Ухвала суду № 41921563, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/2164/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року

по справі №2а-7190/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (надалі - ТОВ «Телесистеми України»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001232305 від 16.05.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Телесистеми України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС було складено акт від 28.04.2012р. №787/22-721/34726705, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 486433грн.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України та, як наслідок, заниження спірної суми податку на додану вартість, стала встановлена ним нікчемність спірних договорів внаслідок отримання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від інших податкових органів актів перевірок контрагентів позивача.

На підставі зазначеного акту відповідачем 16.05.2012р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001232305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 486433грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2379грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, за змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це визначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться у п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 ПК України.

За змістом наведених правових норм, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції, які підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанції, позивачу на підставі договору про надання послуг кур'єрської доставки від 24.03.2011р. №117, договору від 24.03.2011р. №118, договору про надання телекомунікаційної послуги доступу до INTERNET від 28.03.2011р. №121 з ТОВ «КПТ Міг», договорів підряду на виконання робіт по будівництву від 21.01.2011р. №24 та на виконання профілактичних робіт від 25.01.2011р. №31 з ТОВ «Ін-Буд-Київ», договорів підряду на виконання робіт по будівництву від 09.09.2010р. №737, від 09.09.2010р. №730, від 20.09.2010р. №801 та від 23.09.2010р. №830, договору на виконання профілактичних робіт від 22.09.2010р. №824 з ТОВ «СП Ето», а також усних домовленостей з ТОВ «Пелопс» надано відповідні послуги (роботи з кур'єрської доставки документів та кореспонденції, роботи з прокладання кабеля, монтажні роботи тощо) на загальну суму 2918597,38грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 486433грн.), що підтверджується податковими накладеними, належним чином оформленими актами про виконання робіт, актами здачі-приймання наданих послуг, актами приймання виконаних будівельних робіт та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач отримані послуги оплатив частково у розмірі 2714418,18грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Окрім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, планами, схемами, робочою документацією, які були складені з метою та для забезпечення виконання спірних господарських операцій між ТОВ «Телесистеми України» та ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс»; ліцензією ТОВ «СП Ето» серії АВ №192383, виданою Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, на будівельну діяльність (згідно з переліком); ліцензією ТОВ «Ін-Буд-Київ»серії АВ № 512323, виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком); ліцензією ТОВ «Телесистеми України» серії АД № 030530, виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком).

Обставини стосовно того, що контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, податковим органом під час розгляду справи не спростовані.

Судами попередніх інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, так як відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

На момент підписання відповідних актів про виконання робіт, актів здачі-приймання наданих послуг, актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето» та ТОВ «Пелопс» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанції, що укладені договори позивачем з контрагентами були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а наявність у останніх умислу на укладення спірних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов