Постанова № 41913604, 11.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа № 820/10400/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.,

представників сторін: позивача - Аргунова В.ВІ., відповідача - Полухіна А.В., прокурора - Маматова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. по справі № 820/10400/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод"

до Державної екологічної інспекції у Харківській області за участю Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням та застосуванням законів у природоохоронній сфері

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Малинівський склозавод") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі по тексту - Інспекція, відповідач), у якому просить суд визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо встановлення факту порушення ТОВ "Малинівський склозавод" вимог чинного законодавства в частині необхідності обов'язкової наявності у ТОВ "Малинівський склозавод" спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), а також - щодо нарахування в зв'язку з відсутністю спеціального дозволу на користування надрами матеріального збитку в розмірі 607766,25 грн. та щодо вимоги сплати нарахованого збитку.

Протокольною ухвалою суду від 05.08.2014 року задоволено заяву Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про вступ у справу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. по справі № 820/10400/14 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, про визнання дій протиправними - відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (ідент. код 32858847; вул.Володимирівська, 10, 10-А, смт.Малинівка, Чугуївський район, Харківська область, 63525) на користь Державного бюджету України (рахунок 31217206784011, одержувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код 37999628, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 4384,80грн (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн вісімдесят коп.).

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. по справі № 820/10400/14 та прийняти нову, якою позов ТОВ "Малинівський склозавод" задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги п. «в» ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, за приписами якого землекористувачі мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини тощо. Вказує на те, що у судовому рішенні не знайшли свого відображення та відповідної оцінки надані позивачем письмові докази щодо дотримання вимог ст.ст.19, 23 Кодексу України «Про надра», як підстав для відсутності необхідності отримання дозволу на користування надрами. Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не проведено належного аналізу законодавства щодо визначення поняття «виробничі потреби» у співставленні з «господарсько-побутовими». Вважає, що у спірних відносинах ТОВ "Малинівський склозавод" використовував підземні води для власних господарсько-побутових потреб (до складу яких входять і «виробничі» потреби) та в обсязі не більше 300 м3/добу на підставі відповідного дозволу на спеціальне водокористування, а тому не повинен в обов'язковому порядку отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води). З огляду на вищевикладене наполягає на необ'єктивному та поверховому розгляді судом першої інстанції даної справи, що призвело до порушення норм матеріального права та винесення невірного рішення.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в останній підтримав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції; прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача та прокурора у судовому засіданні та в наданих до суду письмових запереченнях проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції її відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Стверджують, що оскаржувані дії вчинено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством України, у зв'язку із встановленим перевіркою порушенням позивачем вимог ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра внаслідок здійснення позивачем видобування підземних вод без спеціального дозволу за період з 08.08.2011р. по 20.06.2012р.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області 08.04.2014-25.04.2014 проведено перевірку ТОВ "Малинівський склозавод" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої складено акт (т.1, а.с.14-32; далі - акт перевірки).

Як зазначено у вказаному акті, видобування надр (підземної води) ТОВ "Малинівський склозавод" здійснює на підставі спеціального дозволу на користування надрами №4175 від 21.06.2012 року, який видано Державною службою геології та надр України. Спеціальний дозвіл видано ТОВ "Малинівський склозавод" терміном на п'ять років.

Перевіркою встановлено, що з 08.08.2011р. по 20.06.2012р. підприємство здійснювало видобування підземних вод без спеціального дозволу, що є порушенням ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра. Згідно довідки, наданої підприємством, ТОВ "Малинівський склозавод" за період 08.08.2011р. по 20.06.2012р. забрано підземної води 11375м.куб.

На підставі вказаного акта перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено претензію №94 від 13.05.2014р. (т.1, а.с.33-34), у якій зазначено, що у зв'язку з допущеним ТОВ "Малинівський склозавод" самовільним користуванням надрами, що є порушенням ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України «Про надра», державі заподіяно матеріальний збиток на суму 607766,25 грн., який розраховано по "Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389 та зареєстрована Мін'юстом України 14.08.2009р. №767/16783 (зі змінами 20767-09). Зазначений наказ набрав чинності з 24.08.2009р. (зі змінами Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2012р.).

В претензії Державна екологічна інспекція у Харківській області пропонує ТОВ "Малинівський склозавод" відшкодувати збитки, заподіяні державі, на суму 607766,25 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача ТОВ "Малинівський склозавод" звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та правомірності оскаржуваних дій Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо встановлення факту порушення ТОВ "Малинівський склозавод" за період з 08.08.2011р. по 20.06.2012р. вимог чинного законодавства в частині необхідності обов'язкової наявності у ТОВ "Малинівський склозавод" спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), нарахування в зв'язку з відсутністю спеціального дозволу на користування надрами матеріального збитку в розмірі 607766,25 грн. та вимоги сплати нарахованого збитку.

Крім того, здійснюване ТОВ "Малинівський склозавод" водокористування не підпадає під виключення, встановлені ст.23 Кодексу України про надра, оскільки вода використовується у виробничому процесі виготовлення виробів та не належать до господарсько-побутових потреб.

Отже, за висновком суду першої інстанції, дії відповідача у спірних відносинах вчинені з дотриманням приписів законодавства України та вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суд першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що спірні відносини виникли у зв'язку зі здійсненням ТОВ "Малинівський склозавод" за період з 08.08.2011 року по 20.06.2012 року видобування підземних вод без спеціального дозволу.

За висновком відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, вказані обставини підтверджують факт протиправної поведінки позивача, що полягає у незаконному вичерпанні, знищенні підземних вод, внаслідок чого можуть погіршуватися екологічні умови.

Колегія суддів вважає вказане твердження хибним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Так, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача є виробництво порожнистого скла, добування піску, гравію, глин і каоліну, виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.07.2007р. та 31.10.2007р. між державною адміністрацією Харківської області та TOB «Малинівський склозавод» були укладені договори оренди землі №71/06-12 та 57/06-12, згідно з якими позивач став користувачем земельних ділянок загальною площею 5,1175 га (кадастровий №6325455900:07:000:0031) та 1,7360 га (кадастровий №6325455900:07:000:0064), що розташовані за адресою: Харківська обл,, Чугуївський р-н, землі Малинівської селищної Ради (за межами населеного пункту).

В подальшому, в зв'язку зі змінами меж смт. Малинівка та присвоєнням земельним ділянкам поштових адрес, замість вказаних договорів оренди 20.02.2012р. з Малинівською селищною Радою Чугуївського району Харківської області були укладені нові договори оренди вказаних земельних ділянок, розташованих за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10 та 10-А із строком дії в 49 років.

Пунктом «в» ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.

Таким чином, TOB «Малинівський склозавод», як землекористувач здійснює видобуток підземних вод у рамках відведених йому меж земельної ділянки. При цьому метою видобування підземних вод не є спеціалізована підприємницька діяльність з виробництва фасованої питної води.

Водним кодексом України визначено поняття спеціального водокористування.

Так, згідно зі ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на балансі позивача знаходиться 2 артезіанські свердловини глибиною 43м та 53м і дебітом видобування по 10,0 мЗ/год. кожна, розташовані на земельних ділянках, землекористувачами яких є TOB «Малинівський склозавод».

Спеціальне водокористування позивач здійснював і здійснює на підставі відповідних дозволів:

Дозвіл на спеціальне водокористування від 04.03.2011 р. №5050 зі строком дії до 31.03.2012р., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області, яким підприємству було дозволено здійснювати водопостачання на виробничі і господарчо-питні потреби підприємства, з встановленим лімітом забору свіжої води (підземних вод) та її використання - не більше 97,76 мЗ/добу; 35,19 тис. мЗ/рік.

В подальшому відповідачем був отриманий дозвіл на спеціальне водокористування від 22.02.2012р. №5720 зі строком дії до 08.02.2015р., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області, яким підприємству знову було дозволено здійснювати водокористування на виробничі та господарсько-побутові потреби підприємства, з лімітом забору свіжої води (підземних вод) та її використання - не більше 112,14 мЗ/добу або 37,75 тис. мЗ/рік.

Згідно з висновком суду першої інстанції TOB «Малинівський склозавод» здійснювало з 08.08.2011р. по 20.06.2012р. видобування підземних вод без спеціального дозволу, що є порушенням вимог ст.ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Разом з тим, слід зазначити, що у випадках, передбачених цим Кодексом, користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу (ч.3 ст.19 Кодексу України про надра).

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, відповідно до приписів вказаної норми використання підземних вод без спеціальних дозволів можливо при сукупності наступних умов: 1) водозабір підземних вод повинен здійснюватися на земельних ділянках, що знаходяться у власності або у користуванні особи; 2) водозабір не повинен перевищувати 300 куб.м на добу; 3) вода використовується для господарських і побутових потреб.

При цьому вказаною статтею в основу можливості видобування та використання підземних вод покладено саме кількісний критерій, адже здійснення такого права можливо за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з п.5.11 Інструкції щодо заповнення статистичної звітності №2-ТП (водогосп), затвердженої наказом Держкомстату від 30.09.1997р, №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.10.1997р. за №480/2284, показник графи 10 включає обсяги води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і в організаціях, крім сільськогосподарських (наростаючим підсумком з початку року), а показник графи 11 звіту враховує повний обсяг використаної води для виробничих (технічних) потреб (наростаючим підсумком з початку року).

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Малинівський склозавод», для первинного обліку з використання води, застосовується «Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями» № ПОД-11, затверджений Наказом Державного комітету статистики України від 27.07.1998 року № 264.

Записи у журналі за типовою формою № ПОД-11 ведуться на основі проведення замірів витрат води водовимірювальною апаратурою.

У TOB «Малинівський склозавод» такою водовимірювальною апаратурою є лічильники води крильчасті КВБ-10, заводський номер 02112 та 02382, які періодично проходять відповідну повірку, що підтверджується свідоцтвами про повірку робочого засобу вимірювальної техніки на кожен лічильник.

Записи ведуть окремо по кожній свердловині. В журналі фіксуються показники лічильника води, які встановлені окремо на кожну із свердловин, за кожен день на початок доби та на кінець доби, різниця показників складає суми використаної води за добу.

Показники забору води фіксуються у журналі, як окремо за кожну доби з свердловин, так і наростаючим підсумком протягом місяця.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не оспорюються та не ставляться під сумнів дані, зазначені у журналу первинного обліку № ПОД-11, який надавався для огляду при перевірці та копія якого долучена до матеріалів справи (т.2 а.с.9-27).

Так, як з аналізу журналів обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. в цілому, так і з аналізу окремого періоду 08.08.2011 р. по 20.06.2012 р., за який відповідачем нарахована сума нібито завданих збитків, колегією суддів встановлено відсутність перевищення показників забору води зі свердловин, 300 кубічних метрів на добу, як-то передбачено ч.1 ст.23 Кодексу України «Про надра».

Як вбачається зі звіту про використання води за 4 квартал 2011р., TOB «Малинівський склозавод» фактично видобув і використав в 2011р. 14,7 тис. мЗ (в т.ч. 7,1 тис. мЗ на господарсько-питні, і 7,6 тис. мЗ - на виробничі потреби при ліміті використання води в розмірі 35,19 тис. мЗ на рік).

У 2012р. підприємство фактично видобуло і використало 16,2 тис. мЗ (в т.ч. 9,1 тис. мЗ на господарсько-питні, і 7,1 тис, мЗ - на виробничі потреби при ліміті використання води в розмірі 37,75 тис. мЗ на рік).

Максимальний забір води за добу у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., загальним підсумком з обох свердловин зафіксовано 07.08.2012 р. у розмірі - 79,3 мЗ.

Максимальний забір води за добу у період з 08.08.2011 р. по 20.06.2012 р., за який відповідачем нарахована сума збитків, загальним підсумком з обох свердловин зафіксовано 12.06.2012р. у розмірі - 76,1 м3.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З аналізу вищевказаної норми колегія суддів дійшла висновку, що господарськими потребами є такі потреби підприємства, що пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі - з виробництвом.

Посилання відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, на ГОСТ 171.1.1.04-80 є недоречним, оскільки в самому ГОСТі поняття «господарсько-побутові потреби» взагалі відсутнє. Даний ГОСТ лише ділить використання води на відповідні види залежно від мети водокористування: для господарсько-питних потреб населення, для лікувальних потреб, для потреб промисловості тощо. Крім того, зі змісту вказаного ГОСТу не вбачається, що цей стандарт регулює гірничі відносини у сфері охорони та користування надрами.

Слід також взяти до уваги, що відповідачем при проведенні перевірки не встановлено факту різного водокористування, яке можливо було б розмежувати на «виробниче водокористування» та «господарське-побутове водокористування».

Крім того, усі дозволи на спеціальне водокористування, які видавалися Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, передбачали можливість використання водопостачання на виробничі та госпобутові потреби, як єдиний комплекс водокористування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач за спірний період не перевищив встановлений законом ліміт продуктивності водозаборів підземних вод (300 кубічних метрів на добу) в межах наданих йому земельних ділянок для своїх господарських і побутових потреб.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі надрокористування визначені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Кодексом України про надра.

Згідно із ч.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як за завдану майнову шкоду, за приписами вказаної норми права необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України (ст.70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища).

Виходячи зі змісту ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під адміністративним правопорушенням (проступком) слід розуміти протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, екологічним правопорушенням є така дія (бездіяльність), яка порушує встановлений порядок природокористування та охорони навколишнього природного середовища, суперечить приписам та вимогам, дозволам та заборонам природоохоронного законодавства, спричиняє певну шкоду природі та її ресурсам, здоров'ю людини та викликає відповідні юридичні наслідки.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справі, розмір шкоди розраховано Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09р. №389 та зареєстрованої Міністерством юстиції України від 14.08.2009р. за №767/16783 (із змінами згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2012р.). Таким чином, шкода, зумовлена порушенням природоохоронного законодавства складає 584326,51 грн.

Пунктом 1.2 Методики (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судом рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року по справі № 922/2610/14 залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2014р., яким відмовлено у задоволенні позову Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради, Державної екологічної інспекції в Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" про стягнення 584326,51 грн. (сума збитків з урахуванням внесених 13.06.2014р. змін до претензії № 94 від 13.05.2014р. на суму 607766, 25 грн.).

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, предметом цих справ є одні й ті ж обставини щодо законності та правомірності забору прісної води ТОВ "Малинівський склозавод" за період з 08.08.2011р. по 20.06.2012р. за відсутності спеціального дозволу на користування надрами та нарахування збитку в зв'язку з відсутністю спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, участь у справі приймали ті ж особи, що і у даній справі - ТОВ "Малинівський склозавод", Державна екологічна інспекція в Харківській області та Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

За висновками судів господарської юрисдикції встановлено, що ТОВ "Малинівський склозавод" за період з 08.08.2011р. по 20.06.2012р. мав право без спеціального дозволу на користування надрами (маючи лише дозвіл на спеціальне водокористування, необхідність наявності якого встановлено ст. 49 Водного кодексу України) видобувати та використовувати підземні води.

Також судом було встановлено, що у ТОВ "Малинівський склозавод" при здійсненні водокористування без спеціального дозволу на користування надрами за вищевказаний період відсутня протиправна поведінка, тобто немає складу цивільно-правової відповідальності, що, в свою чергу, виключає стягнення збитків.

Вищенаведене слугувало підставою для відмови в задоволенні позову прокурора про стягнення збитку, дії щодо нарахування якого є предметом оскарження по даній справі.

За таких обставин, слід дійти висновку, що відповідач при вчиненні дій в частині нарахування позивачу матеріального збитку в розмірі 607766, 25 грн. та виставлення вимоги (претензії № 94 від 13.05.2014 року) щодо сплати нарахованого збитку діяв без урахування обставин у справі, при помилковому тлумаченні чинного законодавства України, що призвело до порушення права позивача у спірних відносинах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції в Харківській області щодо нарахування позивачу матеріального збитку в розмірі 607766, 25 грн. та виставлення вимоги щодо сплати нарахованого збитку.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача та прокурора в обґрунтування правомірності дій відповідача у спірних відносинах на те, що позивачем не було оскаржено припис від 30.09.2011 р. №10-25/192, винесений державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області перевірки ТОВ "Малинівський склозавод" за наслідками встановлення тотожних порушень з тих же питань, що і у спірних відносинах, та фактично виконано вимоги цього припису шляхом отримання ТОВ "Малинівський склозавод" 21.06.2012 року спеціального дозволу на користування надрами №4175 строком дії 5 років, оскільки факт неоскарження зазначеного припису стосується інших правовідносин, що не є предметом доказування по даній справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що неоскарження позивачем вищезазначеного припису не є свідченням ані правомірності припису, ані правомірності дій відповідача у спірних відносинах, а виконання вимог припису не обов'язково мотивовано згодою підконтрольного суб'єкта господарювання з встановленими порушеннями та з цими вимогами.

Колегія суддів зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права у розумінні ч.4 ст.105 КАС України не є належним та достатнім способом належного судового захисту такого права у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав у спірних відносинах для виставлення позивачу претензії № 94 від 13.05.2014 року про сплату матеріального збитку в розмірі 607766, 25 грн., колегія суддів приходить до висновку про необхідність її скасування в судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо встановлення факту порушення ТОВ "Малинівський склозавод" вимог чинного законодавства (ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра) в частині необхідності обов'язкової наявності у ТОВ "Малинівський склозавод" спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Із наведених вище положень ч.1 ст.2 КАС України вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень, а суд - встановити, чи дійсно порушують дії суб'єкта владних повноважень права та інтереси позивача.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. N429, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011р. за N1347/20085, (далі - Положення про Держекоінспекцію) Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію відповідної області.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов. (Пункт 4.2 Положення про Держекоінспекцію).

Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (Пункти 6.4, 6.7, 6.11 та 6.17 Положення про Держекоінспекцію).

Відповідно до ч.ч.6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Тобто, фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряючого, його оціночні судження, щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі встановлення відповідачем під час проведення перевірки фактів порушення ТОВ "Малинівський склозавод" вимог чинного законодавства в частині необхідності обов'язкової наявності у ТОВ "Малинівський склозавод" спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами.

Законний інтерес юридичної особи в проведенні органом Державної екологічної інспекції в Харківській області перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб Інспекції до перевірки, закріпленим у ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В разі, коли особа не скористалася цим правом і перевірка проведена, підконтрольний суб'єкт господарювання має право оскаржити рішення органу Державної екологічної інспекції в Харківській області, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу Державної екологічної інспекції.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Таким чином, колегія суддів вважає за потрібне вказати, що складання органом Державної екологічної інспекції акту перевірки та викладення в ньому певних обставин, в яких перевіряюча особа вбачає порушення чинного законодавства, за дотриманням якого проводиться перевірки, є частиною процесу реалізації органом Держекоінспекції повноважень, наданих йому чинним законодавством, та узгоджується з приписами ст.ст.7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для підконтрольного суб'єкта господарювання.

Отже, виключно результат реалізації повноваження контролюючого органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як-то дії по встановленню в акті перевірки певних порушень) може бути об'єктом судового оскарження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що складання оскаржуваного акту та фіксування в ньому певних порушень чинного законодавства не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, як підконтрольного субєкта господарювання, а тому в задоволенні вищевказаної частини позову слід відмовити.

У відповідності до ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. по справі № 820/10400/14 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Малинівський склозавод».

Згідно ч.ч. 1, 3, 6 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірах 3248,00 грн. та 1624,00 грн. відповідно.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. по справі № 820/10400/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" до Державної екологічної інспекції у Харківській області за участю Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" матеріального збитку в розмірі 607766,25 грн. та щодо вимоги сплати нарахованого збитку.

Скасувати претензію Державної екологічної інспекції у Харківській області № 94 від 13.05.2014 року.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул.. Володимирська, 10, п/р 26005002320837 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 32858847) судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 3248,00 (три тисячі двісті сорок вісім) грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1624,00 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.12.2014 р.