Ухвала суду № 41904406, 09.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № 804/37/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТРА-ЛЮКС"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

по справі № 804/37/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТРА-ЛЮКС"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТРА-ЛЮКС" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесені відповідачем 15 жовтня 2012 року № 0000012270 та № 0000022270.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у задоволені даного позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТРА-ЛЮКС" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі . Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судове засідання представник відповідача не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 15 жовтня 2012 року відповідачем було винесено повідомлення-рішення № 0000012270 за порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податкове повідомлення-рішення № 0000022270 за порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Спірні податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту № 3041/22-710/33248781 від 02 жовтня 2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України з питань взаємовідносин з ПП "Сервістранс - Н-08", ПП "Універсал Н", ПП "Автопромресурс Н-09", ПП "Спецпромтехніка" за період з 01 липня 2009 року по теперішній час.

Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивний характер діяльності контрагентів позивача (ПП "Сервістранс Н-08", ПП "Універсал Н", ПП "Автопромресурс Н-09", ПП "Спецпромтехніка"), що виключає можливість реального виконання ними поставок на адресу позивача.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні та повні відомості про зміст господарської операції та її учасників.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком.

У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість валових витрат первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує визначено постачальником вартість товару при обчисленні суми податку на прибуток, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

У даному разі висновок податкової інспекції (який був підтриманий судом першої інстанції) про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку Товариства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтується на тому, що вироком суду було засуджено засновників ПП "Сервістранс Н-08", ПП "Універсал Н", ПП "Автопромресурс Н-09", ПП "Спецпромтехніка" за вчинення злочину, передбачених статтею 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України. При цьому зазначеним вироком встановлено, що названі підприємства створені без мети провадження реальної підприємницької діяльності, а з ціллю створення штучного документообігу та прикриття незаконної діяльності.

Згідно з частиною четвертою ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

А відтак, з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника Товариства згідно з вироком суду (копію якого долучено до матеріалів справи) суд першої інстанції правильно та об'єктивно оцінив встановлені цим вироком обставини як свідчення відсутності реального характеру поставок між вказаними контрагентами та позивачем.

На підставі цього суд зробив правильний висновок, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цими контрагентоми, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача. Правова оцінка обставин даної справи була здійснена судом першої інстанції з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС.

Тому позивач безпідставно послався на наявність у справі первинних документів, як на доказ реального характеру розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Крім того, колегія суддів не приймає уваги доводи позивача щодо звільнення ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію», оскільки в рішенні Самарського районного суду від 05 серпня 2011 року встановлено саме факт фіктивності господарської діяльності контрагентів позивача та є доведеною їх вина в інкримінованих діяннях , що має значення для вирішення даної справи, а тому винесене спірне податкове повідомлення - рішення є цілком обґрунтованим та правомірним.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду відсутні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції зі спору.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТРА-ЛЮКС" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі № 804/37/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 грудня 2014 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова