Постанова № 41913582, 10.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року № 813/7459/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Хміль Х.З.,

представників позивача Паладійчука М.В., Шамшура Р.Ю.,

представника відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-транс Україна" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-транс Україна" (далі - позивач, ТОВ "Агро-транс Україна") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014 № 0000942200 та від 28.10.2014 № 0000952200.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Агро-транс Україна" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.10.2014 № 408/2200/38411807 про нереальність господарських операцій із ТОВ "ТД Теко Груп" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні. Зазначила, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "ТД Теко Груп", а отже безпідставно завищено витрати собівартості придбаних товарів, робіт (послуг) за ІV квартал 2012, що призвело до заниження податку на прибуток та безпідставно завищено податковий кредит за грудень 2012, І квартал 2013, що призвело до заниження податку на додану вартість, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ "Агро-транс Україна", зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 01.10.2012 за кодом ЄДРПОУ 38411807.

ДПІ у Пустомитівському районі у період з 26.09.2014 по 02.10.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агро-транс Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "ТД Теко Груп" (ЄДРПОУ 37046716) за період 01.12.2012 по 28.02.2013, про що 09.10.2014 складено акт № 408/2200/38411807.

Згідно акта перевірки № 408/2200/38411807, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, завищено витрати собівартості придбаних товарів, робіт (послуг) на суму 102997 грн, у тому числі за ІV квартал 2012 в сумі 102997 грн, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 21629 грн, у тому числі за ІV квартал 2012 в сумі 21629 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту всього в сумі 205743 грн, у тому числі за грудень 2012 в сумі 23625 грн, за І квартал 2013 в сумі 182118 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 205743 грн, в тому числі за грудень 2012 в сумі 23625 грн, за І квартал 2013 на суму 182118 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 28.10.2014 виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000942200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 27136,25 грн, у тому числі за основним платежем - 21629 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5407,25 грн та податкове повідомлення - рішення № 0000952200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 230307,50 грн, у тому числі за основним платежем - 184030 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 46007,50 грн.

Вказані в актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД Теко Груп".

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступними нормами законодавства.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Податковий кодекс України), для цілей оподаткування платником податку є:

- будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно з п. 185.1 ст.185 розділу V ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 цього кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.4 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "ТД Теко Груп" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Агро-транс Україна".

Між ТОВ "Агро-транс Україна" та ТОВ "ТД Теко Груп" укладено договір купівлі-продажу № СО-0000106 від 27.12.2012, предметом яких є придбання позивачем сої товарної.

Згідно з умовами вказаних договорів позивачем отримано сою врожаю відповідно до видаткових накладних № СО-0000303 від 19.12.2012, № СО-0000309 від 28.12.2012, № РН-0000012 від 07.01.2013, № РН-0000015 від 15.01.2013, № РН-0000026 від 28.01.2013, № РН-0000055 від 02.02.2013, № РН-0000055 від 05.02.2013, № РН-0000056 від 14.02.2013.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень № 1 від 04.01.2013, № 1 від 11.01.2013, № 2 від 04.01.2013, № 6 від 18.01.2013, № 7 від 06.02.2013, № 9 від 21.01.2013, № 10 від 24.01.2013, № 13 від 29.01.2013, № 14 від 30.01.2013, № 15 від 01.02.2013, № 16 від 04.02.2013, № 17 від 05.02.2013, № 18 від 11.02.2013, № 25 від 18.02.2013, № 17 від 05.03.2013, № 36 від 28.03.2013, № 37 від 29.03.2013, № 38 від 02.04.2013, № 45 від 17.04.2013, № 46 від 29.04.2013, № 52 від 21.05.2013, № 54 від 23.05.2013, № 55 від 04.06.2013 та отримав податкові накладні № 174 від 19.12.2012, № 194 від 28.12.2012, № 5 від 07.01.2013, № 8 від 15.01.2013, № 24 від 28.01.2013, № 57 від 05.02.2013, № 58 від 14.02.2013, № 72 від 25.02.2013.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ "ТД Теко Груп" оформлені відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Доставка товару на адресу позивача здійснювалась за рахунок позивача ФОП ОСОБА_5, згідно договору транспортного експедирування № 03/12-12 від 03.12.2012, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та актами здачі-приймання виконаних робіт.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200062327, копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 695394, з яких вбачається, що на час вчинення господарських операцій ТОВ "ТД Теко Груп" було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , було платником податку на додану вартість та мало право здійснювати оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Водночас ТОВ "Агро-транс Україна" (постачальник) укладено з ТОВ " Агролайф корми" (покупець) договір купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2012, з ПП "Ефективна відгодівля тварин - Захід" (покупець) договір купівлі продажу від 25.12.2012, з СТОВ "Промінь" (покупець) договір купівлі продажу № 2 від 26.12.2012, з ТОВ "Оазис "К" (покупець) договір купівлі продажу № 13 від 29.12.2012, з ТОВ "Галбекон" (покупець) договір купівлі-продажу № 1 від 04.01.2013, з ТОВ "Галицька Птиця" (покупець) договір купівлі продажу № 3 від 15.01.2013, з ТОВ "Вірлів-Агробізнес" (покупець) договір купівлі продажу № 4 від 28.01.2013, з ТОВ "В.Д.С. Агро" (покупець) договір купівлі продажу № 5 від 31.01.2013, з ПП "Дархан" (покупець) договір купівлі продажу № 7 від 22.02.2013, з ФГ "Викович О.Р." (покупець) договір купівлі продажу № 8 від 25.02.2013, відповідно до умов яких ТОВ "Агро-транс Україна" реалізовувало готову продукцію - продукти переробки сої (макуху соєву, олію соєву).

Відтак, позивач реалізував придбану у ТОВ "ТД Теко Груп" сою врожаю відповідно до умов вищевказаних договорів, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та платіжними дорученнями.

Суд вважає, що матеріали справи у своїй сукупності підтверджують фактичність отримання товарів від ТОВ «ТД Теко груп», зв'язок таких товарів з господарською діяльністю позивача, а відтак і реальність таких операцій.

Більше того, факт здійснення позивачем господарських операції з купівлі-продажу товарів у "ТД Теко Груп" підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, шляхом реалізації готової продукції - продуктів переробки сої (макуху соєву, олію соєву).

Дослідивши акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів та ґрунтуються на твердженнях податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ "ТД Теко Груп" та його постачальників у зв'язку з відсутністю їх за місцем знаходження. Підставою для таких висновків стали:

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.08.2013 № 919/26-55-22-07/37046716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД Теко Груп" (код ЄДРПОУ 37046716) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.09.2012 - 21.12.2012»;

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.08.2013 № 964/26-55-22-03-11/37046716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД Теко Груп" (код ЄДРПОУ 37046716) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 - 31.07.2013».

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ТД Теко Груп". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ "Агро-транс Україна" та ТОВ "ТД Теко Груп" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТОВ "ТД Теко Груп", та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТОВ "ТД Теко Груп" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТОВ "ТД Теко Груп".

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 487,20 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 28.10.2014 № 0000942200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 28.10.2014 № 0000952200.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-транс Україна" (81137, Львівська обл.., Пустомитівський район, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Дорожна, буд. 9 Б, ЄДРПОУ 38411807) 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Постанова у повному обсязі складена 15.12.2014 року.