Ухвала суду № 41903699, 10.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7929/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Петрика І.Й.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.

при секретарі Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело порушення судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно із ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частина 1 та 2 статті 17 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для висновку, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18.06.2013 року справі №21-204а13 (номер в ЄДРСР 32532884) і є обов'язковою для врахування адміністративними судами в силу приписів частини 2 статті 161 та частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, у справах за позовом Київського міського центру зайнятості до фізичної особи про стягнення шкоди, заподіяної державі, відповідач не є суб'єктом владних повноважень і такі позовні вимоги не поєднані із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, спір щодо стягнення суми незаконно отриманої допомоги законодавцем не віднесено до вичерпного переліку підстав, визначених КАС України, що надають право суб'єкту владних повноважень на звернення з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, в даному випадку фактично має місце цивільно-правовий спір про відшкодування шкоди, заподіяної державі в особі Київського міського центру зайнятості, який підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даних спірних правовідносинах позивач не здійснює владні управлінські функції щодо відповідача і чинним законодавством України не передбачено право органів міських центрів зайнятості на звернення до адміністративного суду з такого роду позовами, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вказана позиція, також, була висловлена і у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 №2 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних справ», якою виключено з вказаної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 пункт 16.2, яким було передбачено розгляд справ про стягнення надміру виплачених коштів в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Оскільки, суд першої інстанції в порушення процесуального закону, відкрив провадження у справі та постановив судове рішення по суті заявлених вимог, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови, та у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, закрити провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст.,17, 41, п.1 ч. 1 ст. 157, 160, 195, 203, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2014 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2014 року скасувати.

Провадження по справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М.Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.