок зі щебеню та відсіву.

З огляду на достатній обсяг первинної документації щодо виконання ремонтно-будівельних робіт вказаними контрагентами, а також відповідно до п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Таким чином, первинними документами підтверджується реальність проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, і позивач мав право на їх амортизацію відповідно до п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про документальне підтвердження реальності здійснення витрат, які підлягають включенню до валових витрат позивача періоду 2-4 кв. 2010 року у загальному розмірі 1 376 357,55 грн., періоду 1 кв. 2011 року у загальному розмірі 485 982,68 грн. та до його витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування періоду 2-4 кв. 2011 р. у загальному розмірі 1 612 437 грн., періоду 2012 р. у загальному розмірі 2 404 332,85 грн. Зазначене виключає донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік на суму 320 939 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 111 271 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 366 690 грн., за 2012 рік на суму 481 619 грн. - всього на суму 1 280 525 грн.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0003622207 від 16.08.2013, слід зазначити наступне.

Факт виконання господарських зобов'язань по господарських операціях з контрагентами ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ТОВ «МІКС», ТОВ «МІКСТОН», ТОВ «Унікум-2003», ТОВ «Майстер ТТ», ПП «Белвас», ПП «Гідросервіс М», ТОВ «Мостнік», ТОВ «Капітал-Н» судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про підтвердження права позивача на віднесення до його податкового кредиту періоду квітня - грудня 2012 року суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 453 350,88 грн., що виключає донарахування грошового зобов'язання з цього податку у розмірі 1 379 982,00 грн.

Згідно виявлених під час перевірки порушень ст. ст. 326, 328 Податкового кодексу України, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003632207 від 16.08.2013, судами встановлено наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивач є платником збору за спеціальне використання води, проте, відповідач в акті перевірки не встановлює місцезнаходження об'єкта, щодо якого такий збір сплачується, а зазначає лише про укладений договір на постачання води та приймання стічних вод через приєднані мережі з КП «Ірпіньводоканал» від 04.01.2010 № 04, з чого не можна зробити висновок про обов'язок позивача сплачувати за цим договором цей збір.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, у позивача наявний дозвіл на спеціальне водокористування, виданий Державною екологічною інспекцією в Коростенському районі Державного управління екологічної безпеки і природних ресурсів в Житомирській області, який підтверджує статус позивача як платника цього збору саме за місцезнаходженням у цьому регіоні та здійснення сплати вказаного збору згідно податкових розрахунків за спеціальне водокористування за період 2010-2012 роки та платіжних доручень на його перерахування.

На порушення позивачем пп. 3.5 п. 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 № 637, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0003642207, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 21 216,98 грн., відповідач посилається на відсутність підписів одержувачів готівкових коштів у відомості позивача на виплату грошей № ЗПВ-06/01 від 14.07.2011 на загальну суму 10 608,49 грн., в результаті чого перевищено ліміт залишку коштів у касі.

З урахуванням того, що відповідач в акті перевірки послався на відомість про виплату грошей, датовану 14.07.2011, то граничним терміном застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу було 14.07.2012, тобто податкове повідомлення-рішення № 0003642207 від 16.08.2013 прийняте з порушенням граничного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Щодо нарахування грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2013 № 248/1702 слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. пп. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону про «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Застосування зазначеної норми роз'яснено Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», де зазначено що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключено у площині: підприємець - податковий орган, та передбачена можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Для того щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачених суб'єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію Свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.

Згідно акту перевірки, відповідачем визнається факт виплати позивачем доходу фізичним особам - підприємцям, а отже це є обставиною відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визнається сторонами та може не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, нарахування суми грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням № 248/1702 від 16.08.2013 є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки отримані послуги та виконані роботи за господарськими зобов'язаннями з вищевказаними контрагентами мали реальний характер, що підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а окремі недоліки складання таких документів, які не перешкоджають ідентифікації здійснення таких господарських операцій не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказу.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний