Ухвала суду № 41909648, 03.12.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6705/14-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірса О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін судового провадження:

прокурора Йовенка С.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040000251 від 10 січня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді у Дніпровського районного суду м. Києва перебуває дане провадження.

На виконання вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 331 КПК України, судом на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що вказані ризики, визначені ст. 177 КПК України, у даному випадку, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, а тому підстави для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні.

Обвинувачений підтримав думку захисника у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.01.2014 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній може переховуватись від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, продовжити злочинну діяльність та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Судовим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2014 року обвинуваченому було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2014 року обвинуваченого було оголошено у розшук та змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою протягом 60 діб з дня затримання.

Згідно листа Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві від 20.10.2014 року та за вх. № 64892 від 30.10.2014 року ОСОБА_2 був затриманий 14.10.2014 року о 15 год. 00 хв.

Таким чином строк утримання обвинуваченого під вартою за ухвалою суду від 14.05.2014 року спливає 12.12.2014 року о 15 год. 00 хв.

При цьому, згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Так, ОСОБА_2 не одружений, не працює, судимий 21.10.2009 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним строком на 1 рік, 25.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, знаходився у розшуку у цьому кримінальному провадженні з 14.05.2014 року по 14.10.2014 року.

Тож, за таких умов, на думку суду, дані визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, є доведеними, а виявлені обставини та харатеризуючі обвинуваченого відомості однозначно свідчать про наявність ризиків передачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, та про недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені ризики та обставини визначені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, на даний час, є не актуальними, а особа обвиунваченого не являється суспільно небезпечною.

Тобто, викладені стороною захисту доводи за своєю суттю являються сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

За таких обставин, суд, враховуючи вищезазначене та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шістдесяти діб, а саме до 05 лютого 2015 року.

Керуючись ст. ст. 1-28, 331, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Запобіжний захід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим до 05 лютого 2015 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінально процесуального Кодексу України.

С у д д я: О.В. Бірса