Ухвала суду № 41904321, 10.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2612/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаль М.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Березанський завод залізобетонних виробів» до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області по визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Березанський завод залізобетонних виробів» (надалі - ПрАТ «Березанський завод залізобетонних виробів») звернулося до суду з позовом до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014 № 0000192201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 160996, 64 грн. та № 0000222201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 161443,79 грн., які прийняті за наслідками документальної планової виїзної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «УБК Будпромінвест» і ТОВ «ТК «Морспан» не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, та спростовуються первинними документами, які подані позивачем.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що поставка товарів ТОВ «ТК «Морспан» та надання послуг ТОВ «УБК Будпромінвест» підтверджується документально, зокрема, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується договором поставки, податковими накладними, видатковими накладними, оригіналами товарно-транспортних накладних, актом здачі - приймання робіт, актами взаємозаліку вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що згідну акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 17.09.2012р., складений Ірпінською ОДПІ, ТОВ «УБК Будпромінвест» не знаходиться за місцезнаходженням, у даного підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що дає підстави вважати, що вказане підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, отже свідчить, що правочини позивача та даного контрагента є фіктивними. Крім того, зазначено, що в ході перевірки не встановлено факт отримання товару від ТОВ ТК «Морспан» у зв'язку з ненаданням договорів про господарську діяльність, документів, що засвідчують транспортування товару, та інших первинних документів.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому, за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Переяслав - Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Березанський завод залізобетонних виробів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за наслідками якої складено акт від 05.11.2013 р.№ 1452/22-01/01033473.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено положення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту другого статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено витрати на загальну суму 617553 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 131684 грн., пунктів 201.1 (г), 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124833,54 грн.

В акті перевірки зазначено, що фінансово - господарські взаємовідносини між ПрАТ «Березанський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «УБК «Будпромінвест», ТОВ «ТК «Морспан» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру; податкові накладні, видані ТОВ ВТП «Промбутсервіс», складені з порушенням вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України; собівартість виготовленої ПрАТ «Березанський завод залізобетонних виробів» продукції (цементу, піску, щебеню, селікату марганцю) є завищеною за рахунок надлишково списаних матеріалів для виготовлення такої продукції.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.01.2014 № 0000192201, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 160996, 64 грн. (основне зобов'язання - 131684 грн., штрафні санкції - 29312,64 грн.) та податкове повідомлення рішення від 09.01.2014 № 0000222201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 161443,79 грн. (основне зобов'язання - 124833,54 грн., штрафні санкції - 36610,25 грн.).

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Березанський завод залізобетонних виробів» у травні 2012 року уклало з ТОВ «УБК Будпромінвест» усний договір з надання послуг, згідно умов якого виконавець (контрагент) брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з технічного обслуговування тепловозу ТГМ23В.

На підтвердження здійснення господарської операції позивач надав документи: податкову накладну № 5 від 15.08.2012, акт здачі - приймання робіт від 25.05.2012 № 7, банківську виписку від 25.05.2012 № 371 щодо оплати за вказаним договором у розмірі 18400,00 грн., у тому числі суму ПДВ у розмірі 3066,67 грн., довідку ПрАТ «Березанський завод залізобетонних виробів» від 18.07.2014, про те, що тепловоз ТГМ23В, заводський номер 114, 1984 року випуску, перебуває на балансі підприємства.

Крім того, встановлено, що 01.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «МОРСПАН» був укладений договір поставки № 17 про відвантаження контрагентом позивачу товар - пісок річковий.

На підтвердження здійснення господарської операції позивач надав документи: податкові накладні від 15.08.2012 № 3, від 16.08.2012 № 5, від 17.08.2012 № 6, від 28.09.2012 № 10, від 25.10.2012 № 4, від 26.10.2012 № 6, від 30.11.2012 № 30 на загальну суму 476 763,60 грн., видаткові накладні від 15.08.2012 № 2, від 16.08.2012 № 7, від 17.08.2012 № 8, від 28.09.2012 № 16, від 25.10.2012 № 25, від 26.10.2012 № 26, від 30.11.2012 № 30, паспорт на пісок річковий від 01.08.2012 № 189, сертифікат відповідності піску річкового, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2012 № 11, акти взаємозаліку від 31.08.2012, 31.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012 на загальну суму 476703,40 грн. Оплата вартості отриманого товару за вказаним договором не здійснювалась, оскільки розрахунок із контрагентом відбувався шляхом бартерної поставки товару (залізобетонних виробів, товарного бетону, щебеню, надання автопослуг) на підставі договору купівлі - продажу № 51 та взаємозаліку вартості отриманої продукції за вказаними договорами. Транспортування здійснювалося вантажним автотранспортом, що підтверджено оригіналами товарно-транспортних накладних.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції. Апелянтом вказане не спростовано.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновки актів перевірок інших податкових органів, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014р. № 0000222201 в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 42306,28 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ ВТП «Промбутсервіс», колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зокрема податкові накладні, що були складені у період який перевірявся відповідачем, зазначає, що номери зазначених податкових накладних повністю збігаються з номерами податкових накладних, які відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Апелянтом вказаний висновок суду першої інстанції не спростовано.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що необґрунтованим є висновок відповідача, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту сими ПДВ у розмірі 42306,28грн. на підставі податкових накладних виданих ТОВ ВТП «Промбутсервіс», які нібито заповнені з порушенням вимог п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, а саме, що номери податкових накладних не відповідають порядковим номерам у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Решта доводів апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Березанський завод залізобетонних виробів» до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області по визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.