Постанова № 41904339, 04.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2545/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

04 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю секретаря судового засідання: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Джурбій В.М., представник на підставі довіреності

відповідача - Коваль І.І., Шатковський В.С., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Едпол» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00017022342 та 0001692342 від 13.09.2012 року та №0002032342 від 28.11.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 955 933 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

Востаннє, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2012 форми "П" № 0002032342 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 41 734,655 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2012 року форми "В4" № 0001702342.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2012 року форми "Р" № 0001692342 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 249 473 грн. за основним платежем та 37 014,25 грн. за штрафними санкціями; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийняти рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову першої інстанції та прийняти нову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692342 від 13 вересня 2012 року, в іншій частині постанову залишити без змін. В обґрунтування скарги позивач вказав, що суд першої інстанції помилково не прийняв до розподілу розмір зменшення відповідачем податкового кредиту у розмірі 1 643042 грн., що призвело до неправильного прийняття рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушення з боку Позивача вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138 ПК України та завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму 41734655 грн. внаслідок віднесення до складу витрат операційної діяльності витрат, що не пов'язані із провадженням господарської діяльності підприємства, оскільки вони не призвели до отримання доходу від цієї діяльності внаслідок перевищення суми витрат над доходами від реалізації товарів (робіт, послуг), а також про відсутність порушення п.198.3 ст.198 ПК України та завищення податкового кредиту на суму 1643042 грн. внаслідок не проведення його зменшення на суму податку з вартості основних засобів, використаних не у межах господарської діяльності підприємства, оскільки їх використання не призвело до отримання доходу внаслідок перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди основних засобів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі товариства, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги податкового органу.

Представники відповідача підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі податкового органу та просили її задовольнити, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а підлягає задоволенню апеляційна скарга відповідача, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 1902/221/33168743 від 27.08.2012 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" порушило вимоги:

- п. п. 14.1.27, п. п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п. п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п. 3, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 47 528 417 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1 317 194 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за березень 2012 року в розмірі 193 854 грн.

На підставі акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення - рішення форми "П" №0002032342 від 28.11.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47 528 417 грн. За вирахуванням частини податкового зобов'язання, яке було визнане позивачем шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог, вказана сума складається з 41 734 655 грн. нарахованих у зв'язку з перевищенням витрат позивача над доходами, та 4 221 343 грн. за господарською операцією з придбання будівельних робіт у ПАТ "Модуль";

- податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0001702342 від 13.09.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 193 834 грн., що пов'язано із перевищенням витрат позивача над доходами;

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001692342 від 13.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 621 138 грн. 50 коп. (з яких 1 317 194 грн. основний платіж, 303 944 грн. 50 коп. - штрафні санкції). При цьому, основний платіж включає в себе: 1 067 721 грн. - за господарською операцією з придбання будівельних робіт у ПАТ "Модуль" та 249 473 грн. - у зв'язку з перевищенням витрат позивача над доходами. Штрафні санкції у свою чергу складаються з 266 930 грн. 25 коп. - за господарською операцією з придбання будівельних робіт у ПАТ "Модуль" та 37 014 грн. 25 коп. - у зв'язку з перевищенням витрат позивача над доходами.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що амортизаційні витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача, зважаючи на що податкові повідомлення-рішення в частині визначення зобов'язань, на які вплинуло перевищення витрат над доходами, підлягають скасуванню. Відмовляючи в частині позовних вимог суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано належних та достатніх доказів та первинних документів, які підтверджують проведення будівельних робіт генпідрядником ПАТ "Модуль" на користь товариства. Тому суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача в частині підтвердження первинними документами господарської операції з придбання будівельних робіт (послуг) у ПАТ "Модуль".

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «П» від 28.11.2012р. №0002032342, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 47528427 грн., судова колегія зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, які взяті за основу тверджень суду першої інстанції, товариство посилається на первинні облікові документи у будівництві, а саме форми №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009р. № 554.

Проте вказані документи суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки в останніх відсутні назва робіт та витрат, їх кількість, затрати праці працівників. У графі «назва робіт та витрат» зазначено лише: TOB «Сіріус-Сервіс КІА» - послуги.

Таким чином, відсутність в актах назви виконаних робіт не дає змоги визначити зміст господарської операції, що здійснювалась, а саме: які роботи фактично виконувались та з використанням яких матеріалів, їх обсяг та його відповідність вартості робіт, їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства та чи підпадають вони під визначення капремонту покрівлі, що в свою чергу не дає підстави вважати вказані документи належним доказом в розуміння ст.71 КАС України.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстрованим у Мінюсті України 11.03.2009р. за №226/16242, затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Ці Ліцензійні умови встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Ліцензійні умови є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (далі - суб'єкти господарської діяльності), які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Як свідчать матеріали справи та встановлено безпосередньо під час апеляційного розгляду, при проведенні перевірки встановлено відсутність у TOB «Сіріус-Сервіс КІА» організаційних, кваліфікаційних та технологічних умов для здійснення господарської діяльності у будівництві через відсутність на підприємстві трудових ресурсів (інженерно-технічних працівників і робітників необхідних професій та кваліфікацій) та основних фондів (засобів виробництва, техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів відповідно до технологічних вимог виконання робіт).

Згідно бази даних ДПА України, за даними Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року, поданої TOB «Сіріус-Сервіс КІА» до ДПІ у Печерському районі м.Києва, витрати на оплату праці склали 0 грн., основні фонди та запаси відсутні, що свідчить про неможливість виконання підприємством робіт, зазначених в наданих для перевірки актах виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в.

В ході перевірки та розгляду скарги використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Сіріус-Сервіс КІА», щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за періоди січень, лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року від 15.05.12 № 1292 /23-7/37448972.

Перевіркою встановлено, що TOB «Сіріус-Сервіс КІА» рахується на податковому обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва з 06.12.10. Юридична адреса: м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8. Основний вид діяльності за КВЕД - 45.21.1 будівництво будівель. Директор, головний бухгалтер та засновник одна особа - ОСОБА_5. Податковий стан платника - визнано банкрутом.

Згідно службової записки ВПМ Кам'янець-Подільської ОДПІ від 07.08.12 №192/07-002/14 TOB «Сіріус-Сервіс КІА» зареєстроване у м. Києва за адресою масової реєстрації. Громадянин ОСОБА_5, що одночасно є директором, головним бухгалтером та засновником підприємства прописаний за адресою: Волинська обл., Маневицький район, с.Лісове. Відповідно до пояснення громадянина ОСОБА_7, який є чоловіком рідної сестри ОСОБА_5. встановлено, що ОСОБА_5 більше 7 років постійного місця проживання не має, за своїми діловими якостями бути директором СПД не може, оскільки веде аморальний спосіб життя, часто втрачав документи громадянина України

Згідно службової записки від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.05.12 №3234/07-06/90 спеціалістом Науково-дослідного експертно-кримінального центру при управлінні МВС України зроблено висновок (від 23.03.20, №228), що підпис від імені директора TOB «Сіріус-Сервіс КІА» ОСОБА_5 в податковій звітності за перевіряємий період виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

За висновками ДПІ у Печерському районі м.Києва зустрічною звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій TOB «Сіріус-Сервіс КІА» за січень, лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України.

Отже аналізуючи наведені обставини, на думку судової колегії, позивачем не наведено та матеріали адміністративної справи не містять переконливих фактів, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій товариством, зокрема наявність технічних і технологічних можливостей, тощо.

Слід зауважити, що вказана позиція кореспондується з висновками Вищого адміністративного суду України висловленими у вказаній справі, наведеними в ухвалі від 02.06.2014 року.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що TOB ПзІІ «Едпол» не надано доказів доцільності залучення до виконання ремонтних робіт ВАТ «Модуль», що має бригаду будівельників, субпідрядника - TOB «Сіріус-Сервіс КІА», який знаходиться у іншому регіоні країни, та в якого відсутні виробничі та трудові ресурси для здіснення будь-якого виду господарської діяльності.

Зокрема, TOB ПзІІ «Едпол» не підтверджено, що саме генпідрядником - ВАТ «Модуль», із залученням субпідрядника - TOB «Сіріус-Сервіс КІА», виконані роботи з капремонту покрівлі головного корпусу та виробничих приміщень в листопаді 2011 в сумі на суму 6406328 грн., в т.ч. ПДВ - 1067721 грн.

В даному випадку, перевіркою фактично встановлено лише документування операцій за даними бухгалтерського та податкового обліку з метою отримання від субпідрядника через генпідрядника первинних документів та як наслідок, несплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Враховуючи вищенаведене, TOB ПзІІ «Едпол» не підтверджено факт здійснення господарських операцій з виконання генпідрядником ВАТ «Модуль» робіт з капремонту покрівлі головного корпусу, капремонту покрівлі цеху фарбування рулонного металу, капремонту покрівлі будівлі складу розчинів для TOB ПзІІ «Едпол» в листопаді 2011 року із залученням субпідрядника TOB «Сіріус-Сервіс КІА», що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В свою чергу, підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, витрати операційної діяльності та інші витрати у розумінні Податкового кодексу України визнаються такими та враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування тільки у випадку, якщо вони здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, тобто діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та спрямована на отримання доходу.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, з наведених вище підстав.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, судова колегія зауважує, що в порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України TOB ПзІІ «Едпол» до складу витрат операційної діяльності та інших витрат включено витрати, не пов'язані із провадженням господарської діяльності підприємства, оскільки не призвели до отримання доходу від цієї діяльності внаслідок перевищення суми витрат над доходами від реалізації товарів (робіт, послуг), що також залишилось поза увагою суду першої інстанції.

В частині висновків суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 13.09.2012р. №0001692342, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1621138,50 грн., та податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 13.09.2012р. №0001702342, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 193854 грн., суд апеляційної інстанції зазначає нищевикладене.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вказана норма діяла і до 01.01.2011 року згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, предметом діяльності TOB ПзІІ «Едпол» є здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання. За період з 01.04.2012р. по 31.03.2012р. розмір орендної плати складав 300000 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 50000 грн.

Матеріали адміністративної справи свідчать, що при придбанні (будівництві, спорудженні) основних засобів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, TOB ПзІІ «Едпол» формувався податковий кредит з вартості основних засобів: до 01.01.2011р. - згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; після 01.01.2011р. - згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Витрати на придбання (виготовлення) основних засобів відображаються в бухгалтерському та податковому обліку у вигляді амортизації - систематичного розподілу вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Разом з тим, як з'ясовано під час апеляційного розгляду та підтверджено матеріалами справи, за період з 01.04.2012р. по 31.03.2012р. сума амортизаційних відрахувань позивача значно перевищує суму доходів від надання послуг оренди основних засобів.

Зокрема, за даними перевірки сума амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2012р. по 31.03.2012р. складає 11215221 грн., сума доходів від надання послуг оренди основних засобів за період з 01.04.2012р. по 31.03.2012р. складає 3000000 грн. Перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди основних засобів за період з 01.04.2012р. по 31.03.2012р. складає 8215221 грн.

У розрізі наведених обставин справи, судом першої інстанції не враховано того факту, що оскільки всі основні засоби використовувались TOB ПзІІ «Едпол» виключно для надання послуг оренди, дохід від яких менший суми амортизаційних відрахувань, тому основні засоби в частині перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди використовувались не у межах господарської діяльності платника податку, тому що не призвели до отримання доходу від цієї діяльності.

Отже, здійснення операцій здавання в оренду майна, від яких не отримують доходи, тобто без отримання економічного ефекту, свідчить про відсутність розумної економічної причини таких операцій та отримання податкової вигоди у вигляді заниження бази оподаткування по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, встановлені судом обставини та досліджені докази дають підстави для висновку про відсутність у позивача первинних документів та доказів, які б підтверджували фактичне отримання послуг за укладеними з ПАТ «Модуль» та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» договорами, з метою використання їх у власній господарській діяльності, отримання майнової вигоди тощо.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.