Ухвала суду № 41903704, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13467/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014 у справі за адміністративним позовом Міністерства освіти і науки України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство освіти і науки України звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: скасувати постанову (виконавче провадження №30943140) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука Володимира Васильовича від 21.08.2014 №30943140 про накладення штрафу в розмірі 1 360,00 грн. на Міністерство освіти і науки України за невиконання рішення суду (виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2011 №2а-17454/09/2670) щодо розробки бюджетного запиту з пропозицією та відповідним обґрунтуванням щодо виділення бюджетних коштів у сумі 2 383 504, 51грн. для компенсації витрат Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», пов'язаних з наданням студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів пільгового проїзду залізничним транспортом в листопаді - 2003 року для подання Міністерству фінансів України та подальшого включення до проекту Державного бюджету України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 26.01.2012 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2011 №2а-17454/09/2670 про зобов'язання Міністерства освіти і науки України щодо розробки бюджетного запиту з пропозицією та відповідним обґрунтуванням щодо виділення бюджетних коштів у сумі 2 383 504, 51грн. для компенсації витрат Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», пов'язаних з наданням студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів пільгового проїзду залізничним транспортом в листопаді - 2003 року для подання Міністерству фінансів України та подальшого включення до проекту Державного бюджету України. Вказаною постановою боржнику надано 7-миденний термін для самостійного виконання рішення суду.

У зв'язку з невиконанням рішення суду відповідачем винесено вимогу про виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2011№2а-17454/09/2670.

26.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Міністерство освіти і науки України у розмірі 680грн., за невиконання рішення суду.

28.03.2014 відповідачем винесено повторну вимогу про виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2011 №2а-17454/09/2670.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21.08.2014 за повторне невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 1 360 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконано, поважних причин, які б вказували на неможливість виконання рішення не зазначено, то державний виконавець правомірно виніс постанову про накладення штрафу.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Міністерство освіти і науки України не є боржником у виконавчому провадженні №30943140, а отже у позивача відсутні правові підстави для виконання виконавчого листа, у зв'язку з чим, виконавчим органом безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства, застосовано до позивача штрафні санкції.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно п.п.1, 13, 20 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами. Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом (ст.5 Закону).

У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ст.89 Закону).

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист стосується Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 00027677), що здійснювало свою діяльність на підставі Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого указом Президента України від 07.06.2000 №773, яке як юридична особа - припинено з огляду на наступне.

Указом Президента України від 09.12.2010 №1085 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» створено Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну службу молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Указом Президента України від 28.02.2013 №96/2013 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство освіти і науки України та Міністерство молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Державну службу молоді та спорту України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався із заявами від 21.01.2014 №9/3-7-2 та від 05.06.2014 №9/2-11-33 до відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2011 №2а-17454/09/2670 та вирішення питання щодо заміни сторони - Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 00027677) її правонаступником, на підставі того, що Міністерство освіти і науки України не є боржником по справі, оскільки утворене указом Президента України від 28.02.2013 №96 та не є правонаступником Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 00027677), яке являється боржником у даному виконавчому провадженні та відносно якого виносилось судове рішення.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному судовому провадженні, судом досліджується правомірність постанови про накладення штрафу від 21.08.2014 №30943140 у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду. При цьому, правомірність дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо розгляду заяв позивача відносно зупинення виконавчого провадження та заміни сторони в виконавчому провадженні її правонаступником, не є предметом дослідження в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем не виконано вимоги державного виконавця та відповідно, не виконано рішення суду, то прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу повністю відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.