Ухвала суду № 41904028, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/22625/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від

22.11.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а-7800/11/0170/15

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

до Селянського (фермерського) господарства «Агріс»

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (надалі - позивач, Красноперекопська ОДПІ АР Крим) до Селянського (фермерського) господарства «Агріс» (надалі - відповідач, СФГ «Агріс») про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення спірних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.10.2009 Красноперекопською ОДПІ АР Крим проведено перевірку відповідача, за результатом якої складено акт № 1373/15-03/22279190 від 26.10.2009, яким встановлено порушення пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 30 Водного кодексу України. На підставі акта було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003161503/0 від 10.11.2009 на суму 48 534,75 грн., яке було оскаржене відповідачем в судовому порядку. Однак 07.07.2010 по справі № 2а-1977/10/10/0170 позовні вимоги СФГ «Агріс» до Красноперекопської ОДПІ АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003161503/0 від 10.11.2009 залишено без розгляду.

22.12.2009 Красноперекопською ОДПІ АР Крим було проведено планову виїзну перевірку відповідача за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт № 1642/23-0/22279190 від 22.12.2009, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000862301/0 від 30.12.2009 на суму 9 507,77 грн.

26.02.2009 Красноперекопською ОДПІ АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої складено акт № 140/15-03/22279190 від 26.02.2010, яким встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 305 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення природного навколишнього середовища та стягнення цього збору», п. 7.3 ст. 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.1999 № 162/379. На підставі вказаного акта було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000501503/0 від 12.03.2010 на суму 500 грн.

15.10.2010 позивачем проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої було складено акт № 1315/15-03/22279190 від 15.10.2010, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002171503/0 від 22.10.2010 на суму 796,99 грн.

10.12.2010 Красноперекопською ОДПІ АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої було складено акт № 1660/15-03/22279190 від 10.12.2010. На підставі вказаного акта було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000315503/0 від 17.12.2010 на суму 796,99 грн.

15.03.2011 позивачем проведено камеральну перевірку відповідача, за результатами якої складено акт № 218/15-03/22279190 від 15.03.2011 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000431500/0 від 28.03.2011 на суму 160 грн.

18.04.2011 Красноперекопською ОДПІ АР Крим проведено камеральну перевірку відповідача, за результатами якої було складено акт № 442/15-03/22279190 від 18.04.2011. На підставі вказаного акта були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000881503, № 0000891503 від 27.04.2011 на суму 2 199,56 грн. та 1 609,55 грн. відповідно.

Також, відповідачем подавались за місцем обліку податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища: № 18427 від 04.11.2009 на суму 2 646,15 грн.; № 12064 від 09.08.2010 на суму 1 534,41 грн.; № 6863 від 11.05.2010 на суму 364,71 грн.; № 23654 від 03.09.2010 на суму 2 431,49 грн.; № 17536 від 09.11.2010 на суму 1 262,80 грн.; № 21330 від 27.01.2011 на суму 613,01 грн.

З метою погашення податкового боргу Красноперекопською ОДПІ АР Крим скеровувались на адресу відповідача податкові вимоги № 1/275 від 09.12.2009 на суму 48 517,29 грн. та № 2/57 від 23.02.2010 на суму 7 155,75 грн., майно відповідача було передано в податкову заставу.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини стосовно наслідків несплати податкового боргу виникли під час дії Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно п. 1.3 ст. 1 вказаного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Пунктом 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким встановлено права органів податкової служби щодо стягнення сум податкового боргу та врегульовано порядок такого стягнення, тому до спірних правовідносин в частині визначення наявності підстав для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України.

Підпунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 88.1 та п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України, метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Водночас, згідно пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Кодексу органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що звернення до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Позивач не надав суду доказів прийняття ним заходів для стягнення коштів з платника податків та наявності інформації про недостатність таких коштів для погашення всієї суми податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не дотримався процедури, передбаченої нормами Податкового кодексу України щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів податкового боргу, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Наведене доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 у справі № 2а-7800/11/0170/15 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна