Ухвала суду № 41903852, 09.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р.Справа № 820/16758/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Василенко Н.М.

представника відповідача Мосійчук Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 820/16758/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДБУДУКРАЇНА"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 р. позов ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.04.2014 р. №0001522203, №0001532203.

ДПІ у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 р. та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування обставин, неправильну оцінку доказів, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" (далі позивач) проти скарги заперечував, просив оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м.Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС", за листопад 2013 року та подальшому ланцюгу постачання, за результатами якої складено акт перевірки №812/20-31-22-03-07/34629718 від 03.04.2014 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року в загальній сумі 248 657, 00 грн.

ст. 185, ст.187 ПК України, в результаті чого платником завищено податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації послуг на залальну суму 42 892, грн.

ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України в результаті чого платником завищено податок на додану вартість до сплати в бюджет по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року на суму 205 765,00 грн.

ст. 134, ст.135 ПК України в результаті чого завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у листопаді 2013 року на суму 214 460,00 грн.

п.138.2, 138.4, ст.138 ПК України завищено валові витрати та, як наслідок, занижено податок на прибуток до сплати в бюджет по податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 195 476,00 грн. (т.2, а.с. 69-70).

17.04.2014 р. відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

№0001522203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 308 648,50 грн. (205 765,00 грн. - основний платіж, 102 882,50 грн. штраф);

№0001532203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 244 345,00 грн. (195 476,00 грн. - основна сума, 48 869,00 грн. - штраф).

Підставою збільшення позивачу податкових зобов'язань і призначення штрафів слугували висновки податкового органу про формування позивачем податкового кредиту, валових витрат та доходів по господарським операціям, які не мали реального характеру, та не були пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, валових витрат, доходів, вірно визначено суми податку на прибуток та на додану вартість, а тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, спірними рішеннями є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом діяльності в сфері будівництва, має Ліцензію №260264 серії АЕ, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 20.02.2013 р., на право проводити господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури. Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових та нежитлових будівель.

12.08.2013 р. між Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці (замовник) та ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" (підрядник), укладено договір №12/08-1, за умовами якого позивач зобов'язався виконати будівельно - монтажні роботи з Реконструкції багажного складу під музей історії залізничної техніки Південної залізниці на станції Харків-Пасажирський. За умовами цього договору підрядник самостійно організовує всю роботу по виконанню цього договору, визначає безпосередніх виконавців та розподіляє обов'язки між ними (т.1, а.с. 31).

На виконання зазначеного договору 22.11.2013 р. між ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" (замовник) та ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" (підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт №22/11-2, за умовами якого підрядник виконав роботи з реконструкції вантажного складу під музей історії і залізничної техніки Південної залізниці станції Харків-Пасажирський (т.2, а.с. 91).

На підтвердження реального виконання договору позивачем як до перевірки, так і до суду надано договори, кошторис, акти надання послуг, довідки про вартість будівельних робіт форми КБ-3, акти приймання робіт форми КБ-2в, відомості ресурсів, проектно-кошторисну документацію, копію робочого проекту реконструкці. (т.1, а.с. 38-40, 43-123, 158-169, т.2, а.с. 95-115).

Вартість робіт позивачем оплачено в безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с. 169-179).

ТОВ «ТРЕЙД-ИМЕКС» виписано позивачу податкові накладні, які ним враховано при визначенні податкових зобов'язань, валових доходів та витрат, податкового кредиту за листопад 2013 р. (т.2, а.с. 139-168).

На момент укладення угоди та проведення робіт позивач та його контрагент були суб'єктами підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість. Основним видом діяльності ТОВ «ТРЕЙД-ИМЕКС» є будівництво інших споруд, інші будівельно-монтажні роботи, згідно довідки ЄДРПОУ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що отримані позивачем роботи від ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме, для виконання зобов'язань перед Південною залізницею.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу, що передбачено

Згідно до п. 138.4. ст.. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 135.4.1. пункту 135.4. ст. 135 ПК України зазначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 137.1. ст. 137 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

Досліджуючи відповідність наведеним критеріям сформованих позивачем податкового кредиту та витрат по операціям з ТОВ «Трейд-Имекс» , суд встановив, що виконання умов зазначеного договору підтверджують податкові накладні, довідки та акти встановлених форм КБ-2в, та КБ-3, проектно-кошторисна документація, докази оплати робіт. Зазначені документи надано до перевірки відповідача та суду, акт податкової перевірки не містить зауважень до наданих позивачем документів.

Колегія суддів погоджується, що зазначені документи складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 201 Податкового кодексу України, спеціальних вимог нормативних актів щодо ведення бухгалтерського обліку в будівельній сфері, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, а тому, підтверджують правомірність декларування позивачем податкових зобов'язань, валових доходів та витрат, що виникли у зв'язку з цією операцією.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції, як докази безтоварності господарської операції, акту Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.03.2014 року №161/20-36-22-02-07/38159817 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків", в якому зазначено про відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій контрагентом позивача, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Зазначений акт не є неналежним доказом безтоварності господарської операції та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, крім того не містить дослідження господарської операції з позивачем.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Сумлінний платник податків та зборів не несе відповідальності за порушення правил звітування по публічним коштам, сплати податкових зобов'язань з боку його контрагентів. Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постановах №10/21 від 02.03.2010 р., №09/05 від 13.01.2009 р., №08/28 від 12.02.2008 р.

Акт про неможливість зустрічної звірки фіксує факт перешкод для здійснення податкового контролю, однак не податкову інформацію про господарські операції контрагента позивача, тому не є належним доказом.

Відповідачем не надано доказів, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача не знаходився за юридичною адресою, і про це існував відповідний запис в Єдиному державному реєстрі.

Не можна визнати свідченням безтоварності господарської операції і відсутність можливості співставити дані податкового обліку платників податків - учасників такої операції. Адже положення податкового законодавства не пов'язують право платника на формування витрат та податкового кредиту з наявністю у постачальника необхідної первинної документації, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником необхідних сум податків до бюджету. Подальші дії контрагента щодо відображення операцій у податковому обліку не можуть бути проконтрольовані платником, а тому не можуть ставитися останньому у вину та слугувати підставою для застосування до нього негативних наслідків у сфері оподаткування.

Також слід зазначити, що відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню без його письмової згоди податковим органом відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17; наведене унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти ним відображення здійснених господарських операцій.

Правопорушення контрагента у сфері оподаткування є підставою для відповідальності платника лише у разі доведення податковим органом існування змови цих учасників господарської операції, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування.

Однак у даному разі доказів існування відповідної змови між платником та спірними контрагентами податковим органом не подано.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності робіт у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у позивача та його контрагента, з огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкової перевірки відповідача.

Твердження акту перевірки на те, що контрагент позивача здійснював транзитне формування обсягів постачання по ланцюгу, фактично не виконуючи зобов'язання, колегія суддів вважає не доведеним.

Зокрема, відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угоди позивача недійсною, удаваною, фіктивною, не надано вироків про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи контрагента за неправомірні дії, вчинені ними при укладенні (виконанні) угоди, з якими ст. 228 ЦК України пов'язує нікчемність правочину.

Крім того, якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі податків, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

Між тим, у разі, якщо платник виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкових показників (зокрема по податковому кредиту), а позивачем це підтверджено належними доказами, висування будь-яких інших умов для здійснення оподаткування умовах, ніж ті, що прямо передбачені законом, є неправомірним. Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень податкового законодавства, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте податковий орган , як суб'єкт владних повноважень, такого обов'язку не виконав. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 820/16758/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2014 р.