Постанова № 41905154, 08.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 804/15097/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представників позивача представника відповідача Казанцева С.В., Козинець Ж.А. Рябоконя С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005382203 від 08.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та інших нормативних актах, зроблені всупереч діловій практиці та економічній суті господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовою особою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Ліфтремонт» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Днепртехноком» (код ЄДРПОУ 38530554) за період січень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2014 року №3023/2203/31688107, у висновках якого встановлено не реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Ліфтремонт», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Ліфтремонт» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Днепртехноком» (код ЄДРПОУ 37107129) за період січень 2014 року; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Ліфтремонт» занижено податок на додану вартість на загальну суму 79 069,00 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0005382203 від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 79 069,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 39 534,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абзацу першого пункту 2.4 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб,відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Днепртехноком» (постачальник) та ТОВ «Ліфтремонт» (покупець) було укладено договір поставки №040613 від 03.06.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцю продукцію (товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Загальна кількість товару, номенклатурний перелік, асортимент, ціна товару, що поставляється за цим договором, вказані в окремих рахунках та рахунках-фактурі, що виставляються покупцеві або у додатках (специфікаціях) до цього договору, що є невід'ємною частиною договору.

Виконання умов укладеного договору підтверджується специфікаціями, рахунками-фактурою, видатковими та податковими накладними, які були надані товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» до перевірки податковому органу та залучені до матеріалів даної справи. Розрахунки з постачальником здійснювались в безготівковій формі згідно банківських виписок на загальну суму 474 417,30 грн.

Також позивачем до матеріалів справи було долучено документи (договір на обслуговування ліфтового обладнання, договір про оренду складського приміщення, акти використання та списання товарів (запчастин до ліфтового обладнання), які свідчать про подальше використання товару, придбаного у ТОВ «Днепртехноком».

Таким чином надані позивачем документи підтверджують реальність ланцюга - ТОВ «Днепртехноком» - ТОВ «ЛІФТРЕМОНТ» - кінцевий споживач.

Щодо твердження податкового органу про відсутність під час перевірки у ТОВ «Ліфтремонт» товарно-транспортних накладних в результаті господарських операцій з ТОВ «Днепротехком» суд зазначає, що відповідно до умов №040613 від 03.06.2013 року транспортування товару відбувалось постачальником - ТОВ «Днепртехноком» на склад покупця - ТОВ «Ліфтремонт»: м.Дніпропетровськ, вул. Калинова, 8.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що товар поставлявся засобами та за рахунок постачальника.

Суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зі змісту акту перевірки підприємства позивача від 22.08.2014 року №3023/2203/31688107 вбачається, що висновок відповідача про нереальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом сформовано на підставі акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №468/04-62-22-3/38530554 від 31.03.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Днепртехноком».

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство. При цьому у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Отже, посилання податкового органу на акт контрагента позивача як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Судом також не приймається до уваги твердження відповідача щодо нереальності господарських операцій ТОВ «Ліфтремонт» з ТОВ «Днепртехноком» із посиланням на те, що останній не знаходиться за юридичною адресою, не має власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, ділянок, транспортних засобів.

Наведені доводи податкового органу суперечать діючому законодавству, оскільки відсутність контрагента за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод. Для проведення операцій купівлі-продажу або поставки товарів (послуг) наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, може поставлятися транспортом постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угоди та вчинення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Днепртехноком» був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за таким договором у позивача не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було занижено суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Днепртехноком» у розмірі 79 069,00 грн.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005382203 від 08.09.2014 року.

Присудити з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтремонт» судові витрати у розмірі 237,22 грн. (двісті тридцять сім гривень двадцять дві копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко