Ухвала суду № 41920945, 16.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6988/13-ц Провадження № 22-ц/795/2530/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:державного виконавця Шестака Я.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шестака Я.В. на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2014 року у справі за поданням головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шестака Я.В. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2014 року в задоволенні подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шестака Я.В. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань відмовлено.

В апеляційній скарзі державний виконавець просить скасувати ухвалу суду через неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права та задовольнити подання. Державний виконавець зазначає, що боржнику було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом, що в силу п. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження " є належним повідомленням боржника, при розгляді цивільної справи про стягнення боргу, відповідач (ОСОБА_6) був повідомлений належним чином, відповідно до приписів ст. 74 ЦПК України, тобто боржник знає про свої зобов'язання, однак ухиляється від їх виконання. Крім того, в апеляційній скарзі стверджується, що на виклики державного виконавця боржник не з'являється, двері не відкриває, про що складено акти, відповідно до заяви стягувача боржник систематично виїжджає за кордон.

Заслухавши доповідача, пояснення державного виконавця, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2/750/2330/12, виданий 10.10.2013 року Деснянським районним судом м. Чернігова 23.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 боргу у розмірі 53770,50 грн. Постановою державного виконавця від 24.10.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа. 06.11.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. На даний час зобов'язання боржником не виконано.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_6 за межі України до виконання ним свого зобов'язання, суд керувався положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян " від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ, п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження ", частинами 3, 4 ст. 313 ЦК України, ст. 377-1 ЦПК України та тим, що факт ухилення боржника від виконання рішень суду про стягнення боргу не доведено.

Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам і вимогам закону.

Поняття „ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням " вжите в ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян " слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2013 року ухвалено заочне рішення. На а.с. 16 мається конверт з повернутою копією позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу і судовою повісткою про виклик відповідача в судове засідання на 23.08.2013 року. На даному конверті є відмітка працівника пошти про те, що дана кореспонденція не вручена з причини закінчення терміну зберігання. На а.с. 27 мається конверт з копією заочного рішення, яке було направлено відповідачу по справі, з відміткою про його невручення з підстав закінчення терміну зберігання. Тобто, фактично про існування рішення про стягнення боргу ОСОБА_6 необізнаний.

Доводи державного виконавця про те, що постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано боржнику з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, яка зазначена у виконавчому документі, що в силу п.1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження " є належним повідомленням боржника, не дають підстав для скасування ухвали суду, оскільки відсутнє повідомлення про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.

Також не можуть бути підставою для висновку про ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, і ті обставини що при виході за адресою боржника 12.11.2013 року, 03.09.2014 року, 28.10.2014 року складено акти про те, що двері ніхто не відчиняв. З цих обставин не можна зробити висновок, що боржник повідомлений про наявність у нього зобов'язань за рішенням суду.

Для обмеження свободи пересування, гарантованої ст. 33 Конституції України, недостатньо самого лише статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашеня боргу в добровільному порядку. Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України подання державного виконавця розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст.312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шестака Я.В. відхилити, ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: