Ухвала суду № 41921507, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2014 р. м. Київ К/800/43743/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,за участю секретаря Луцак А.В.,розглянувши у відкритому судову засіданні касаційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року

у справі № 826/2302/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Державної податкової служби

до Національного комплексу «Експоцентр України»

про стягнення коштів за податковим боргом,-

В С Т А Н О В И В

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі також - позивач, ДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Національного комплексу «Експоцентр Україна» (надалі також - відповідач; НК «Експоцентр Україна») та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути кошти за податковим боргом в сумі 8 045 398,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з НК «Експоцентр Україна» (код ЄДРПОУ 26088788) заборгованість перед бюджетом в розмірі 8045398 (вісім мільйонів сорок п'ять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 76 коп.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року апеляційну скаргу НК «Експоцентр України» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року і ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва і є платником податків. Згідно з повідомленням форми 10-ОПП від 12 квітня 2012 № 1090/19-018 про грошові зобов'язання та податковий борг за період з 15 червня 2011 року по 11 квітня 2013, сума податкового боргу відповідача складає 8207506,76 грн.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 22 травня 2013 року б/н остаточна сума заборгованості Відповідача з податку на додану вартість та земельного податку, станом на дату розгляду справи, становила 8045 398,76 грн.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при визначенні підстав для стягнення податкового боргу стягненні податкового боргу суди попередніх інстанцій встановили, що сума податкового боргу відповідача складається із несплаченої суми узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4588 962,20 грн. та із земельного податку 3618544,56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки на день розгляду справи сума податкового боргу у розмірі 804398,76 грн. відповідачем погашена не була, а докази оскарження надісланої позивачем вимоги та звернення із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в матеріалах справи відсутні - наявні всі законні підстави для стягнення суми податкового в судовому порядку.

Переглядаючи судові рішення в касаційній інстанції та надаючи встановленим попередніми судовими інстанціями обставинам оцінку, Вищий адміністративний суд України вважає висновки про наявність законних підстав для стягнення суми податкового боргу у розмірі 8 045 398,76 грн. передчасними.

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З урахуванням наведених законодавчих норм та з огляду на зміст розглядуваних позовних вимог до предмета доказування у даній справі належать обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість застосування процедури стягнення коштів на погашення податкового боргу, а саме - наявність у платника податкового боргу в результаті несплати узгодженого грошового зобов'язання у визначений законодавством строк.

У той же час суди не надали належної юридичної оцінки вказаним фактам.

Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду, поряд з цим попередні судові інстанції залишили поза увагою важливі аргументи відповідача, які на думку останнього, свідчать про помилкове нарахування податкового боргу.

Так, в обгрунтування безпідставності заявлених позивачем вимог щодо стягнення суми грошового зобов'язання із земельного податку відповідач посилався на те, що, НК «Експоцент України» уточнив суму грошового зобов'язання згідно з поданою декларацією від 8 серпня 2011 року, якою, у зв'язку із наданням платнику пільги зі сплати земельного податку, зменшено суму грошового зобов'язання. Як зазначав в судовому процесі відповідач, позивач, роблячи висновок про несплату боргу у розмірі 8 045 398,76 грн., в тому числі із земельного податку 3618544,56 грн., не врахував факту подання зазначеного вище уточнюючого розрахунку та заявив позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу без врахування показників такого розрахунку.

У даному разі для прийняття правильного по суті спору рішення судам слід було надати оцінку наведеним доводам відповідача та ретельно перевірити, чи набуло розглядуване податкове зобов'язання статусу узгодженого, встановити фактичну суму податкового боргу платника (у разі його наявності) на час вирішення даного спору).

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору, та не надали оцінки всім важливим доводам відповідача, які на думку останнього, свідчать про необґрунтованість висновків щодо розміру несплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, - оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року скасувати.

Справу № 826/2302/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко