Рішення № 41915271, 11.12.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7470/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Остич Л.В.

за участю представника позивача АТ «Державний ощадний банк Україна» - Бауліної В.О.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Державний ощадний банк Україна» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18.04.2003 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №482/1, згідно якого останній отримав кредит у сумі 160 тис. грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10% річних, з кінцевим терміном повернення 17.04.2023 року.

Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено, у тому числі, договором поруки №574 від 18.04.2003 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3, та договором поруки №575 від 18.04.2003 року, укладеним між Банком та ОСОБА_4 За умовами даних договорів Поручителі несуть солідарну відповідальність з Боржником перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Взяті на себе зобов'язання Позичальник ОСОБА_2 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує, у зв'язку з чим Банком 04.02.2014 року були надіслані Позичальнику ОСОБА_2 та Поручителям ОСОБА_3, ОСОБА_4 письмові вимоги про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, однак такі останніми залишені без задоволення.

07.03.2014 року Банком було надіслано Позичальнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове відкликання кредиту, а 25.04.2014 року надіслано повторні вимоги Позичальнику та Поручителям про повне погашення заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, але станом на теперішній час заборгованість за кредитом залишилась непогашеною.

Відповідно до розрахунків заборгованості, станом на 26.05.2014 року заборгованість по кредиту складає 119072,22 грн., з яких: 81554,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11924,02 грн. - заборгованість за процентами; 16339,11 грн. - витрати Банку від інфляції за несплату кредиту та процентів (ст.625 ЦК України); 4586,23 грн. - 3% річних за несплату кредиту та процентів (ст.625 ЦК України); 4668,76 грн. - пеня за несплату кредиту та процентів. Оскільки відповідачі в добровільному порядку не погасили наявну заборгованість по кредиту, Банк просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 119072,22 грн., з кожного.

У процесі розгляду справи представником позивача в порядку ст.31 ЦПК України подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та уточнення вимог щодо способу стягнення заборгованості в якій ставиться питання про: стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк Україна» заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, яка станом на 30.10.2014 року становить 196373,48 грн., з яких: 81554,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11924,02 грн. - заборгованість за процентами; 13596,56 грн. - пеня за несплату кредиту та процентів; 76910,26 грн. - витрати Банку від інфляції за несплату кредиту та процентів (ст.625 ЦК України); 12388,53 грн. - 3% річних за несплату кредиту та процентів (ст.625 ЦК України), шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №2671, а саме на - житловий будинок АДРЕСА_1, що складається в цілому із п'ятикімнатного житлового будинку під літ. «А» за планом земельної ділянки, загальною площею 243,1 кв.м., житловою площею 79,8 кв.м., сараю під літ. «Б» за планом земельної ділянки, огорожі за №1-4 за планом земельної ділянки, бетонної доріжки - І за планом земельної ділянки, що на праві власності належить ОСОБА_2, встановивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за поточною ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Державний ощадний банк Україна» на підставі договору поруки №574 від 18.04.2003 року заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року в розмірі 196373,48 грн.; стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Державний ощадний банк Україна» на підставі договору поруки №575 від 18.04.2003 року заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року в розмірі 196373,48 грн.; стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «Державний ощадний банк Україна» сплаченого судового збору у розмірі 3654,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача АТ «Державний ощадний банк Україна» - Бауліна В.О. уточнені та збільшені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що не заперечує факту отримання кредиту в Ощадбанку згідно кредитного договору №482/1 від 18.04.2003 року та порушення ним зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, а тому не заперечує проти стягнення з нього суми основного боргу за кредитом в розмірі 81554,10 грн. та суми відсотків за користування кредитом в розмірі 11924,02 грн. Що стосується стягнення суми пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 05.09.2012 року по 01.05.2014 року, відповідач просив застосувати спеціальний строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Також ОСОБА_2 просив відмовити і у задоволенні вимоги позивача про стягнення з нього інфляційної складової та 3% річних за несплату кредиту та відсотків, оскільки норми ст.625 ЦК України є загальними та застосовуються до правовідносин, що виникають з грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами чи договором. Укладеним між ним та Ощадбанком кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року передбачені способи захисту майнового права та інтересу Кредитора від знецінення грошових коштів за час користування ними Боржником, у тому числі і за час прострочення виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи, що сума заборгованості за кредитним договором значно менша вартості предмету застави - житлового будинку АДРЕСА_1 в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави з метою погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_2 просив відмовити.

Вимоги Банку про стягнення заборгованості з Поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з моменту укладення між ним та Банком в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором нотаріально посвідченого договору застави нерухомого майна від 10.10.2003 року, настала передбачена п.4.2 Договорів поруки від 18.04.2003 року та п.2.3 Кредитного договору №482/1 від 18.04.2003 року обставина, яка припинила дію договорів поруки.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, але подав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, так як у відповідності до п.4.2 Договору поруки та п.2.3 Кредитного договору, укладений між ним та Банком договір поруки №575 від 18.04.2003 року втратив свою чинність, а порука припиналась.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, але подав до суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнає, вважає, що у позивача не має законних підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, оскільки на підставі п.2.3 Кредитного договору, п.4.2 Договору поруки та ч.4 ст.559 ЦК України укладений між ним та Банком Договір поруки №574 від 18.04.2003 року припинив свою дію.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків:

18 квітня 2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №42/1, згідно якого останньому надано кредит у сумі 160000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10% річних. Кредит був наданий на 20 років з терміном остаточного погашення не пізніше 17.04.2023 року, цільове призначення - на придбання житла.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язався проводити погашення кредиту щомісячно рівними частинами в сумі 667,0 грн., шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з 1-го по 5-е число кожного звітного місяця, починаючи з червня 2003 року. Останнє погашення в сумі 587,00 грн. не пізніше 17.04.2023 року.

Нараховані відсотки повинні бути сплачені Позичальником щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним, в сумі згідно відомості нарахованих відсотків, яка складається Банком. Перша сплата відсотків на умовах цього Договору має бути здійснена в строк до 5 травня 2003 року, Сплата нарахованих відсотків проводиться шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Остання сплата відсотків повинна бути здійснена не пізніше 17.04.2023 року (п.1.6.1.3 Договору).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться.

Згідно п.5.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний: належним чином виконати взяті на себе зобов'язання по договору (підпункт 5.3.1); точно в строки, обумовлені в договорі, погасити кредит та своєчасно сплатити відсотки за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі (підпункт 5.3.4); у разі порушення умов договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків за фактичний час користування кредитними ресурсами та/або пені (підпункт 5.3.7).

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що Позичальник ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування належним чином не виконує, що визнав і сам відповідач. Останній платіж у рахунок погашення заборгованості по кредиту Позичальником було здійснено 05.04.2013 року. Листи-вимоги Банку №16/3-04/152 від 04.02.2014 року та №26/3-06/422-2625 від 07.03.2014 року про усунення порушень Позичальником ОСОБА_2 залишені без реагування.

Пунктом 6.1.1 Кредитного договору визначено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення.

Згідно п.5.3.7 Кредитного договору та ст.1050 ЦК України у разі прострочення повернення Позичальником чергової частини кредиту та/або сплати відсотків Кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився.

В наданих уточнених (збільшених) розрахунків представник позивача зазначає, що станом на 30.10.2014 року заборгованість Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року становить 196373,48 грн., з яких: 81554,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11924,02 грн. - заборгованість за процентами; 13596,56 грн. - пеня за несплату кредиту та процентів за період з 05.09.2012 року по 30.09.2014 року; 76910,26 грн. - витрати Банку від інфляції за несплату кредиту та процентів за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 року (ст.625 ЦК України); 12388,53 грн. - 3% річних за несплату кредиту та процентів за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 року (ст.625 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_2 просить суд застосувати строк давності до позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналіз норм ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Такі висновки повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, що викладені в постанові №6-116цс.13 від 06.11.2013 року.

Як вбачається з уточненого (збільшеного) розрахунку заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року пеня за порушення Позичальником зобов'язань позивачем нарахована за період з 05.09.2012 року по 30.09.2014 року, а до суду Банк звернувся з позовною заявою 10.06.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

За таких обставин, суд вважає, що включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності, не ґрунтується на вимогах закону, а тому за порушення взятих на себе зобов'язань Позичальник ОСОБА_2 має сплатити на користь Банку пеню за порушення зобов'язань по поверненню основної суми кредиту за період з 10.06.2013 року по 30.10.2014 року у розмірі 10587,02 грн. та пеню за порушення зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 10.06.2013 року по 30.10.2014 року в розмірі 2284,0 грн.

Позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в частині стягнення з Позичальника витрат Банку від інфляції за несплату кредиту та процентів за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 року в розмірі 76910,26 грн. та 3% річних за несплату кредиту та процентів за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 року у розмірі 12388,53 грн., на думку суду, до задоволенні не підлягають.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми ст.625 ЦК України є загальними та застосовуються до правовідносин, що виникають з грошових зобов'язань, якщо інше не передбаченого спеціальними нормами чи договором.

Зі змісту Кредитного договору №482/1 від 18.04.2003 року слідує, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення.

Отже, укладеним договором передбачені способи захисту майнового права та інтересу Кредитора від знецінення грошових коштів за час користування ними боржником., у тому числі і за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з Позичальника ОСОБА_2 слід стягнути на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, яка станом на 30.10.2014 року становить 106349,14 грн., з яких: 81554,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11924,02 грн. - заборгованість по відсотках; 10587,02 грн. - пеня за порушення зобов'язань по поверненню основної суми кредиту за період з 10.06.2013 року по 30.10.2014 року; 2284,0 грн. пеня за порушення зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 10.06.2013 року по 30.10.2014 року.

З досліджених судом матеріалів слідує, що у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, 10 жовтня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 був укладений договір застави нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2671, за умовами якого ОСОБА_2 передав в заставу Банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, що складається в цілому із п'ятикімнатного житлового будинку під літ. «А» за планом земельної ділянки, загальною площею 243,1 кв.м., житловою площею 79,8 кв.м., сараю під літ. «Б» за планом земельної ділянки, огорожі за №1-4 за планом земельної ділянки, бетонної доріжки - І за планом земельної ділянки, що на праві власності належить Заставодавцю, а також майнові права на право користування земельною ділянкою, площею 450 кв.м., на якій розташований вказаний житловий будинок з надвірними будовами.

АТ «Державний ощадний банк України» вважає, що з метою погашення заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року слід звернути стягнення на зазначений предмет застави. Суд з такою позицією позивача не погоджується.

Згідно ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.590 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних договорів» від 30.03.2012 року №5 - при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Зі змісту договору застави нерухомого майна від 10.10.2003 року слідує, що вартість предмету застави - житлового будинку, загальною площею 243,1 кв.м., житловою площею 79,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, згідно звіту про оцінку ринкової вартості, на момент укладення договору, становила 248284,0 грн.

Згідно довідки Агентства нерухомості «Альянс-ТЛ» від 1.12.2014 року станом на 1 грудня 2014 року орієнтовна ринкова вартість будинковолодіння загальною площею приміщень 241 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, що належить на правах власності ОСОБА_2, становить 2000000-2500000 грн.

Тобто, вартість предмету застави значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором, яка становить 106349,14 грн. Допущені Позичальником порушення основного зобов'язання не завдають збитків заставодержателю і не змінють обсяг його прав.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що вимога позивача про довгострокове звернення стягнення предмет застави є передчасною і до задоволення не підлягає.

Вирішуючи питання щодо заявлених АТ «Державний ощадний банк Україна» вимог про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителів, заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, суд виходить з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3, а також з ОСОБА_4 були укладені договори поруки №574 та №575, відповідно.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами Договорів поруки Поручителі зобов'язались перед Кредитором відповідати за виконання зобов'язань Боржника по поверненню суми кредиту, по сплаті процентів за користування кредитом та неустойки за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, враховуючи всі додаткові угоди до нього. Поручителі несуть солідарну відповідальність з Боржником перед Кредитором за виконання зобов'язань по Договору, укладеному між Кредитором і Боржником.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договір поруки передбачено, що ці договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами. Дія цих договір припиняється після погашення Боржником або Поручителем заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року та додатковими угодами до нього або після укладення нотаріально посвідченого договору застави квартири, що буде забезпечувати зобов'язання за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року.

Також п.2.1 та п.2.3 Кредитного договору №482/1 від 18.04.2003 року визначено, що виконання Позичальником зобов'язань забезпечується договорами поруки. Після укладення нотаріально посвідченого договору житла, що буде придбано за кредитні кошти, договори поруки втрачають чинність.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Визначені у Кредитному договорі та Договорах поруки положення щодо припинення поруки не суперечать ст.598 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів, 10 жовтня 2003 року, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, між ВАТ «Державний ощадний банк України» (змінено назву на ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір застави нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №2671, за умовами якого останній передав в заставу, а Застоводержатель прийняв у заставу в порядку і на умовах, визначених цим Договором предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, а також майнові права на право користування земельною ділянкою, площею 450 кв.м., на якій розташований вказаний житловий будинок з надвірними будовами.

Відповідно до положень ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, суд вважає, що у зв'язку з укладенням договору застави нерухомого майна від 10.10.2003 року, порука на підставі Договорів поруки №574 та №575 від 18.04.2003 року припинилась, а тому підстав для стягнення заборгованості за Кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як Поручителів, не має.

Суд не може погодитись з позицією представника АТ «Державний ощадний банк Україна», що передбачені пунктами 4.2 Договорів поруки події, які припиняють дію Договорів поруки, не настали, так як заборгованість за кредитним договором не погашена та нотаріально посвідчений договір застави квартири в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором не укладався.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об'єктів цивільних прав виходить із фундаментального поділу речей на рухомі та нерухомі.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України).

Згідно ст.379 ЦК України житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них є житлом фізичної особи.

Квартирою відповідно до ч.1 ст.382 ЦК України є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЖК Української РСР до житлового фонду включаються: жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення) та ін..

За змістом ст.63 ЖК житловим приміщенням (в розумінні житла) визначається окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Житловий кодекс поняття «житловий будинок» і «квартира» розуміє як ідентичні, оскільки об'єктом права власності на житло може бути одноквартирний житловий будинок та квартира у багатоквартирному житловому будинку. І житловий будинок, і квартира є об'єктами нерухомого майна.

Тобто, укладений між ОСОБА_2 та Банком нотаріально посвідчений договорі застави нерухомого майна від 10.10.2003 року охоплює собою визначені у п.2.3 Кредитного договору №482/1 від 18.04.2003 року та п.4.2 Договорах поруки №574 та №575 від 18.04.2003 року поняття «договір застави житла» та «договір застави квартири».

Невиконання Позичальником ОСОБА_2 п.1.3 та 3.3.10 Договору застави нерухомого майна від 10.10.2003 року щодо необхідності укладення додаткової угоди про передачу земельної ділянки в заставу Банку протягом 10 днів з моменту отримання державного акту на право приватної власності на землю, не може розцінюватись, як ненастання події передбаченої п.4.2 Договорів поруки та п.2.3 Кредитного договору.

Дані правовідносини виникли між Банком та Позичальником і жодним чином не стосувалися фінансових поручителів, оскільки Договори поруки містили чітку умову їх припинення без обговорення будь-яких інших підстав, в тому числі невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань по подальшому приведенню право установчих документів у відповідність.

На підставі ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк Україна» сплачений судовий збір у розмірі 1063,49 грн.

У відповідності до ст.154 ЦК України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду 22.10.2014 року у вигляді - накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3, які знаходяться на рахунку НОМЕР_3 у ПАТ «Український Професійний Банк», а також вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.11.2014 року у вигляді накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, який на праві власності належить ОСОБА_2, - скасувати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 14, 60, 88, 154, 208, 209, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

Уточнену (збільшену) позовну заяву АТ «Державний ощадний банк Україна» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк Україна» заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, яка станом на 30.10.2014 року становить 106349,14 грн., з яких: 81554,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11924,02 грн. - заборгованість по відсотках; 10587,02 грн. - пеня за порушення зобов'язань по поверненню основної суми кредиту за період з 10.06.2013 року по 30.10.2014 року; 2284,0 грн. пеня за порушення зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 10.06.2013 року по 30.10.2014 року.

В задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк Україна» про стягнення з ОСОБА_2 витрат Банку від інфляції за несплату кредиту та відсотків (ст.625 ЦК України) в розмірі 76910,26 грн. та 3% річних за несплату кредиту та процентів (ст.625 ЦК України) у розмірі 12388,53 грн., звернення стягнення на предмет застави за договором застави нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №2671, а саме на - житловий будинок АДРЕСА_1, що складається в цілому із п'ятикімнатного житлового будинку під літ. «А» за планом земельної ділянки, загальною площею 243,1 кв.м., житловою площею 79,8 кв.м., сараю під літ. «Б» за планом земельної ділянки, огорожі за №1-4 за планом земельної ділянки, бетонної доріжки - І за планом земельної ділянки, що на праві власності належить ОСОБА_2, - відмовити.

В задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк Україна» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, яка станом на 30.10.2014 року становить 196373,48 грн. - відмовити.

В задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк Україна» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №482/1 від 18.04.2003 року, яка станом на 30.10.2014 року становить 196373,48 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк Україна» сплачений судовий збір у розмірі 1063,49 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22.10.2014 року у вигляді - накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2), які знаходяться на рахунку НОМЕР_3 у публічному акціонерному товаристві «Український Професійний Банк» (02660, м.Київ, вул.Марини Раскової, 15, код банку 300205, код ЄДРПОУ 19019775), - скасувати.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.11.2014 року у вигляді - накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, що складається в цілому із п'ятикімнатного житлового будинку під літ. «А» за планом земельної ділянки, загальною площею 243,1 кв.м., житловою площею 79,8 кв.м., сараю під літ. «Б» за планом земельної ділянки, бетонної доріжки - І за планом земельної ділянки, який на праві власності належить ОСОБА_2 (мешк. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2), - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Микуляк П.П.