Ухвала суду № 41904446, 09.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № 811/1974/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року

по справі № 811/1974/13-а за адміністративним позовом Кіровоградського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Кіровоградське обласне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року №0000770227 та № 0000780227.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Кіровоградською ОДПІ при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000770227 від 07.06.2013 р. та № 0000780227 від 07.06.2013 р. були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з даним рішенням суду Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що службовими особами податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Кіровоградського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Онікс-СГ" за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. та ТОВ "Созідатєль" за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 77/22-7/00182917 від 29.05.2013 року. Актом перевірки було встановлено встановлено ряд порушень, а саме: п. 138.2, п. 138.4 п.138.8 ст.138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за серпень та грудень 2012 року на загальну суму 25650 грн. в т.ч.: за серпень 2012 року на суму 15450 грн.; за грудень 2012 року на суму 10200 грн. в результаті встановлених правопорушень підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5387,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2012 року на суму 3245 грн.; за IV квартал 2012 року на суму 2142 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, чим завищено суму податкового кредиту за серпень та за грудень 2012 року на загальну 5130,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 3090 грн. та за грудень 2012 року в сумі 2040 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 00007702272 від 07.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6413,00 грн., з яких за основним платежем - 5130,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції - 1283,00 грн., та № 0000780227 від 07.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 6734,00 грн., з яких за основним платежем - 5387,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1347,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкової інспекції про порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). Відповідач дійшов висновку про неможливість встановити зв'язок понесених витрат позивача в частині взаємовідносин з цими контрагентами з власною господарською діяльністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Созидатель" та ПП "Оникс-СГ".

Колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для визначення позивачу вказаних грошових зобов'язань стало виявлення взаємовідносин останнього з ТОВ "Созидатель" та ПП "Оникс-СГ" за угодами, які, на переконання контролюючого органу, не створюють юридичних наслідків, ними обумовлених, а тому суми, сплачені позивачем цим контрагентам, безпідставно віднесені ним до валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначені висновки ґрунтуються, зокрема, на матеріалах зустрічних звірок деяких із названих контрагентів, що оформлені актами про неможливість проведення таких. В основну цих висновків покладено те, що контрагентами позивача не підтверджено податкових зобов'язань, обумовлених угодами з позивачем та підтверджених первинними документами, отже угоди є нікчемними.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаними контрагентами, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на встановлене вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Із обставин справи слідує, що спірні правовідносин склались в період з 01.08.2012 по 31.08.2012 роки з контрагентом ПП "Оникс-СГ" та з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року з контрагентом ТОВ "Созидатель".

Починаючи з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 цього у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, дослідженню підлягають первинні документи, що опосередковували господарські відносини позивача з його контрагентами, які податковий орган вважає фіктивними та такими, що спрямовані на безпідставне отримання податкової вигоди.

Колегією суддів установлено, що між Кіровоградським обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України з приватним підприємством "Оникс-СГ" було укладено Договір поставки № 01/19 від 19.01.2012 року та товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель" було укладено Договір купівлі-продажу № 2/26-12 від 26.12.2012 року.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано переліки товару, акт списання вогнегасних сумішей. Зазначені документи є додатками до відповідних договорів, підписані представниками сторін та скріплені печатками.

На підтвердження фактичного виконання обумовлених договорами робіт позивачем надано акти виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, подорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують транспортування товару, акти приймання-передачі основних засобів, а також податкові накладні.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану у платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки з вищезазначеними контрагентами здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями відповідно до виписки по особовому рахунку №26009000052067 Кіровоградського відділення ПАТ «УКРСОЦБАНК».

Таким чином, здійснення оплати позивачем за придбані у вказаного контрагента ТМЦ згідно з платіжними дорученнями засвідчує факт вибуття із власності позивача коштів, а отже - рух активів.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що реальність господарських операцій, що відбулись між позивачем та названим контрагентом підтверджується документально належним чином оформленими первинними документами.

Обговорюючи доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру вищеописаних господарських операцій позивача з названими контрагентами, колегія суддів зазначає, що однією із основних засад податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до податкового органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що матеріали зустрічних звірок контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, що відбулись між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. Більш того, акт про неможливість зустрічної звірки свідчить про те, що така звірка фактично не відбулася, тобто не відбувалось дослідження первинних документів.

Апеляційний суд вважає, що у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування неправдивості, недостовірності або суперечливості відомостей, що містяться у досліджених судом документах.

Так, твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій, які ґрунтуються, зокрема, на посиланнях на нікчемність укладених між позивачем та названими підприємствами угод, а також на те, що такі порушують публічні інтереси держави в забезпеченні належної сплати податків, суд не приймає, оскільки умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення злочинного умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

Крім того, слід зазначити, якщо контрагенти, зокрема, ті, які не були безпосередніми постачальниками товарів (послуг), не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року по справі № 811/1974/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2014 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров