Ухвала суду № 41911532, 27.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8464/14 Справа № 185/13409/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Перекопський М. М. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Чубукова О.П., Григорченка Е.І.,

при секретарі: Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2014 року

за заявою ОСОБА_2 про надання розстрочки виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу за договором купівлі-продажу і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2014 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_2 про надання розстрочки виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу за договором купівлі-продажу і моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що районним судом безпідставно не враховані обставини, які свідчать про скрутне матеріальне становище заявника, що унеможливлює виконати рішення суду відразу, просить надати йому розстрочку.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу за договором купівлі-продажу і моральної шкоди, задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто кошти у сумі 15000 грн., а також судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Павлоградського МРУЮ від 07 липня 2014 року відкрито провадження з виконання вищевказаного рішення суду, боржнику встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

14 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до районногго суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення суду, посилаючись на те, що він 31.03.2014 р. звільнився з роботи та став на облік як безробітний, отримує допомогу по безробіттю. У зв'язку із цим, заявник має труднощі з виконанням рішення суду, тому просить розстрочити виконання рішення суду шляхом оплати боргу щомісячними платежами у розмірі 500 грн. на протязі 30 місяців.

Як на підставу надання розстрочки виконання рішення суду ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що він звільнився з роботи та перебуває на обліку як безробітний, такі ж доводи ОСОБА_2 зазначає і в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог статті 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 373 ЦПК України, ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана лише за наявності для цього виключних обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у строк, встановлений судовим рішенням чи загальними правилами примусового виконання.

Відмовляючи у задоволені заяви районний суд обґрунтував свою відмови тим, що як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_2, 31.03.2014 р. його звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Звільнення боржника з роботи не свідчить про його неспроможність виконати рішення суду.

Трудові правовідносини було припинено за згодою сторін, тобто звільнення не було обставиною, що не залежала від волі відповідача. Крім того, згідно запису у трудовій книжці, з 08.04.2014 р. відповідачу розпочата виплата допомоги по безробіттю.

З моменту набрання сили рішенням суду минуло більше трьох місяців, відповідачу було відомо про свій обов'язок сплатити кошти. Проте, як вбачається з заперечень, ОСОБА_2 він не вживав заходів щодо добровільного погашення боргу.

Вказані висновки суду апелянтом не спростоввані, інших доводів, які б могли стати підставою для розстрочки виконання рішення суду апелянтом не зазначено.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, та скасування ухвали суду про відмову у наданні розстрочки виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: