Ухвала суду № 41914934, 16.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1731/2014(м)

263/5228/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Категорія 27 Доповідач Зайцева С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„10" грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі

головуючого судді: Зайцевої С.А.

суддів: Бугрим Л.М., Лоленко А.В.

при секретарі: Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2014 року про часткове скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа ОСОБА_3 про стягнення неустойки та прострочення виконання зобов*язання з поверненням позики , -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2014 року скасовано захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року та знято арешт з ? частини квартири АДРЕСА_1,що належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати . В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при постановленні ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 та представник третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити,ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено ,що в липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та прострочення виконання зобов*язання з повернення позики у розмірі 618013,87 грн. (а.с. 2-5).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року задоволено заяву позивачки про забезпечення позову (а.с.32).

Накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1,що належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2

Накладено арешт на транспортні засоби: WOLKSWAGEN CADDY KOMBI, державний номерний знак НОМЕР_1, ГАЗ 31-10, державний номерний знак НОМЕР_2, які належить на праві приватної власності ОСОБА_2

Ухвалу для виконання направлено до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції та Маріупольського ВРЕР ДАІ № 1.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_3 залучена до участі у справі у якості третьої особи (а.с.179).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2014 року скасовано захід забезпечення позову,вжитий ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року та знято арешт з ? частини квартири АДРЕСА_1,що належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2(а.с.183).

Задовольняючи заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову та звільняючи з під арешту ,накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 19 червня 2014 року ? частину квартири АДРЕСА_1 ,яка на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_2,суд першої інстанції виходив з того,що іпотекодержателем вказаної квартири є ОСОБА_3 Наявність арешту на ? частину вказаної квартири на користь ОСОБА_1, порушує речові права ОСОБА_3 як іпотеко- держателя.

Висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно ч.3 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Відповідно ст.1 Закону України » Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця,

згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання

боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення

своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими

кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України » Про іпотеку» передбачено,що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов*язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов*язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається , що за умовами договору позики грошей від 07 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_6 (позикодавцем) та ОСОБА_2,ОСОБА_7 (позичальники), позикодавець передав у власність позичальників у частках грошові кошти в сумі 279 510 грн., а позичальники прийняли зобов'язання у строк до 07 червня 2014 року повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, номер за реєстром 4557. Виконання зобов'язання за цим договором позики забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки, укладеним в той же день між тими ж сторонами, предметом якого є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_3, номер за реєстром 4559.

На підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження на дану квартиру, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до припинення чи розірвання договору іпотеки, реєстраційний номер 4560 (а.с.75, 76).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об*єкта нерухомого майна № 23168080 від 18 червня 2014 року ОСОБА_3 є іпотекодержателем вищевказаної квартири .

Відповідно до договору застави транспортного засобу № 50007862 від 12 березня 2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (заставодержателем) та ОСОБА_2 (заставодавцем), остання з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 5007862 від 06 березня 2013 року заставила автомобіль WOLKSWAGEN CADDY KOMBI, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.77).

Тобто, право іпотеки та обтяження позивача на спірну ? частину квартири,яка належить ОСОБА_9,зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше,ніж із цим позовом звернулася ОСОБА_1

Крім того,як вбачається з нотаріально посвідченого договору іпотеки від 24 квітня 2013 року,укладеного між ОСОБА_1.(іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), предметом договору є передача відповідачкою в іпотеку нерухомого майна : земельної ділянки,площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої по вул. АДРЕСА_4, з належними на її території недобудовами (будматеріалами), згідно технічному паспорту,проектної документації та дозволу на будівництво. Сторони домовилися ,що договір іпотеки забезпечує виконання зобов*язання з повернення позики у розмірі 594 000 грн. (а.с.9-11).

22 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Новоазовського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га , розташовану по вул. АДРЕСА_4, з належними на її території недобудовами , згідно технічному паспорту та проектної документації (а.с.44-45).

11 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_2 З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається,що вона,як позикодавець,просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2(позичальника) суму неустойки за прострочення виконання зобов*язання з повернення позики у розмірі 618 013,87 грн.,обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст.526,530,546,549,611,1046-1053 ЦК України (а.с.2-5). Спір у вказаній справі виник з приводу стягнення процентів за договором позики,виконання якого забезпечувалось іпотекою,тобто позов є похідним.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначене положення передбачене п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року .

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства та в межах своїх процесуальних повноважень, постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 312,315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2014 року про часткове скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа ОСОБА_3 про стягнення неустойки та прострочення виконання зобов*язання з поверненням позики - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді :