Ухвала суду № 41903947, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/44668/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012

у справі № 2а-14821/11/0170/25

за позовом Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» (надалі - позивач, ДП «Сімферопольський виноробний завод») до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (надалі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011682301 від 15.11.2011.

Задовольняючи позов, суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 і відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення спірних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 15.09.2011 по 05.10.2011 ДПІ в м. Сімферополі було проведено планову виїзну перевірку ДП «Сімферопольський виноробний завод» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт № 15722\23-2\05414658 від 02.11.2011.

Висновками цього акта було встановлено порушення ДП «Сімферопольський виноробний завод» пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що спричинило заниження податку на прибуток у загальній сумі 1 652 750 грн. за 4 квартал 2009 року.

На підставі акта перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0011682301 від 15.11.2011, яким ДП «Сімферопольський виноробний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2 065 938 грн., з яких: за основним платежем - 1 652 750 грн., за штрафними санкціями - 413 188 грн.

Зазначеною перевіркою було встановлено, що в четвертому кварталі 2009 року ДП «Сімферопольський виноробний завод» уклало три договори на поставку горіха волоського з ТОВ «СМД Експорт», на підставі яких постачальником було виписано податкові накладні, акти приймання товару на загальну суму у розмірі 6 611 000 грн. Витрати були включені позивачем до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Проте, дані операції вже були предметом перевірки податкової інспекції з питань нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість за період з 01.11.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт № 64\40-1\05414657 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 № 0000414001/0 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 1 763 340 грн.

Податковий орган дійшов висновку про укладення позивачем правочинів, які суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічних порядок, а отже, згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемними, з огляду на те, що у контрагента в ланцюгу постачання - СФГ «Верес» відсутні основні фонди, кількість працюючих складала 1 особу, відсутні виробничі потужності для виробництва та переробки сировини, а контрагент ФГ «Південний хлібороб - 2008» відсутній за місцезнаходженням та не звітує про результати господарської діяльності.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2009 між позивачем та ТОВ «СМД Експорт» (продавець) було укладено договір №1 на поставку товару (горіх волоський очищений, українського походження, врожаю 2009 р.) в кількості 80 тон, за ціною 27 800,00 грн. за тону без ПДВ.

Відповідно до накладної № 1 від 27.11.2009 ТОВ «СМД Експорт» відвантажило товар, у зв'язку з чим 27.11.2009 було підписано акт прийому-передачі по кількості та якості та продавцем виписано податкову накладну № 1 від 27.11.2009 на загальну суму 2 668 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 444 800,00 грн.

28.12.2009 між ТОВ «СМД Експорт» (продавець) та ДП «Сімферопольський виноробний завод» (покупець) було укладено договір № 2 на поставку товару (горіх волоський очищений, українського походження, врожаю 2009 р.) в кількості 80 тон, за ціною 28 500,00 грн. за тону без ПДВ.

Відповідно до накладної № 1 від 28.12.2009 ТОВ «СМД Експорт» відвантажило товар, у зв'язку з чим 28.12.2009 підписано акт прийому-передачі по кількості та якості та продавцем виписано податкову накладну № 1 від 28.12.2009 на загальну суму 2 740 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 456 800,00 грн.

28.12.2009 між ТОВ «СМД Експорт» (продавець) та ДП «Сімферопольський виноробний завод» (покупець) укладено договір № 3 на поставку товару (горіх волоський очищений, українського походження, врожаю 2009 р.) в кількості 102 тони, за ціною 28 550,00 грн. за тону без ПДВ.

Відповідно до накладної № 2 від 28.12.2009 продавець відвантажив 102 тони горіху волоського, у зв'язку з чим 28.12.2009 підписано акт прийому-передачі по кількості та якості та виписано податкову накладну № 2 від 28.12.2009 на загальну суму 2 523 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 420 600,00 грн.

28.01.2010 між продавцем та покупцем укладено додаткову угоду №1 до договору № 3 від 28.12.2009, згідно якої сторони додатково визначили вантажоотримувачів - ТОВ «Тіртрансекспорт-СА» в кількості 62 тони (умови поставки: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Суворово, 54) і ТОВ «Дарто» в кількості 40 тон (умови поставки: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 1-а).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2011, що набрала законної сили, податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 № 0000414001/0 про донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість, яке було винесено на підставі акта перевірки № 64\40-1\05414657 від 23.02.2010, визнано протиправним та скасовано. Зазначеним рішенням було встановлено, що товар за договорами від 27.11.2009, 28.12.2009 на придбання горіху волоського від ТОВ «СМД Експорт» був позивачем фактично придбаний та в подальшому реалізований за договором комісії з ТОВ «Тіртрансекспорт-СА» та ТОВ «Дарто» фірмі Traiding LTD (Кіпр). Також було підтверджено фактичне вивезення цього товару за межі митної території України, а отже висновки податкового органу щодо нікчемності цих угод та відсутності реального проведення господарських операцій є безпідставними.

Тобто, даним судовим рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке було прийнято на підставі перевірки тих самих правочинів з тими ж самими контрагентами позивача за той самий період, що зазначені в акті перевірки № 15722\23-2\05414658 від 02.11.2011, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення № 0011682301 від 15.11.2011.

Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу положень ст. 255 даного Кодексу, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовано на ухилення від сплати податків за результатами виконання зазначених договорів.

Отже, з огляду на доведеність обставин в рішенні суду по іншій справі, що вступило в законну силу, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ДП «Сімферопольський виноробний завод» правильно сформувало валові витрати 4 кварталу 2009 року за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 у справі № 2а-14821/11/0170/25 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. ЛосєвСудді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна