Ухвала суду № 41917188, 21.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5932/11 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/783/6155/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції,-

встановила:

В червні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись з скаргою в суд про визнаня неправомірною бездіяльність державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Мельник Юрія Романовича.

Свої вимоги обгрунтовували тим, що на виконанні у Сихівському відділі ДВС Львівського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист, виданий Сихівським районним судом м. Львова на підставі рішення цього ж суду про виселення заявників. Постановами Сихівського ВДВС від 08.05.2014 р. відкрито два виконавчі провадження щодо кожного з боржників окремо - № 43241409 та № 43241342. У зв'язку з несвоєчасним одержанням документів виконавчого провадження, вони заявляли клопотання про відкладення виконавчих дій на 10 днів, однак державний виконавець Мельник Ю.Р. не розглянув даних клопотань у встановлений строк та не прийняв жодного рішення і призначив дату примусового виселення на 02.06.2014 р. В подальшому ОСОБА_2 звернувся до виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з направленням його на стаціонарне лікування, однак ця заява також не була розглянута виконавцем.

Крім цього, під час примусового виселення боржників виконавцем не було складено опис майна, як це передбачено у ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження», а також не враховано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України і розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.05.2014 р. про зупинення виконання рішення суду до закінчення касаційного провадження. Вважають, що дії держаного виконавця по виселенню боржників та постанови про закінчення виконавчих проваджень від 03.06.2014р. є неправомірними, просили скаргу задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.07.2014 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Мельника Ю.Р. при здійсненні виконавчого провадження № 43241409 щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 21.05.2014 р. про відкладення виконавчих дій, заяви ОСОБА_2 від 27.05.2014 р. про зупинення виконавчих дій.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Мельника Ю.Р. при здійсненні виконавчого провадження № 43241342 щодо розгляду заяви ОСОБА_4 від 19.05.2014 р. про відкладення виконавчих дій.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2, не погоджується із такою ухвалою в частині відмови у задоволенні вимог скарги, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки судом порушено норми процесуального права при вирішенні питання.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції задоволив скаргу частково, прийшовши до висновку про неправомірну бездіяльність державного виконавця, однак помилково не повністю сформулював суть процесуальної дії в цій частині. Для захисту власних прав та інтересів також просили зобов"язати державного виконавця усунути вказані порушення, що суд помилково не зробив, а також не надав обгрунтвання відмови у задоволенні цієї частини скарги.

Звертає увагу на те, що постанови та інші документи виконавчого провадження складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру, крім актів, що складаються з місцем проведення виконавчих дій, що на думку апелянта, не виконав державний виконавець.

Крім цього, в порушення вимог ст. 78 ЗУ "Про виконавче провадження" під час примусового виселення державний виконавець не описав майно боржників, при цьому в акті не зазначено, що рішення виконано добровільно, а заперечення, які викладені в акті, судом не враховано.

Також, державний виконавець не взяв до уваги ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року, якою зупинено виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2013 року до закінчення касаційного провадження.

За таких обставин вважає дії державного виконавця по виселенню 02.06.2014 року з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.06.2014 року неправомірними, а тому такі підлягають скасуванню.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м. Льва від 16 липня 2014 року змінити, задоволивши вимоги скарги у повному обсязі.

Заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також представник Сихівського ВДВС ЛМУЮ будучи повідомленими належним чином про день та час розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 81,82), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково вимоги скарги районний суд виходив з того, що у п.1.5 Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої Наказом Мінюсту України № 512/5 від 02.04.2012 р. закріплено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Однак, заяви боржників від 19.05.2014 р., 21.05.2014 р., 27.05.2014 р. були залишені без реагування у зв'язку з бездіяльністю державного виконавця.

Відмовляючи в іншій частині вимог скарги суд першої інстанції вказав, що при виході на дільницю за адресою АДРЕСА_1 державний виконавець встановив, що рішення фактично виконано, що вказує на самостійне виселення боржників із спірного житла, а відтак у квартирі було відсутнє майно ОСОБА_2 і ОСОБА_6, відповідно не було потреби складати акт опису майна боржників.

Крім цього, скаржники не подали доказів того, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державному виконавцю було відомо про зупинення виконання рішення суду першої інстанції відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) і ЦПК України (ст. 14) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Якщо учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи, то відповідно до статей 383-389 ЦПК України, вони мають право звернутися до суду із скаргою.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Разом з цим, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційним судом не перевіряється законність ухвали суду першої інстанції в чатині задоволення вимог скарги, так як з такою апелянти погоджуються.

Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09.12.2013 р., яке залишено без змін в апеляційному порядку та набрало законної сили, вирішено виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1

На виконання зазначеного рішення стягувачу видано два виконавчі листи №464/8129/13-ц від 24.04.2014 р. щодо кожного відповідача окремо.

08 травня 2014 р. на підставі вказаних виконавчих листів державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ Мельник Ю.Р. відкрито виконавче провадження № 43241409 про виселення ОСОБА_2 та виконавче провадження № 43241342 про виселення ОСОБА_4

Боржникам встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 23.05.2014 р. Зазначені постанови внесені у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, що підтверджується витягами Інформації про виконавче провадження №43241409 та № 43241342 (а.с. 4-11).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтями 11 та 12 названого Закону передбачені права та обов'язки як державних виконавців, так і учасників виконавчого провадження, за якими сторони мають право, а державний виконавець повинен забезпечити його реалізацію. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язанні сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Статями 75, 77 Закону передбачено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Враховуючи зазначені норми та положення Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, районний суд обґрунтовано визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині розгляду звернень ОСОБА_2 від 21.05.2014 р. та ОСОБА_4 від 19.05.2014 р., які були отримані Сихівським ВДВС ЛМУЮ 23.05.2014 р. та 20.05.2014 р. відповідно, при цьому задоволив вимоги скарги в цій частині (а.с. 14-17).

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути зупинено у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі.

Суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що підставою для зупинення виконавчого провадження є перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, а не направлення боржника на стаціонарне лікування, при цьому, доказів перебування боржника ОСОБА_2 станом на 02.06.2014 року на стаціонарному лікуванні як державному виконавцю, так і суду першої інстанції не було надано.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що акт державного виконавця від 02.06.2014 року складено з участю боржника ОСОБА_2

Проте, в порушення вимог ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та п.1.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, державний виконавець не повідомив боржника про результати розгляду його клопотання про зупинення провадження по справі, як наслідок суд першої інстанції визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця в цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

У ч. 5 ст. 78 вказаного Закону передбачено, що виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику.

Попередження про призначення примусового виселення ОСОБА_2, ОСОБА_7 на 10.00 год. 02.06.2014 р. були отримані боржниками 28.05.2014 р.

В свою чергу, з Актів від 02.06.2014 р., які складались в присутності боржників, а також за участю понятих та працівника міліції встановлено, що при виході на дільницю за адресою АДРЕСА_1 державний виконавець переконався, що рішення суду фактично виконано, оскільки боржники самостійно виселилися із спірного житла. Відомості про наявність в квартирі майна боржників, у вказаному акті відсутні, з цього приводу зауваження до акту боржники не вказали.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом.

Враховуючи фактичне виконання рішення суду про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, 03.06.2014 року державний виконавець Мельник Ю.Р. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказана постанова затверджена начальником Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції 03.06.2014 року.

Доказів того, що державному виконавцеві на момент винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень було відомо про зупинення виконання рішення суду на підставі Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.05.2014 р. заявники не надали, і такі відсутні у наданих суду копіях матеріалів виконавчого провадження № 43241409 та № 43241342.

Матеріали справи спростовують твердження боржників про вчинення виконавчих дій без програмних засобів Єдиного ресстру та без внесення таких до реєстру (а.с. 6-11).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить висновку, що зазначені в ухвалі процесуальні порушення не стали перешкодою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, яка відповідає нормам закону, відтак немає правових підстав та механізмів реалізації для зобов'язання державного виконавця вчинити дії щодо виконавчого провадження поза межами такого, а тому і підстави для задоволення скарги в інших частинах також відсутні.

Відповідно до положень ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 313, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин