Рішення № 41916447, 21.11.2014, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1697/14-цРІШЕННЯ

Іменем України

"21" листопада 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого Крімченко С.А.

при секретарі Куліковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за позовом ОСОБА_2 до Олександрійської міської ради , ОСОБА_3, Олександрійського МБТІ про визнання частково незаконними і часткове скасування рішень та встановлення земельного сервітуту,-

Встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів і просить :

- визнати частково незаконним та частково скасувати рішення Олександрійської міської ради №808 від 30.11.2012 року « Про придбання земельних ділянок по АДРЕСА_7, та АДРЕСА_6, ОСОБА_3» , що стосується придбання земельної ділянки по АДРЕСА_7 площею 894,85 кв.м.;

-визнати частково незаконним та частково скасувати рішення Олександрійської міської ради №1165 від 27.09.2013 року « Про затвердження висновків про експертну грошову вартість земельних ділянок», що стосується земельної ділянки по АДРЕСА_7, площею 894.85 кв.м.;

-встановити безоплатний безстроковий земельний сервітут на території земельної ділянки по АДРЕСА_7, що полягає у можливості безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до входів сараю « Г».

Позов мотивує тим, що він є власником квартир АДРЕСА_1. Всього в будинку 5 квартир. Будинок має двір та надвірні будівлі. Сарай, позначений в технічному паспорті літерою «Г» має площу 36 кв.м та прибудований до його будинку №8 зі сторони земельної ділянки нежитлового приміщення по АДРЕСА_7.Крім того, чотири входи до сараю знаходяться із сторони нежитлового приміщення АДРЕСА_7. Власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_7, є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 8.10.2005 року. Останній в 2006 році пропонував йому продати сараї або перенести їх в іншу частину двору. Але так як подвір'я біля будинку маленьке і перенести сараї не має можливості, тому він відмовився. Йому належить 4/5 сарая «Г». Він замурував входи до сараїв зі сторони ОСОБА_3 та користується лише 2/5 сараю « Г» , вхід до яких знаходиться з його сторони будинку. 12.12.2013 року він написав заяву до Олександрійської міської ради з проханням зупинити приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_7. З відповіді дізнався про існування рішень Олександрійської міської ради № 808 від 30.11.2012 року та № 1165 від 27.09.2013 року , яким надано дозвіл ОСОБА_3 на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_7. Рішенням № 808 від 30.11.2012 року Олександрійської міської ради скасоване його право часткової власності на сарай «Г» , який належить співвласникам будинку №8. Крім того, він вважає, що необхідно встановити безоплатний безстроковий земельний сервітут на території земельної ділянки по АДРЕСА_7, що полягає в можливості безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до входів сараю «Г».

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги і просять їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали.

Представник Олександрійської міської ради позов не визнав.

Представник Олександрійського МБТІ зазначив , що спірна господарська будівля знаходиться на території земельної ділянки по АДРЕСА_7, і відноситься до даної основної будівлі АДРЕСА_7.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, представників сторін, покази свідків суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 10 ЦПК України). Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК. Обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримав у власність двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15.01.1998 року.

23 жовтня 2002 року позивач ОСОБА_2 в результаті приватизації отримав у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 жовтня 2002 року.

12.11.2013 року позивач ОСОБА_2 отримав у власність двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2013 року.

26.09.2013 року на прилюдних торгах позивач ОСОБА_2 придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , до якої прилягають надвірні будівлі: 1/5 сараю «Г» , 1/5 підвалу на підставі свідоцтва від 26.09.2013 року .

Тобто, позивач є власником 4 квартир в будинку АДРЕСА_1. Власниками квартири №4 в даному будинку є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Будинок розташований на земельній ділянці, яка не приватизована.

Встановлено, що 28.10.2005 року відповідач ОСОБА_3 придбав нежитлове приміщення площею 215.8 кв.м , позначене на плані літ.» А», гараж , вбиральню та огорожу, позначені на плані літерами відповідно «В», « Б», «1» , розташовані за адресою : АДРЕСА_7, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна шляхом викупу№151.

Будівлі №4 та АДРЕСА_1 розташовані поряд.

Встановлено, що до стіни будинку АДРЕСА_1 прибудована господарська будівля зі сторони нежитлового приміщення №4 на земельній ділянці даного домоволодіння № 4. В технічних паспортах квартир будинку №8 дана будівля позначена як сарай «Г», а в технічному паспорті нежитлової будівлі №4 зазначена як гараж» В».

В судовому засіданні представник Олександрійського МБТІ Мунтянова Л.М. долучила до матеріалів справи копії інвентарних справ будівель №4 та №8 і надала для огляду оригінали інвентарних справ. В засіданні зазначила, що спірна господарська будівля знаходиться на території земельної ділянки будівлі №4 ще з 1950-х років і відноситься до даної будівлі і зазначена під літ. « В» як гараж. При приватизації квартир будинку № 8 на їхніх планах в технічних паспортах з явився сарай під літ «Г», який є той же будівлею.

Встановлено, що в 2006 році ОСОБА_2 звертався в Олександрійську міську раду з заявою, так як власник будівлі АДРЕСА_7 після придбання будівлі закрив вхід до сарая « Г».( а.с. 25). Позивачу рекомендували звернутися в виконавчий комітет Олександрійської міської ради щодо розподілу земельної ділянки , яка знаходиться між будинковолодінням №4 та №8.

Встановлено, що позивач не звертався в Олександрійську міську раду щодо приватизації земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1 і не отримав відмову в приватизації земельної ділянки. Позивач не довів того, що він є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розташована спірна господарська будівля , відсутні дані про фактичну площу та розміри земельної ділянки позивача.

Відповідно до ст.118 ЗК України встановлено порядок приватизації земельних ділянок громадянами. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строку на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки

При приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 р. N 2482-XII ( 2482-12 ) "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК ( 2768-14 ), якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Встановлено, що рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області №808 від 30.11.2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність ( шляхом викупу) земельної ділянки по АДРЕСА_7 , площею 894,85 кв.м. та надано дозвіл на відведення у власність ( шляхом викупу) ОСОБА_3 земельної ділянки площею 894.85 кв.м по АДРЕСА_7 для обслуговування нежитлового приміщення за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Олександрійської міської ради. Рішенням Олександрійської міської ради №1165 від 27 вересня 2013 року затверджено висновок про експертну грошову вартість земельної ділянки по АДРЕСА_7, площею 894.85 кв.м у сумі 260637 грн.

Позивач заявив вимоги про часткове скасування даних рішень, мотивувавши в судовому засіданні , що відповідачу ОСОБА_3 незаконно була передана частина земельної ділянки під його сараєм « Г» і він оцінив землю під його сараєм.

Представник Олександрійської міської ради та представник ОСОБА_3 не погодилися з такими вимогами позивача, зазначивши , що спірна будівля , яку позивач вважає своїм сараєм «Г» зазначена як гараж «В» в договорі купівлі-продажу від 28.10.2005 року нежитлового приміщення АДРЕСА_7. Даний правовстановлюючий документ не визнаний недійсним і позивач безпідставно зазначає, що дана будівля належить йому.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що їй належить квартира АДРЕСА_5, в якій вона проживала з 1991 року. В даний час не проживає в квартирі, квартира не придатна для проживання , потребує ремонту. Сараями користувалися жителі буд№8 .

Свідок ОСОБА_6 в засіданні пояснив, що він раніше проживав в будинкуАДРЕСА_8 , а в будинку №8 проживав його брат. Раніше це був будинок міського комсомолу, а коли перебудували на квартири, то і був збудований сарай, яким користувалися мешканці будинку для твердого палива.

Згідно відповіді Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області від 12.04.2014 року були розглянуті звернення ОСОБА_2 від 21.02.2014 року та від 11.03.2014 року до прокуратури Кіровоградської області щодо незаконності прийнятих рішень Олександрійською міською радою Кіровоградської області. В відповіді зазначено, що між власниками будівель №4 та №8 виник спір щодо господарської будівлі ( сараю) площею 36м2 та земельної ділянки, на якій розташований даний сарай. Згідно інвентаризації, проведеною Олександрійським МБТІ перед викупом нежитлового приміщення, даний сарай був віднесений як господарська будівля - гараж літ. «В» до нежитлового приміщення розташованого по АДРЕСА_7. На підставі рішення виконкому Олександрійської міської ради №587 від 4.08.2005 року, 02.09.2005 року на ім'я територіальної громади в м.Олександрії в особі Олександрійської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю та гараж літ. «В» по АДРЕСА_7. Відносно даного гаража зазначено і в договорі купівлі-продажу від 28.10.2005 року. На час прийняття оскаржуваних рішень Олександрійською міською радою в 2012-2013 роках ОСОБА_2 не звертався до суду за захистом своїх прав (оскарження свідоцтва про право власності на майно від 2.09.2005 року та договору купівлі-продажу майна від 28.10.2005 року) та визнання свого права власності на зазначений об'єкт нерухомості. Порушень при прийнятті оскаржуваних рішень Олександрійської міської ради не встановлено ( а.с. 64).

Згідно відповіді Олександрійської міської ради від 17.03.2014 року №155 за результатами проведення 18.08.2005 року інвентаризації Олександрійським БТІ було виготовлено технічний паспорт на нерухоме майно по АДРЕСА_7. Відповідно до даного документа до складу нерухомого майна що по АДРЕСА_7, входить будівля гаражу (літ.В), власником даного майна є територіальна громада м.Олександрії в особі Олександрійської міської ради ( а.с.172).

При наявності суперечностей в інвентарних справах будівель №4 та №8, технічних паспортах, чинного договору купівлі-продажу нерухомого майна шляхом викупу№151. від 28.10.2005 року суд вважає, що між сторонами виник спір щодо господарської будівлі , яка зазначена як сарай « Г» та гараж « В» в технічних паспортах сторін. Але позивач, не оспорюючи право власності відповідача на дану будівлю, передчасно заявив вимоги про часткове скасування оскаржуваних рішень Олександрійської міської ради , вибравши невірний спосіб захисту.

Крім того, позивач заявив вимогу про встановлення безоплатного безстрокового земельного сервітуту на території земельної ділянки по АДРЕСА_7, що полягає у можливості безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до входів сараю « Г».

Земельний сервітут - це право власника або користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою або її частиною. Право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого використання чужої суміжної земельної ділянки в певних цілях.

На встановлення земельного сервітуту має право власник або законний користувач земельної ділянки для реалізації в повному обсязі права власності або права користування земельною ділянкою.

Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки.Підставою для встановлення земельного сервітуту є: домовленість між власниками сусідніх земельних ділянок, зафіксована відповідним договором; а у випадку відсутності домовленості - рішення суду.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401-406), главою 16 ЗК України (статті 98-102).

За змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають.

У вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.( постанова №6 Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 року « Про деякі питання практики розгляду справ у спорах , що виникають із земельних правовідносин»).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1/2014 від 8 січня 2014 року територіальна громада м.Олександрії в особі Олександрійської міської ради передала у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.0895 гектарів , розташовану за адресою: АДРЕСА_7.

Позивач не надав суду доказів, що сусідня земельна ділянка перебуває в його власності чи користуванні.

Позивач , не звернувшись з вимогою про захист оспорюваного права на спірну господарську будівлю , не надавши суду доказів його права на користування або володіння сусідньою земельною ділянкою, не зазначивши в позові обґрунтування площі та меж чужої земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту передчасно заявив вимогу про встановлення земельного сервітуту. Дана вимога також не підлягає задоволенню.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд вважає, що в позові необхідно відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Керуючись ст. ст.16, 401- 404 ЦК України , ст.ст. 209,215 ЦПК України,-

Вирішив :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Олександрійської міської ради, ОСОБА_3, Олександрійського МБТІ про визнання частково незаконними і часткове скасування рішень та встановлення земельного сервітуту.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Олександрійського

міськрайонного суду: Крімченко С.А.