Рішення № 41907924, 01.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/414/13-ц Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.,

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно за кредитними договорами, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

В травні 2011 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 18.05.2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ZRKWGК00004338, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 134925,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.05.2028 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 19.05.2008 р. з відповідачем був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 надала в іпотеку будинок, загальною площею 50,90 кв.м., житловою площею 21,80 кв.м., розташований по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності. Згідно даного договору іпотека поширюється і на земельну ділянку площею 0,1003 га, на якій розташований предмет іпотеки (будинок) та яка належить відповідачу на праві власності. Відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконує, її заборгованість станом на 14.04.2011 року склала 118673,86 грн.

В червні 2011 р. позивач звернувся з аналогічним позовом, зазначаючи що, 19.05.2008 р., між сторонами був укладений ще один кредитний договір № ZRKWGA00004381, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 81450,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.05.2018 року. В забезпечення виконання якого позивач і відповідач 19.05.2008 р. уклали договір іпотеки, предметом якої стали житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1.

Оскільки умови договору та зобов'язання відповідачкою належним чином не виконувались, її заборгованість станом на 14.04.2011 року склала 118673,86 грн.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.07.2011 р. вказані позовні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» об'єднані в одне провадження.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити у відповідності з вимогами ст.ст.33,39 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст. 109 ЖК України: звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 березня 2014 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRKWGК00004338 від 19.05.2008 р. в розмірі 463520,32 грн. звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку розташовані по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки. Вирішено питання про судові витрати, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що судом не встановлено, чи порушено ОСОБА_2 основне зобов'язання перед ПАТ «ПриватБанк» та чи виникло в останнього право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, а в разі їх неповернення - право звернення стягнення на заставне майно, не встановлено загальну суму боргу та не перевірено розрахунку заборгованості з наданням оцінки співмірності суми боргу з вартістю іпотечного майна. Крім того, зазначила, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 як співвласник спірного майна, не надавав своєї згоди на передачу будинку в іпотеку, до того ж не був залучений до участі в розгляді справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами 19.05.2008 р. укладено кредитний договір № ZRKWGК00004338, відповідно до якого відповідачка отримала 134925,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.05.2028 року. На виконання зобов'язань даного договору укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 надала в іпотеку будинок, загальною площею 50,90 кв.м., житловою площею 21,80 кв.м., розташований по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 33 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отримавши кредитні кошти, відповідачка умови договору кредиту не виконувала, внаслідок чого станом на момент звернення позивача до суду заборгованість за договором становила 197750,46 грн. Станом на 20.03.2014 р. згідно довідки та розрахунку Житомирського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість складає 463520,32 грн., з яких:

106704,70 грн. - заборгованість по поточному тілу кредиту;

2661,82 грн. - заборгованість по простроченому тілу кредиту;

111,17 грн. - заборгованість по поточним відсоткам;

130346,53 грн. - по простроченим відсоткам;

24873,69 грн. - заборгованість по комісії;

197822,41 грн. - заборгованість по пені.

Відповідно до п.18.8.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи у квітні 2011 року позивач направив відповідачці письмову вимогу про дострокове повернення кредиту з повідомленням про задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у разі невиконання такої вимоги (а.с.8 т.1).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з норм статей 33,39,40 Закону України «Про іпотеку», ч.3 ст.109 ЖК України, а також ст.ст. 590,1050 ЦК України та визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Але повністю з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні, зокрема, в обов'язковому порядку зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Вирішуючи спір у справі, суд врахував вищевказані вимоги закону та встановивши, що ОСОБА_2 належним чином зобов'язань, передбачених кредитним договором, не виконує, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно вимог ст.39 ЗУ «Про іпотеку», однак в порушення вищевказаних норм Закону в резолютивній частині рішення не зазначив початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації та неправильно визначився з загальним розміром заборгованості за кредитним договором.

16 вересня 2014 року апеляційним судом Житомирської області ухвалено рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки з 01.02.2009 р. за кредитним договором № ZRKWGК00004338 від 19.05.2008 р., відповідно до якого визнано незаконним підвищення відсоткової ставки з 20,04% до 24,96% за вищевказаним договором укладеним між сторонами та зобов'язано здійснити перерахунок.

На вимогу апеляційного суду представником позивача в судове засідання надано новий розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № ZRKWGК00004338 від 19.05.2008 р., з урахуванням вищевказаного рішення (а.с.197-200 т.2). Згідно наданого розрахунку заборгованість за кредитом становить 395126,02 грн., з яких:

109158,98 грн. - заборгованість по поточному тілу кредиту,

в тому числі - 6641,02 грн. - заборгованість по простроченому тілу кредиту;

104476,78 грн. - заборгованість по поточним відсоткам,

в тому числі - 103574,95 грн. - по простроченим відсоткам;

24802,05 грн. - заборгованість по комісії, в т.ч. з простроченням комісії 24802,05 грн.

156688,21 грн. - заборгованість по пені.

Суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України, не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження в справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки, що призвело до неправильного визначення розміру заборгованості та ухвалення рішення в цій частині, яке не відповідає обставинам справи.

Виходячи з наведеного рішення суду в абзаці 2 резолютивної частини підлягає зміні з ухваленням рішення про звернення стягнення на спірне майно шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача - ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, поведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 395126,02 грн.

Доводи апелянта про те, що судом були порушені норми процесуального права, зокрема, не залучення в якості третьої особи її чоловіка (як співвласника майна) та відсутність його згоди на передачу майна в іпотеку не свідчить про незаконність рішення суду, оскільки на підтвердження зазначених доводів не надано будь-яких належних та допустимих доказів.

Відтак, згідно п.14.5 Договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки перебуває у спільній власності і переданий в заставу за згодою чоловіка - ОСОБА_3, про що посвідчено нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за номером 1524.

Так само, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд не дослідив обставини в справі в частині порушення прав неповнолітньої дитини, яка є донькою відповідача та зареєстрована в спірному житлі, оскільки відповідно до довідки УДМС України в Житомирській області від 11.09.2013 р. № 35/808 ОСОБА_2 разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 08.07.2008 р., тобто після укладення іпотечного договору (а.с.42 т.2).

Таким чином, на момент укладення кредитного та іпотечного договорів неповнолітні особи не були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, а тому, у суду відсутні підстави вважати, що на момент укладення договору іпотеки, права неповнолітньої ОСОБА_5, були порушені.

Колегією суддів відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо невизначеності судом співмірності суми заборгованості за кредитом з вартістю іпотечного майна, оскільки у відповідності до п. 35.5 іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки (квартири) визначена у 150000,00 грн., отже заборгованість за договором кредиту більш ніж у два рази перевищує вартість предмету іпотеки, доказів на підтвердження протилежного апелянтом не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити та зазначити, що в рахунок погашення заборгованості в розмірі 395126,02 грн. підлягає зверненню стягнення на іпотечне майно з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а в іншій частині рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 березня 2014 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRKWGК00004338 від 19.05.2008 р. в розмірі 395126,02 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 109158,98 грн., із заборгованості за відсотками в розмірі 104476,78 грн., із заборгованості з комісії 24802,05 грн., та із заборгованості по пені в розмірі 156688,21 грн. звернути стягнення на будинок та земельну ділянку розташовані по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZRKWGК00004338 від 19.05.2008 р.) Публічним Акціонерним Товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача - ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді