Ухвала суду № 41903762, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/2541/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 рокуу справі№ 2а-6487/10/0470за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецмашмаркет»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року у справі № 2а-6487/10/0470, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі від 12.05.2010 року № 0000042303/0, № 0000052303/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 4.1, 4.3 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, справа розглядується в порядку письмового провадження відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки ТОВ «Спецмашмаркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року складено акт перевірки № 5363/230/32975314. В ході перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, виникло спірне питання, а саме: питання визначення ціни реалізації товарів, які імпортуються, на митну територію України платниками податків. У зв'язку з цим, виникла необхідність розглянути дане питання на засіданні робочої комісії по розгляду спірних питань. При розгляді вищевказаного питання на засіданні робочої комісії з розгляду спірних питань 17.12.2009 року остаточне рішення не було прийнято. 18.12.2009 року відповідачем до ДПА у Дніпропетровській області був направлений лист з проханням надати правову допомогу у вирішенні даного питання.

19.03.2010 року до Центральної МДПІ надійшов лист від ДПА у Дніпропетровській та для використання в роботі лист ДПА України від 05.03.2010 року № 4650/7/16-1117 «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ по операціях з поставки імпортних товарів за ціною вище контрактної, але не нижче митної». Таким чином, з урахуванням отриманих відповідей зроблено остаточний висновок щодо питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та формування від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно з поданою ТОВ «Спецмашмаркет» до Центральної МДПІ податковою звітністю з податку на додану вартість.

07.04.2010 року Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Спецмашмаркет» щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 1018/235/32975314 від 07.04.2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.05.2010 року № 0000052303/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5 202 360,00 грн. за період червень, липень, вересень, жовтень 2010 року; № 0000042303/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» 457 240,50 грн., з яких 304 829,00 грн. основного платежу та 152 414,50 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що доводи відповідача стосовно того, що митну вартість імпортованого товару слід вважати його звичайною ціною під час реалізації імпортованих товарів на території України, не ґрунтуються на приписах законодавства, що виключає законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі податковий орган стверджує, що в порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач занизив валові доходи та податок на прибуток, оскільки придбані за межами України та імпортовані товари позивач реалізовував на території України за ціною, нижчою від митної вартості, вказаної у вантажних митних деклараціях і при визначенні валових доходів позивач не застосовував звичайні ціни.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення пп. 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно із п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з положеннями цього ж пункту справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання (пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Митний кодекс України та Закон України «Про податок на додану вартість» не регулює питання ціноутворення при здійсненні господарської діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Виходячи з порядку визначення вартості, вказаного у ст. ст. 259, 267 Митного кодексу України та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» митна вартість визначається на основі ціни на товари, за яку їх було придбано за межами митної території України. Однак, придбання товарів на території України і поза її межами не може вважатися співставними умовами для визначення звичайної ціни.

Митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Всі товари за договорами поставок, посилання на які містяться в актах перевірок, у зв'язку з реалізацією (поставками) яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст.43 Митного кодексу України закінчився до продажу даних товарів.

Посилання відповідача на п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки дані норми регулюють оподаткування операцій виключно з імпорту товарів на митну територію України та не стосуються правил оподаткування господарських операцій, що здійснюються резидентами на території України.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 пп. 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було повністю сплачено всі суми податку на додану вартість із визначеної митницею митної вартості товарів, що імпортувалися позивачем. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті ПДВ при здійсненні імпортування товарів підтверджено відповідними вантажними митними деклараціями та зазначено відповідачем в актах перевірки.

Враховуючи, що позивач в повному обсязі сплатив суми ПДВ із митної вартості імпортованих товарів при перетині кордону України, то, відповідно, він має право отримати бюджетне відшкодування даного податку як різницю між сформованим ним із вказаних вище підстав податковим кредитом та податковим зобов'язанням, що виникло у зв'язку із продажем цього ж товару, колегія суддів погоджується з висновком судів про необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.7 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. пп. 7.5.1, 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до помилкового тлумачення положень Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року у справі № 2а-6487/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак